Цирцея

Книга не дарма була обрана кількома книжковими клубами для читання. Вона справді прекрасна і глибока. Нова рецепція образу Цирцеї, а також любих її "братиків" і "сестричок", богів і людей, які її оточували. Це не так німфа, як просто звичайна жінка, якій хочеться співчувати і вчинками якої іноді пишатися. Дуже проникливо. Чекаю на Ахіллеса :_)

Цирцея у мистецькій традиції - класичний архетип хижої, розпутної, сексуально розкутої, сильної і дуже небезпечної жінки.

😔Цирцея Медлін Міллер - нещасна зраджена й покинута всіма жертва, що лише хотіла тихого родинного щастя.

🔻🔻🔻
Нє, не те, щоб це було якось погано, просто хочеться спитати в авторки, чим їй класичний образ Цирцеї аж так не зайшов, що вона зробила з неї цю багатостраждальну сирітку? 😂

Тут її не люблять трішки більше, ніж всі, з неї знущаються, кпинять, її (титанку!) гвалтують звичайні смертні (!), рідна мати, тільки побачивши вперше, гидліво відсовує її ногою і каже чоловікові "пішли зробимо щось красивіше". Вона постійно тяжіє до самобічування та самоприниження, мріє про життя зі смертним і народжує лише одну дитину. Навіть німфи, яких інші боги надсилають їй у служіння (!), примудряються відкрито зневажати цю Цирцею і виставляти на посміховисько. Її чаклунство тут - не перевага, а єдиний доступний шлях до надприроднього, а перетворення чоловіків на свиней - не розвага богині, якій просто скучно, а рятівні заходи проти насилля.

Нагадаю, за сюжетом (який тут не хибить класичний міф) - вона титанка, донька Геліоса, безсмертна богиня із силою Сонця в крові 🤦🏻‍♀️

🔻🔻🔻
Можливо, у цьому й є якійсь сенс, але на тлі трендів, коли навпаки з традиційно жінок-жертв роблять сильні образи, оцей перевертень у зворотній бік трішки дивує.

🔷🔷🔷
Щодо самої оповіді, то, як мені і пророкували у коментарях під першим враженням, після десь третини книги стало прям аж геть скучно. Її хотілося скоротити вполовину (і це прям реально можна було б зробити без втрат на динаміці).

Тим не менш відчуття "оце можна було б і не читати" немає хоча б тому, що тепер хочеться почитати щось таке ж розлоге (а не коротенький міф), але про її класичний сильний образ, а не отєто всьо 😂

Я завжди захоплювалася грецькими міфами, але деякі з них набагато популярніші за інші, як, наприклад, міф про Аїда і Персефону, Орфея й Еврідіку, нитку Аріадни чи Ахіллесову п’яту. Але є історії, які ще не розтиражовані популярною культурою за допомогою фільмів, серіалів, коміксів тощо. Історія про чарівницю Цирцею саме така, проте Меделін Міллер виправила цю несправедливість.

Пам’ятаю цю богиню з «Одіссеї», але розповідь від її імені, почуття і переживання Цирцеї - це куди цікавіше епізодичної ролі в чиїхось пригодах.

Отже, маємо доньку сонячного Геліоса, яка з усіх його дітей нібито зовсім ніяка. Мати її не любить, батько великої долі не пророчить, брати і сестри сміються з неї і взагалі - дівчина завжди сама по собі. Але вже з дитинства мислить інакше, на світ дивиться не так, як її численні дядьки й тітки. І, зрештою, виявляється не звичайнісінькою наядою, а справжньою чарівницею. Тільки їй би мовчати про свої здібності, як брат та сестра, тоді б нічого лихого не трапилося, але ж...

Пам’ятаєте морського бога Главка? А чудовисько Скіллу? Через них, а також власну чесність наша героїня й опиниться на острові Еея, замкнена у прекрасній тюрмі навічно. Проте це історія не про вигнання - бо під час нього чарівниця Цирцея аж ніяк не відчуває себе запротореною у в’язницю. Саме на власному острові вона стане справжньою могутньою чарівницею, жорстокою спокусницею, буде боротися проти демонів чужих (а до неї багато відомих і не дуже гостей припливе) та демонів власних. Дедал, Ікар, Мінос та Мінотавр, Медея та Аріадна, Тесей та Яссон... І, звичайно, Одіссей та Пенелопа, які обидва з’являться в цьому неперевершеному творі. Так багато подій на невеличкій кількості сторінок, так багато думок, переживань, емоцій.

Цирцея зрештою постає не просто злою німфою, ми бачимо всі причини й наслідки, кожне її рішення не з’явилося незвідки. Я захоплювалася цією жінкою всю книгу, її внутрішньою силою та здатністю протистояти всьому світові заради кохання та свободи. А її любов до сина і те, на що головна героїня здатна заради його безпеки - це неймовірно. Протистояти всьому світові, найсильнішим і наймудрішим богам!

Авторка змогла цікаво продемонструвати багатогранну Цирцею в декількох ролях, які притаманні всім жінках протягом життя. І цей калейдоскоп облич і ролей надзвичайно гармонійно виглядає, історія здається абсолютно повною та довершеною, поринути в яку було справжнім задоволенням!