Медлін Міллер

Почнемо з того, що з дитинства я фанатіла від книг про міфи та різних легенд. Колись мені подарували книгу з давньогрецькими міфами там, я дізналась про Зевса, Геракла, Геркулеса і просто не могла ніяк відірватись від історій. Мене дуже цікавило, що ж було з ними далі, або чому так мало історій про кожного з моїх улюблених героїв окремо, я б залюбки прочитала адаптовану версію. Ось так до моїх рук потрапила ця книга.

Перед нами історія про Цирцею, дочку Геліоса. З давньогрецької міфології, а також з розповіді Гомера ми знаємо, що Цирцея могутня чарівниця, яка мешкала на острові, до того ж вона не могла його покинути.

В романі Міллер Цирцея показана нам не просто, як одна з багатьох давньогрецьких богинь, а також, як особистість з бажаннями, страхом та боротьбою з собою, змінами особистості на краще. Відважна, ось що я можу сказати про неї.

Коли ви будете читати цей роман, зрозумієте, скільки всього відбувається на сторінках цієї книги. Крім історії про богиню, яка перетворювала чоловіків на свиней, ви побачите зародження багатьох міфів. Ви зустрінете Одіссея, Прометея, та інших…

Крім цього ви зустрінете тут зраду коханої людини, відважні вчинки заради кохання та дорогих людей, також кровожерливість, як люди змінюються після того, як дізнаються, що жінка проживає одна.

Дуже сподобалась книга, хочу почитати ще подібних книг. Кінцівка книги перевершила всі мої очікування. Не хочу дуже спойлерити, але Цирцея мені була знайома раніше тільки, я ніколи не бачила і не читала. Я не знала, що до неї так жахливо відносились.

Це моя щира рекомендація, книга зацікавить всіх фанатів міфології та романів, які не такі, як всі.

Історія про жінку, яка для мене на рівні з Маліфісентою та Круеллою♥️😈Але,
мені не сподобалося подання. Почуття Цирцеї якісь пласкі, хоч події ведуться від першої особи. Відчуття ніби Цирцея порожня, сіра. Хоча це жінка в якій вирує лють, непокора і образа. Цирцея це непокірність батьку, чоловікам, правилам богів, її серце розбито матірʼю, людиною, братами і сестрами. Але на ділі, вона наче плентається сюжетом і я не відчула тієї сили могутньої відьми.

Кожен чоловік для неї - трансформація.
А кожен біль - робить її тільки сильнішою.
Це дуже феміністична історія.

Щодо її вигнання - ну, серйозно? Я також хочу на Ейю, тільки дайте мені із собою побільше книжок. Це таке вигнання- яке багато людей назвали б раєм. Що тут можна сказати - сильну жінку і острів не скує😅

Було б дуже цікаво побачити екранізацію.

Почуття такі - сама Цирцея і ця історія дуже ❤️‍🔥 Подання бажає кращого. Можливо, я шукала в цій історії більш розкриту любовну лінію🤔

В будь-якому випадку ця книга трансформувала і мене❤️‍🔥🫶🏻 Тож особисто для мене вона потрапить в кращі року ❤️

Греція - моє коріння. Батьківщина моїх предків. Я обожнюю цю культуру, міфологію і, звичайно ж, мені було цікаво дізнатися що вигадала авторка.
⠀
І ось… Я очікувала іншого🤷🏻‍♀️‍
Не уявляю, як можна було таким сухим текстом описати історію Цирцеї!
Тут стільки пригод, стільки подій відбувається! Але описано все дуже поверхово.
Наша спокусниця, наша чарівниця в очах авторки стає сірим мишенятком, через яке не треба було і затівати всю цю писанину.
Її кривдять і принижують з самого народження (причому всі персонажі в цій історії), а вона все терпить і мовчить!
Ніякої динаміки (взагалі), харизма є тільки у другорядних персонажів.
Проте дуже порадували мене улюблені міфи. Із задоволенням читала їх від імені саме Цирцеї.
⠀
Я зустрічаю багато схвальних відгуків на цю книжечку, але це просто не моя історія.

Сучасний погляд на відомий міф, або нова антична легенда.

Історія богині, яка всю свою вічність була чужою серед своїх.
Історія, яка відома ще зі шкільного курсу давньогрецької міфології, але авторкою інтерпретована з багатшим внутрішнім світом головної героїні, її пошуками самої себе, місця під сонцем в пантеоні олімпійських богів, боротьбою з чудовиськами зовнішніми і внутрішніми, та, врешті, про пошуки любові, до якої такий довгий і неторований шлях.
Так, тут присутні описи вже відомих Одісея, Мінотавра, Дедала, Аріадни, Сцілли та інших, та вони слугували лише тлом, на якому все яскравіше поставав образ Цирцеї, з усією її глибиною і мудрістю.
Ця напрочуд чуттєва історія сподобається як поціновувачам античних міфів, так і читачам, які мають можливість насолодитися неймовірною книгою про неординарну богиню.

Мені, неочікувано для себе, сподобалося, хоча особливих сподівань не мала.

Це була неймовірна пригода!
Одразу зазначу, що в книзі насичена мова, тому читати не було легко і йшло повільніше, ніж зазвичай.
Що стосується моїх вражень, то це було неперевершено!

Мені було так шкода Цирцею, вона виділялась серед інших богів та їх дітей, її не приймали такою, яка вона є, глузували з неї, не вважали її рівною собі. Це було так сумно і боляче
Я раділа разом з нею, коли в неї виходило робити перші чаклунські перевтілення, незважаючи на те, що вона пережила - обмани, зради, насилля, в неї залишалася віра в звичайних людей і в добро, за це вона гірко платилася і мстила.
Як багато людей і богів вона зустріла на своєму шляху - таких різних, добрих і злих, мстивих та байдужих до інших, спокусливих та зрадливих.

Тут ми зустрінемо міфи, які знали або чули раніше:
Мінотавр і Лабіринт, Прометей і вогонь, Одіссей та Троя.

А щоб не загубитися в персонажах, авторка любʼязно надала перелік всіх героїв в кінці книги.
Читати було неймовірно цікаво, так багато персонажів, вони такі всі атмосферні і різні. Ця атмосфера лісу та моря - просто чарівна ❤️

Я однозначно раджу цю історію вам!

Я завжди захоплювалася грецькими міфами, але деякі з них набагато популярніші за інші, як, наприклад, міф про Аїда і Персефону, Орфея й Еврідіку, нитку Аріадни чи Ахіллесову п’яту. Але є історії, які ще не розтиражовані популярною культурою за допомогою фільмів, серіалів, коміксів тощо. Історія про чарівницю Цирцею саме така, проте Меделін Міллер виправила цю несправедливість.

Пам’ятаю цю богиню з «Одіссеї», але розповідь від її імені, почуття і переживання Цирцеї - це куди цікавіше епізодичної ролі в чиїхось пригодах.

Отже, маємо доньку сонячного Геліоса, яка з усіх його дітей нібито зовсім ніяка. Мати її не любить, батько великої долі не пророчить, брати і сестри сміються з неї і взагалі - дівчина завжди сама по собі. Але вже з дитинства мислить інакше, на світ дивиться не так, як її численні дядьки й тітки. І, зрештою, виявляється не звичайнісінькою наядою, а справжньою чарівницею. Тільки їй би мовчати про свої здібності, як брат та сестра, тоді б нічого лихого не трапилося, але ж...

Пам’ятаєте морського бога Главка? А чудовисько Скіллу? Через них, а також власну чесність наша героїня й опиниться на острові Еея, замкнена у прекрасній тюрмі навічно. Проте це історія не про вигнання - бо під час нього чарівниця Цирцея аж ніяк не відчуває себе запротореною у в’язницю. Саме на власному острові вона стане справжньою могутньою чарівницею, жорстокою спокусницею, буде боротися проти демонів чужих (а до неї багато відомих і не дуже гостей припливе) та демонів власних. Дедал, Ікар, Мінос та Мінотавр, Медея та Аріадна, Тесей та Яссон... І, звичайно, Одіссей та Пенелопа, які обидва з’являться в цьому неперевершеному творі. Так багато подій на невеличкій кількості сторінок, так багато думок, переживань, емоцій.

Цирцея зрештою постає не просто злою німфою, ми бачимо всі причини й наслідки, кожне її рішення не з’явилося незвідки. Я захоплювалася цією жінкою всю книгу, її внутрішньою силою та здатністю протистояти всьому світові заради кохання та свободи. А її любов до сина і те, на що головна героїня здатна заради його безпеки - це неймовірно. Протистояти всьому світові, найсильнішим і наймудрішим богам!

Авторка змогла цікаво продемонструвати багатогранну Цирцею в декількох ролях, які притаманні всім жінках протягом життя. І цей калейдоскоп облич і ролей надзвичайно гармонійно виглядає, історія здається абсолютно повною та довершеною, поринути в яку було справжнім задоволенням!

Грецька міфологія здається такою цікавою та насиченою. Я дуже мало щось читала та й в школі не багато вчила, але чомусь зараз дуже хочеться погрузитись в ці міфи.
Так от, історія про Цирцею - дочку бога Сонця Геліоса, і в цьому мала полягати вся її слава, але раптово вона виявилась володаркою рідкісної чаклунської сили😎 Ця книга про життя богині з людським голосом та не божественними вміннями. На її шляху зустрічаються Прометей, Дедал та Ікар, Мінотавр та Одіссей, а також багатенько богів.
А ще ця історія про життя, яке воно є. Про помилки, про біль та страждання, про сім'ю та кохання, про власний шлях...та про те, що боги це не завжди величність та мудрість це скоріше егоїзм та жорстокість.
Не можу сказати, що Цирцея як героїня книги мені сподобалась. Більшість часу я не розуміла її вчинків. Але все таки це дуже сильна жінка, яка протистояла тому, до чого інші боялись навіть наблизитись.

Як же довго читала я цю книгу! Навіть "Ім'я троянди" Умберто Еко прочитала швидше. Причин тому декілька: з одного боку, об'єктивно, стало менше годин для читання, а з другого боку, темп саме цієї книги був повільний та тягучий.

Ідея книги з анотації була цікава! Ретеллінг грецьких міфів зі сторони чарівниці Цирцеї, про яку зазвичай згадують лише в міфі про Одіссея і то не багато. Але реалізація задуму виявилась, на жаль, не такою блискучою.

Спочатку важке дитинство Цирцеї, коли її не сприймали ні батьки, ні брати/ сестри, ні далекі родичі. Бо вона народилася не така, як усі. Єдиним цікавим моментом до вигнання був епізод з Прометеєм. Потім роки перебування Цирцеї на острові Еея. Цирцея вже чарівниця, але все ще страшенно невпевнена у собі, особливо це показово в ретеллінгу міфу про Мінотавра.

Найцікавіше починається з другої половини книги, коли на острові з'являється легендарний Одіссей. Мені сподобалися і саме перебування Одіссея у Цирцеї, і епізоди з народженням та вихованням сина Цирцеї Телегона. Бо нарешті Цирцея стала схожою на чарівницю, богиню та просто сильну жінку! Мене також неабияк захопили фінальні глави, де поєдналися долі Цирцеї, Телегона, Пенелопи і Телемаха. Авторка химерно декомпозувала міф про Одіссея через призму тих, хто любив його найбільше.

Сильний фінал витягує весь сюжет книги. "Боги - потворні." - каже Цирцея. І вирішує залишитися зі смертними та керувати сама власною долею.

В свій час я клюнула на ажіотаж, що був навколо цієї книжки, дуже підкупив той факт, що "Цирцея" -золото буктоку. Вирішила придбати собі, але поки шукала цю книжечку, зуміла прочитати анотацію, відгуки і декілька сторінок з самої книжки і тоді я зрозуміла, що дійсно хочу її прочитати. Дуже зраділа коли дізналася про новий наклад "Цирцеї" у віват і відразу придбала собі. Не буду більше тягнути, скажу тільки те, що після прочитання цієї книжки я почала цікавитися грецькою міфологією.

Багато хто виріс на міфах – римських, кельтських, єгипетських, слов’янських чи японських. Проте особливе місце в міфології заслужено займає саме давньогрецька міфологія. Це особливе світосприйняття однієї з перших цивілізацій світу, що залишила по собі неймовірний культурний доробок – пласт, що науковці й прості читачі й глядачі не можуть осягнути і досі. Колись хтось з великих сказав, що всі сюжети були вже написані в Античній Греції, і для сучасних авторів лишилося тільки намагатися переосмислити вже придумане, надавши йому нового життя. Власне це і зробила Мадлен Міллер, і варто визнати, що зробила це надзвичайно добре.

Історія Цирцеї – це просто історія однієї дівчинка, що змушена була рости без любові. Вона надто відрізнялася від своїх батьків, від своїх брата, сестри та оточення. Некрасива тією красою, яка була потрібна, але розумна та кмітлива, що викликало ще більше негативу в оточуючих. Уявіть собі так жити вічно, бо боги, німфи та інші божественні істоти – безсмертні та майже вічні. Шлях, який обрала для себе юна дівчинка був прихований у її власній крові, ті здібності, що прокинулись в ній, заборонені батьком та верховними божествами Олімпу. Звісно, це її не зупинило. Звісно, вона понесла за це жорстоке покарання. Чи заслуговувала вона на таке? Певно що так, в тій самій мірі в якій її варто було надати прощення. Свої власні помилки Цирцея визнавала, і намагалася почасти навіть виправити. Принаймні наскільки могла.

Інколи краще мати синицю у руці, аніж журавля в небі. Цирцея якраз про це. Вона проходить шлях від нерозуміння ким вона є до усвідомлення того, що тільки будучи смертною життя набуває сенсу. Вона про те, що дім - це там, де ти і там, де тобі комфортно наодинці з собою. Цирцея вагається між тим, щоб бути під батьковою протекцією, але за це коритись йому, або жити у довічному вигнанні, маючи автономію і право вибору.

Цирцея - це історія жінки, яка відмовилась від переваг золотих кайданів на користь самостійності і відповідальності за свої дії. Цирцея бачить, що боги мертвіші за смертних, бачить гниль у стінах і єдиний спосіб усе врятувати - це зруйнувати і побудувати заново. Саме це вона й робить весь той час - перебудовує себе і світ довкола. Вона не сприймає наказів ані батька, ані богів олімпійців і не втрапляє на гачок Гермеса. Вона вірить в людей, і навіть після того як людина її ґвалтує, стає жорсткішою і менш наївною, однак не втрачає віри в людей. Вона все ще любить їх, однак якщо хтось прийде до неї додому зі своїми порядками, вона сміливо перетворить зайд на свиней а потім заріже їх. Вона не ідеалізує людей як раніше, до зустрічі з Главком, вона вже знає їх природу і має зброю проти них. Історія Цирцеї це історія жінки яка відмовлялась коритись і скільки би вона не зазнавала поразки, завжди була готова підійматись і робити те, що їй потрібно знову і знову, чого б це не вартувало.

Давно мріяла прочитати цю книгу, бо тема міфів Давньої Греції одна з моїх улюблених.
Сподобалося тема фемінізму і не дуже райдужного положення жінки у суспільстві. Було цікаво спостерігати за розкриттям с*ксуальності ГГ і бачення нею чоловіків: або дикими свинями, або емоційними і ніжними, для яких жінка і її потреби є рівними їм у ліжку і загалом у житті. Таке собі споживацьке відношення проти партнерського.

Тішуся, що Цирцея знайшла те, чого їй по-справжньому не вистачало у бутті.

Так, вона не ідеальна, але ніхто таким не є.
Особливо чоловіки і боги у цій книзі.

Негативно справили враження майже всі герої.
Сподобалися лише Прометей, Дедал, Телемах і Пенелопа.

Цікаво, що в оригінальних версіях Телемах вбив@є свою дружину заради її дочки.

Ох і кровожерливими були греки у своїх міфах, де всі один одного к@лічать, перетворюють, крадуть, вбивають, гв@лтують, сплять із усім, що рухається.

Одіссей тут мій антигерой. Так затято розповідає про кохану й ідеальну дружину Пенелопу і клепає дітей із іншими жінками. Цікаве бачення любові і стосунків.
Главк теж невдячне і жорстке Г.

Шкода, що не було подробиць про Аріадну. На скільки я пам’ятаю, то, на жаль, її спіткала сумна доля від того, кого вона врятувала.

Ще сподобалося, як Цирцея відстоювала свої кордони, не дивлячись, хто перед нею: боги, чи люди, до яких вона ставилася приязніше.

До речі, сестра Цирцеї Пасіфая також боролася за свої права, але більш мерзенними методами.
А ще я декілька років тому відвідала той самий Кносський палац на Криті, звідки родом історії про Мінотавра та його лабіринт.
Та і взагалі їздила по багатьох пам’ятках, бо є справжньою фанаткою міфів, древнього епосу й загалом Древньої Греції.

В історії найцікавіше було пізнавати Цирцею-маму. Нормальні жінки здатні на все заради своїх дітей. У цьому їх сила. Материнство складне, але надає крила і неймовірну могутність звертати гори за потреби. Це демонструють навіть тварини.

Також зацікавили Сцилла і Харибда (морський вир), сутність яких навіть була покладена у психологію як фрустрація і адикція.

Отже, вважаю, що дана книга досить непогана, але є просто ретелінгом міфів очима письменниці з додаванням емоцій і подробиць. Деякі герої набули нового характеру. Але, якщо чесно, то очікувала більше драми і більшого відходу від відомих й так міфів. 😅

Бали знімаю лише через це, бо вже для себе зрозуміла, що у мене палає, коли бачу не окремий самостійний новий твір, а перероблений інший. Так саме було із 50 відтінків сірого що є майже копією Сутінок.

Але загалом я отримала позитивний вайб.

Ще б хотіла поринути у улюблені міфи. Чекаю на нові книги авторки.