Важко сказати, що я мала забагато очікувань від цієї книги, але не можу сказати, що не мала їх зовсім. Саме тому так непросто сформулювати враження: ця історія не справила на мене того ефекту, на який я сподівалась. Мій особистий феномен «Цирцеї» у тому, що читалася вона доволі легко й цікаво, проте з кожною сторінкою впливала на мене як колискова, почувши яку занурюєшся в сон. Я дуже хотіла прочитати її швидше, та все ж фізично це не вдавалось. Звучить абсурдно, проте не можу інакше описати свої відчуття від прочитання цієї книги.
Безсумнівно, це дуже цікава, незвична й сучасна інтерпретація міфології. Проте водночас – така примітивна, якщо перенести її на сучасність. Головна героїня – абсолютне втілення страждань, болю та знецінення, що мало б викликати співпереживання читача. Мене ж дратувала і бісила безпомічність персонажів, а також карикатурне зображення шаблонних жіночих образів. Я намагалась розкладати їх на окремі характеристики, шукала звʼязки, про які не пише авторка – даремно. Виходить, що зі мною задум авторки зіграв злий жарт, обернувши все навпаки.
І все ж я рада, що прочитала цю книгу саме зараз, коли можу критично мислити та аналізувати, коли не сприймаю за чисту монету все, що написано на сторінках.
P. S. Цей відгук, мабуть, видасться дивним, надто суб’єктивним і узагальненим. Але я впевнена: знайдуться ті, хто зрозуміє, про що йдеться, і погодиться без жодного додаткового пояснення.
Анонім
Я дала цій книзі другий, а потім і третій шанс. Перші 100 сторінок головна героїня неймовірна дратувала - безвольна, пасивна, її зневажає навіть рідний брат, якого вона виростила з народження. Вона пливе за течією, дозволяючи себе пригноблювати та знущатися. З плином часом вона показує розвиток і дорослішання, але все одно так і не припадає мені до душі. Дуже багато саморефлексії (яке я сприймала як ниття і пропускала параграфами). Сам сюжет доволі цікавий, ну але це ж грецькі міфи та Одиссея, воно не може бути не цікавим. Жоден з персонажів мене не зачепив, в жодний момент книги я ні за кого не переживала. Я б краще рекомендувала звернути увагу на книги Стівена Фрая, якщо хочеться зануритися у грецьку міфологію.
Анонім
"— Ти мудра, — сказав він.
— Якщо це так, — відказала, — то лише тому, що мого глупства вистачило б на сто життів.
— Але ти принаймні боролася за те, що любила.
— Це не завжди благословення. Мушу сказати тобі, що все моє минуле таке, як зараз: потвори й жахіття, про які ніхто не хоче чути."
Оця цитата — це буквально 💯 влучання у моє життя. Я читала і ніби знову і знову проживала своє минуле разом з Цирцеєю. І в цьому явно є терапевтичний ефект, бо наприкінці я розридалася, а потім мені так полегшало, хоча останні дні було дуже погано.
Я точно раджу прочитати цю книгу усім, тому що, попри тяжку жіночу долю, це цікава інтерпретація античної митології, зокрема історій про Мінотавра та Одіссея👌🏻Цирцея вплетена як спостерігачка або дієва особа майже в усі міти, починаючи з битви титанів. Захотілося передивитись серіал "Каос" та фільм "Одіссей" (але я згадала, що фільм зняв Кончаловський🤬)
Також неможливо не відзначити майстерність письменницького слова авторки👏🏻 Це такий кайф, який я називаю читацьким оргазмом, і дуже рідко, коли книги дарують таке відчуття🫠
Анонім
