Нарешті я дочитала цю книгу. Можу сказати лише, що ці 800 сторінок були тортурами для мене. Просто 800 сторінок життя одного травмованого та депресивного хлопця, я не знайшла нічого цікавого чи захопл...читати далі →

▫️«Я підсвідомо нахилився вперед і глянув на картину. Вона була невеличкою, найменшою на виставці і, мабуть, найскромнішою: на простому блідому тлі жовтавий щиголь, прикутий до жердки за лапку-гілочку...читати далі →

Книжкова подорож, довжиною в життя, яка пов'язана з мистецтвом, любов'ю, пошуком себе. Сюжет мені нагадав "Посмішку" Бредбері, "Пригоди Олівера Твіста" і трошки сюжету про Девіда Коперфільда ​​Чарльза...читати далі →

В центрі сюжету — Тео Декер, хлопчик, який пережив теракт у музеї. Ця подія не лише забрала його матір, але й прив’язала до картини «Щиголь» Карела Фабріціуса, яка стала символом втрат, болю та, водно...читати далі →

"Іноді треба програти,для того щоб виграти" Історія про американського підлітка Теодора Деккера, який стає свідком теракту та переживає втрату найближчої людини. Він залишається сам, розгублений, не ...читати далі →

Чорт забирай, Тартт. Сидиш, потягуєш дешеве віскі, а вона вкидає тобі 800 сторінок про хлопчика, який втратив матір, стягнув картину і влучив у лайно по вуха. Тео Декер. Сирота з жертвою обличчя і ру...читати далі →

З "Щиголь" від Донни Тартт у нас дуже складні відносини. Я бралась за цю книгу декілька разів. 200 сторінок я читала...увага! МІСЯЦЬ! В середньому, я читаю 2-4 книги щомісяця. А тут просто якісь торту...читати далі →

Щиголь Донни Тартт — це найемоційніше, що я коли-небудь читала. Я плакала, співпереживала герою, злилася на його друга — справжній вир почуттів, який накриває з головою. Книга відкриває стільки інсайт...читати далі →

#книжковийклубReadeat Гарний роман про дорослішання де показано емоції переживання головного героя що логічно лягають в канву його історії. Глибоко травмований підліток а згодом й молодий чоловік який...читати далі →

Кожне слово, кожний рух, кожний персонаж просочений тривогою. Уявіть людину, яка руйнує себе отрутою «ну чому я тоді…» і «якби ж я тільки…», зіпсовує своє власне життя. Хіба ми, як розумні істоти, не ...читати далі →