🔥 Я в захваті! Ні, звісно, не від подій, що описані в книзі, і не від її героїв.
7 сторінка відносить нас до цитати, що згадується в фіналі: «Збагнути душогубця – важливіше, ніж жертву». Ось це ми і робимо протягом наступних 540 сторінок.
І кого ж ми маємо серед основних героїв?
🖇 Отто Вехтер – нацистський групенфюрер SS. «Закон є закон» казав він, приймаючи участь у розстрілах в ролі спостерігача і керівника. Проте закон швидко перестав цікавити Отто у ролі біженця під вигаданим імʼям. Виявилось, закон не такий вже і важливий, коли фюрер і Єва Браун вбили себе, Борман втік, а Ґеббельс отруїв себе, дружину і всіх шістьох їхніх дітей.
🖇 Шарлота Вехтер – дружина Отто. Власне, розслідування ведеться на основі купи листів, які вона написала Отто і її особистого щоденника. Тільки уявіть собі – поки її чоловік ховає євреїв із гетто за схемою «шар трупів і шар вапна, ще один шар вапна і наступний шар трупів», вона каже: «У Кракові мій чоловік побудував стіну у східному стилі, з елегантними вигинами і прекрасними зубцями нагорі. Звісно ж, краковським євреям немає на що нарікати».
🖇 Горст Вехтер – син Отто. Розглядати його мені було найцікавіше. Чого тільки вартує момент, коли він, витираючи сльози, розповідає, як його травмував фінал Другої світової війни. Ну звичайно – він же був юним нацистом, сином впливового представника верхівки – життя нагадувало казку. А тут таке 😐
🖇 І, власне, Філіп Сендс – я думала, він стане невидимою рукою, що веде нас по історії. Але його вплив на оповідь напрочуд високий – він буквально їздить в місця, де переховувався Отто, щоб подивитися на них своїми очима і уявити, як помирав Отто от прям на оцьому місці. Я б назвала цей підхід оповіді «шалений дід».
Кого ми маємо серед другорядних героїв?
🖇 Інших дітей Отто, яких бісить Горст (не дивно – пройшло стільки років, а той досі вірить, що його батько був лише «гвинтиком» потужної системи і не причетний до Голокосту. Навіть після фотографій, де його батько стоїть біля трупів 🤯).
🖇 Представники Ватикану, що допомагають нацистам бігти з Європи? Єпископ, що працює таємним американським агентом? Чому б ні!
🖇 Верхівка, приближена до Гітлера, і пересічні солдати, які виправдовуються фразою «за нас думає фюрер, а ми просто виконуємо його накази»? Такі теж є.
Для мене (далекої від історичних знань людини) більшість описаних подій стали відкриттям. Сендсу вдалось зробити історію максимально художньою і тим самим цікавою навіть для пересічного читача. «Щурячий лаз» буквально стався зі мною – я захоплено проковтнула книгу за кілька днів.
Тільки погляньте на цитату про вербування високопоставлених німців американською розвідкою: «Його попередня політична карʼєра означала, що він мав місце і вплив серед певних людей. А така прикра випадковість, що він був потворою, ролі б не зіграла» 😳
Багатьом не сподобалися розлогі описи кожної деталі, тоді як мені це навпаки зайшло. Коли Сендс почав розплутувати ниточки шифрів у записнику Отто і шукати його вбивцю, я відчула себе учасником розслідування. Не інакше як детектив на історичних архівах.
Єдиний момент, який мене бентежить у книзі – відтворення українських подій (хоч вони і не грають великої ролі в рамках оповіді). Всі згадки однобокі і поверхневі.
У кінцевому підсумку: точно рекомендую. Але будьте готові читати по діагоналі, якщо не любите багатодетальні описи 😏
Книга, від якої я ледь не згоріла, бо палало мені нещадно. І якої було трохи забагато.
Ця історія про реальні події і персонажів. Документальне розслідування, яке заявлено як трилер - але щодо цього я б посперечалась.
Син группенфюррера SS прагне довести світові, що насправді його батько був хорошим хлопцем…🫠
В принципі, далі сюжету можна не торкатися, бо у цій ідеї вже все не правильно і максимально нездорово.
Але розвиток подій неочевидний, бо не ясно, чи автор підтримує цю ідею? Чи зміниться думка героя? Що ще випливе під час розслідування?
Сендс звертатиметься до родинних архів. Вивчатиме історію родини - від знайомства батьків головного героя до сьогодення.
На цьому шляху дійсно випливе багато неочікуваних фактів з біографії і навіть певні інтриги.
В той же час, деякі історичні факти у книзі не дуже точні, а часом дуже неточні - і про це я б ніколи не дізналося, якби не почула від товариша по спільним читанням, що добре знається на історичному контексті.
Здавалося б, це книга про минуле, та по факту вона і про майбутнє. Про те, як діти сьогоднішніх рашистів будуть прагнути довести, що їхні батьки не були лайном.
І як не зможуть цього зробити, скільки б не намагались - бо тут логічне викривлення з самого початку.
Головний герой також не зміг.
Автор зробив усе, щоб розкрити йому очі на те, що його батько таки був кровожерливим і жорстоким злочинцем.
І це однозначно плюс цієї історії.
А мінус - те, що доведеться близько познайомитись не тільки з самим героєм, що намагається відбілити батька, але і з його матірʼю, абсолютно повернутою нацисткою, яка так само не бачить в цьому нічого поганого.
І саме отут мені палало, читати це було майже фізично боляче. Це персонажі викликають таку лють, що важко стриматись.
Але я люблю книжки, від яких емоції так закипають.
««Збагнути душогубця - важливіше, ніж жертву». Ось як він відповів, гарні слова і, здається, правдиві.»
Яка добротна книжка! Непересічна, цікава, напружена, багата на інформацію та джерела. Не вигадана історія про такого собі гера Отто фон Вехтера, австрійського юриста, нациста, губернатора дистриктів Краків та Галичина. Того, хто створив краківське гетто, пильнував за львівським гетто, при якому було вбито незліченну кількість людей.
Філіп Сендс у притаманній йому манері йде слідами життя Отто. Текст всіяний посиланнями на численні листи, листівки, щоденники, звукозаписи, документи, фотографії. Усе, щоб дізнатись правду яким був цей владний чоловік, чи міг він не виконувати і не віддавати накази, чи може він бути відповідальним за вбивства, не вчинивши своїми руками жодного.
Активним героєм книжки є Горст Вехтер - син Отто, з яким тісно спілкується автор, спільно йдучи шляхом життя батька-нациста. Син не визнає, що Отто є злочинцем, адже його так і не засудили за вчинення міжнародних злочинів; не визнає відповідальності батька, адже «він виконував накази», відсутні будь-які прямі документальні докази його причетності до масових вбивств. Ба більше, він пишається ним.
У книжці є кілька ліній. Лінія кохання Отто та Шарлотти, теж відданої нацистки, яка у всьому підтримувала чоловіка. Лінія діяльності Отто, його втечі та переховування, загадкової смерті. Лінія існування «щурячого лазу» та шпигунства в часи Холодної війни. А ще тіні вчинків батьків на майбутніх поколіннях, визнають вони це чи ні.
Книжка безумовно варта уваги. Матеріалу для роздумів і детальнішого вивчення вдосталь. Автор зачіпає і українців, це часто тригерить. Єдине зауваження до видання - саме за злочини проти людяності, а не «людства» засуджені нацисти, саме це поняття є частиною міжнародного кримінального права. І я би не брала таке поняття в лапки всюди, це злочин існуючий, як і вбивство. Лапками в цьому випадку нівелюється реалістичність.
Книжка Філіпа Сендса чудова, іскрить інтелектом і компетентністю. Я з нетерпінням чекаю перекладу його нової праці.
