Філіп Сендс

Нові відгуки

««Збагнути душогубця - важливіше, ніж жертву». Ось як він відповів, гарні слова і, здається, правдиві.» Яка добротна книжка! Непересічна, цікава, напружена, багата на інформацію та джерела. Не вигадана історія про такого собі гера Отто фон Вехтера, австрійського юриста, нациста, губернатора дистриктів Краків та Галичина. Того, хто створив краківське гетто, пильнував за львівським гетто, при якому було вбито незліченну кількість людей. Філіп Сендс у притаманній йому манері йде слідами життя Отто. Текст всіяний посиланнями на численні листи, листівки, щоденники, звукозаписи, документи, фотографії. Усе, щоб дізнатись правду яким був цей владний чоловік, чи міг він не виконувати і не віддавати накази, чи може він бути відповідальним за вбивства, не вчинивши своїми руками жодного. Активним героєм книжки є Горст Вехтер - син Отто, з яким тісно спілкується автор, спільно йдучи шляхом життя батька-нациста. Син не визнає, що Отто є злочинцем, адже його так і не засудили за вчинення міжнародних злочинів; не визнає відповідальності батька, адже «він виконував накази», відсутні будь-які прямі документальні докази його причетності до масових вбивств. Ба більше, він пишається ним. У книжці є кілька ліній. Лінія кохання Отто та Шарлотти, теж відданої нацистки, яка у всьому підтримувала чоловіка. Лінія діяльності Отто, його втечі та переховування, загадкової смерті. Лінія існування «щурячого лазу» та шпигунства в часи Холодної війни. А ще тіні вчинків батьків на майбутніх поколіннях, визнають вони це чи ні. Книжка безумовно варта уваги. Матеріалу для роздумів і детальнішого вивчення вдосталь. Автор зачіпає і українців, це часто тригерить. Єдине зауваження до видання - саме за злочини проти людяності, а не «людства» засуджені нацисти, саме це поняття є частиною міжнародного кримінального права. І я би не брала таке поняття в лапки всюди, це злочин існуючий, як і вбивство. Лапками в цьому випадку нівелюється реалістичність. Книжка Філіпа Сендса чудова, іскрить інтелектом і компетентністю. Я з нетерпінням чекаю перекладу його нової праці.

Анонім

Книга з кількома сюжетними лініями, одна з яких - віднайдення автором історії власної сім'ї у буремні міжвоєнні, воєнні, та повоєнні часи. Для мене було відкриттям те, що два визначних юристи, які започаткували поняття "злочини проти людяності" та "геноцид" у міжнародному праві навчалися у Львові. Окремою лінією є історія керівника генерал-губернаторства Ганса Франка, Нюрбернський процес та страта. Рекомендую!

Анонім

Це була фантастична подорож дорогами історії, під час якої було то сумно, то страшно, то радісно. Ви будете вражені, але ця об'ємна книга нехудожнього спрямування, котра розповідає про міжнародне право, Голокост, різницю між поняттями "геноцид" та "злочин проти людства", вміє втримати увагу та цікавість. ⠀ Автор книги — юрист, котрий виконав неймовірну роботу! Він занурився в архіви, старі фотографії, об'їздив кілька країн, щоб реставрувати хронологію життя свого дідуся. Разом з тим він досліджує долю та світогляд двох адвокатів, котрі народились у Львівській області. Саме завдяки їм на судовому процесі в Нюрнбензі прозвучали слова "геноцид" та "злочин проти людства". ⠀ Я безтямно закохана в цю книгу😍 ⠀ Вона настільки епічна, масштабна, глибока, емоційна (наскільки взагалі нон-фікшн такого типу може бути емоційним!), що мені забракне слів її описати. Головне — вона правдива. Всі описані в ній люди — жили, діяли, вбивали і вмирали, мріяли і боялися. На сторінках є фотографії, на яких я зависала довше, ніж над текстом: коли я дивлюсь на такі світлини, я ніби зазираю у минуле. Від того моторошно і захопливо водночас. ⠀ Особливий інтерес викликає життєпис Ганса Франка — головного юриста Адольфа Гітлера. Страшні речі робила ця людина і автор описує його життя надзвичайно детально та документально. Окремої уваги заслуговує кінематографічний опис Нюрнберзького процесу. Коли я читала сцени суду над нацистами, я щоразу зупиняла себе, щоб перевести подих. А ще загуглити — книга заснована на сотні документальних матеріалів, але хочеться потім самостійно шукати фільми, фото, документи, копирсатися в історії, мов історик і ще більше занурюватись в цю тему. Для мене цей епізод історії досі був далеким, я знала, що є така подія, як факт. Але уявити не могла, скільки людей, сил, ресурсів та часу було вкладено туди. Наскільки складно організувати та міжнародному рівні подібний суд! Неймовірно, але автору вдалося передати і атмосферу, і настрій, і зберегти при цьому максимальну документальність та інформативність. Це не просто нон-фікшн. Це дослідження, це особиста історія, перемога автора над власною цікавістю та літературний пам'ятник двом забутим адвокатам.

Анонім