Щиголь

Книжкова подорож, довжиною в життя, яка пов'язана з мистецтвом, любов'ю, пошуком себе. Сюжет мені нагадав "Посмішку" Бредбері, "Пригоди Олівера Твіста" і трошки сюжету про Девіда Коперфільда ​​Чарльза Діккенса. Ось така гримуча суміш із претензією на глибоку філософію, психологізм та інтелектуалізм.

Дивно визнати, що Діккенса, якого багато моїх знайомих називають "тягучим занудою", мені читати було цікавіше. А ось ця книга почалася з передчуваного захоплення (адже стільки реклами! стільки слів! стільки захоплених рецензій), тривало чарівним інтересом (до моменту, поки хлопчик подорослішав, читати було більш-менш цікаво) і закінчилося повним розчаруванням. Я втомилася читати цю книгу. Таке буває рідко, і мені стає ніяково, коли я читаю стільки захоплених думок і думок. Я читала уважно, вдумливо. Я намагалася не втратити нитку оповідання в лавині міркувань та рефлексій, але я справді втомилася від цього чтива.

Формула успіху книги - хлопчик, позбавлений батьків за страшних обставин+мистецтво, вплетення в канву сюжету картин і художників+любов із постійним пошуком себе+тонних рефлексій. Тема мистецтва хіба що натякає читачеві, що це книжка, немає.

Закінчення книги, як на мене, обірвано. Наче письменниця сама втомилася від того, що розтягнула біографію майже на тисячу сторінок, а тоді плюнула і вирішила ось так усе й залишити, а читач нехай шукає глибоких смислів і світла в кінці тунелю.
Одне слово, книга не моя, це факт.

В центрі сюжету — Тео Декер, хлопчик, який пережив теракт у музеї. Ця подія не лише забрала його матір, але й прив’язала до картини «Щиголь» Карела Фабріціуса, яка стала символом втрат, болю та, водночас, надії.

Історія привертає увагу своєю багатошаровістю: це і трилер, і сімейна драма, і роздуми про мистецтво, вічні цінності й те, як минуле формує наше майбутнє. Здається, що сюжет має всі складові, аби тримати читача в напрузі. Однак, для мене роман виявився занадто повільним і затягнутим.

Попри цікаву тему, спостерігати за переживаннями героя часто було нудно через надмірну деталізацію й розлогі діалоги.

Книга, яка обіцяла захопливий сюжет, проте, на жаль, виявилася зовсім не моєю історією. Незважаючи на численні відгуки про її глибокий психологізм і майстерно прописані деталі, читання далося мені дуже важко. Темп розповіді видався надто повільним, і часто виникало відчуття, що сюжет просто стоїть на місці.

Додатковим викликом став формат видання: надто дрібний шрифт зробив читання некомфортним, що лише посилило загальне враження втоми від книги. Можливо, ця історія більше припала б до душі тим, хто любить дуже докладні описи та неспішний розвиток подій, але для мене вона залишилася лише великим літературним експериментом, який я, на жаль, не змогла оцінити.

Інколи твір, хоч і визнаний майстерним, просто не знаходить відгуку в серці — так сталося цього разу.