Медлін Міллер

Книга, яка примусила мене поглянути на грецьку мітологію по-новому.
Свого часу відгуки на «Цирцею» М. Мілер не публікували лише ліниві. Вона просто заполонила букстаграм. Я ж лише зараз дочитала і книга мені дуже сподобалась.
Погоджуся, що «Цирцея» - одна з книг, що тримаються на головній героїні. Було цікаво спостерігати за її еволюцією від нелюбої доньки великого бога до могутньої чарівниці. Поступово з одинокої, самотньої дівчинки героїня перетворюється на сильну та самостійну жінку, здатну постояти за себе навіть перед обличчям великих богів.
Другорядні персонажі виглядають менш цікаво, проте досить небанально.
Окремі міти, вплетені в канву роману, відомі кожному ще зі школи, як наприклад історії про Ікара та Дедала, Мінотавра тощо. Проте, читаючи, я щоразу дивувалася: та невже це можна вчити дітям?
«Цирцея» - свіжий погляд на грецьку мітологію.

Хоча тема переосмислення міфології далеко не нова - тут вона грає новими барвами.
Дійовим особам хочеться вірити, вони переконливі, їх психологія достовірна.
Іноді я забуваю, що читаю твір на основі міфу - бо деталі настільки реалістичні. При цьому описи не скочуються у вульгарність. Окреме задоволення викликає стиль мовлення - ритмічний і художній. Суцільне естетичне задоволення

Медлін Міллер у своєму романі створює світ, де класичні міфи оживають у новій інтерпретації. Проте, попри всі її старання, книга залишила у мене змішані враження.

Історія доньки Геліоса, яка не вписується у величний світ богів, викликає щиру емпатію. Цирцея, покинута та знехтувана власною сім’єю, змушена шукати себе в ізоляції. Як донька, вона викликає співчуття: батько бачить у ній лише слабкість, а мати сповнена холодної байдужості. Її дитинство серед бездушних богів – це справжня трагедія, яка робить її вибір вигнання одночасно болючим і неминучим.

Хоча роман і має кілька сильних моментів – особливо в частинах, де Цирцея зустрічає Одіссея чи стикається зі своєю суперницею Скіллою, – загалом він видався мені посереднім. Розповідь розтягується, а деякі сцени здаються надто передбачуваними. Хочеться більшого емоційного заглиблення або несподіваних поворотів, але текст ніби тримається в зоні комфорту.

Загалом, це книга, яку важко однозначно оцінити. Вона заслуговує на увагу за унікальну перспективу на міфологію та деякі цікаві деталі, але в емоційному плані залишила мене дещо байдужою. Рекомендую тим, хто любить переосмислення класичних сюжетів, але не чекає від них чогось вражаючого.

Рекомендую всім, хто цінує глибокі історії та незабутніх героїв!

Медлін Міллер у своєму романі створює світ, де класичні міфи оживають у новій інтерпретації. Проте, попри всі її старання, книга залишила у мене змішані враження.

Історія доньки Геліоса, яка не вписується у величний світ богів, викликає щиру емпатію. Цирцея, покинута та знехтувана власною сім’єю, змушена шукати себе в ізоляції. Як донька, вона викликає співчуття: батько бачить у ній лише слабкість, а мати сповнена холодної байдужості. Її дитинство серед бездушних богів – це справжня трагедія, яка робить її вибір вигнання одночасно болючим і неминучим.

Хоча роман і має кілька сильних моментів – особливо в частинах, де Цирцея зустрічає Одіссея чи стикається зі своєю суперницею Скіллою, – загалом він видався мені посереднім. Розповідь розтягується, а деякі сцени здаються надто передбачуваними. Хочеться більшого емоційного заглиблення або несподіваних поворотів, але текст ніби тримається в зоні комфорту.

Загалом, це книга, яку важко однозначно оцінити. Вона заслуговує на увагу за унікальну перспективу на міфологію та деякі цікаві деталі, але в емоційному плані залишила мене дещо байдужою. Рекомендую тим, хто любить переосмислення класичних сюжетів, але не чекає від них чогось вражаючого.

Рекомендую всім, хто цінує глибокі історії та незабутніх героїв!

Медлін Міллер у своєму романі створює світ, де класичні міфи оживають у новій інтерпретації. Проте, попри всі її старання, книга залишила у мене змішані враження.

Історія доньки Геліоса, яка не вписується у величний світ богів, викликає щиру емпатію. Цирцея, покинута та знехтувана власною сім’єю, змушена шукати себе в ізоляції. Як донька, вона викликає співчуття: батько бачить у ній лише слабкість, а мати сповнена холодної байдужості. Її дитинство серед бездушних богів – це справжня трагедія, яка робить її вибір вигнання одночасно болючим і неминучим.

Хоча роман і має кілька сильних моментів – особливо в частинах, де Цирцея зустрічає Одіссея чи стикається зі своєю суперницею Скіллою, – загалом він видався мені посереднім. Розповідь розтягується, а деякі сцени здаються надто передбачуваними. Хочеться більшого емоційного заглиблення або несподіваних поворотів, але текст ніби тримається в зоні комфорту.

Загалом, це книга, яку важко однозначно оцінити. Вона заслуговує на увагу за унікальну перспективу на міфологію та деякі цікаві деталі, але в емоційному плані залишила мене дещо байдужою. Рекомендую тим, хто любить переосмислення класичних сюжетів, але не чекає від них чогось вражаючого.

Рекомендую всім, хто цінує глибокі історії та незабутніх героїв!

Тверда трієчка. Не розумію, чому такий гайп навколо неї, але можу припустити. Мені було нудненько читати. Може, американці просто ніколи грецьких міфів не читали? Тому їм так зайшов цей фанфік про грецьких богів?

Зізнаюсь, що мені було набагато цікавіше та захопливіше читати оригінальні міфи ще в школі, я просто фанатіла від того. А ось це? Hy... Мені не зайшло, комусь подобається — справа смаку, нікого не засуджую, просто не моє.

Чітко проглядається феміністична тематика, це добре, але? Я щось не пройнялась історією, не повірила в це :(

Прочитано на одному подиху!
Дана книга для любителів міфології, оскільки текст дуже схожий на Одіссею. Я таке люблю, тому мені зайшла з першого разу.
Тема, як на мене, яка піднімається - пошук себе і пошук сімʼї. Доволі критична і цікава, мене ця книга змусила переосмислити певні свої цінності, бо я не Цирцея - я не маю в запасі стільки часу. І розуміння цього «застою» змушувало подумати тричі «А чи правильний фокус зараз я маю?»
Впевнена, що ще не раз перечитаю цю книгу.

"Цирцея" — одна з улюблених книг цього року ♥️ Навіть не знаю, як її описати, щоб уникнути кліше та фанатизму)

Обожнюю грецьку міфологію та історії про жінок, які одного дня приймають рішення, що будуть жити інакше, бо така можливість є завжди. Та найголовніше — починають діяти, спираючись на те, що для них важливо, на те, що вони люблять, на те, заради чого вони готові ризикнути, а не на свої страхи та звичні думки.

Це мислення, яке можна обрати, щоб сталось звичайне диво — життя, в якому можна безпечно та з великою радістю розкривати свою справжню суть.

💭 "І все ж дурною себе не відчувала. А відчувала, що пройшла тяжке випробування"

💭 "Немає нічого гіршого для чаклунських чар, ніж страх невдачі"

💭 "Думка ось яка: життя моє проходить у темряві глибин, але я не темна вода. Я істота, що в ній живе"

💭 "А потім я дізналася, що можу світ зігнути своєю волею, як стріла згинає лук. І готова була докладати зусиль скільки завгодно, аби зберегти цю силу у своїх руках"

Це книга-роздуми

Я очікувала від неї чогось пригодницького, але найбільшу частину історії займають думки головної героїні про своє життя.

Тут багато знайомих імен з грецької міфології, але оманливо думати, що вони будуть повноцінним персонажами. Взагалі для знайомства з грецькими міфами ця книга не підходить, бо вони згадуються поверхнево. А от якщо ви вже маєте якусь базу, то побіжна зустріч з їхніми персонажами може викликати у вас ностальгічну посмішку.

Книга більше схожа не на цілісну історію, а на окремі оповідання. Там тобі історія про Дедала, Мінотавра, потім окремо про Одіссея чи Ясона

Але врешті вся ця грецька естетика, декорації є, напевно, тільки фоном для іншого.

Для мене це книга, яка може нагадати про неприємні ситуації, які ставались з багатьма дівчатами на різних етапах нашого життя. Книга-подруга, яка ніби каже тобі ”ти не одна, я тебе розумію і підтримую„

Якщо говорити про головну героїню, то після того ставлення до неї очікуєш, що вона стане більш жорсткою, різкою набагато раніше. Але вона все намагалась шукати в інших щось хороше, а її кожен раз ніби ляпасами скидали на землю.

Яскраво передане становище жінки серед чоловіків в цій історії. Навіть якщо ти богиня, до тебе все одно можуть ставитись, як до інкубатора, а потім буденно заборонять мати дітей. На жінку дивляться з хіттю, незважаючи на її доброту і бажання допомогти, жінку сприймають тільки як об’єкт для задоволення власних потреб.

Також піднімається тема відносин батьків і дітей та як ставлення перших травмує других на все життя. Цькування всіма, кому не лінь, тут теж виринає не раз. В житті всього такого також вистачає.

Мінусом для мене є те, що події розвивались занадто швидко. Хоча з іншого боку саме так, напевно, пролітали роки для самої Цирцеї. Оп, і століття вже минуло. Через це героїня довгий час сприймалась мною, як підліток, а не столітня богиня.

Загалом книга сподобалась, але це та історія, яку було б корисно перечитати згодом ще раз, бо не всі думки одразу вловлюєш чи запам’ятовуєш.

Трішки оверхайп книга, яка не виправдала для мене тисячі позитивних відгуків та оцінок.
З одного боку, місцями маєш цікаві сцени, взаємодії та загальне позиціонування концепції богів. З іншого ж, незрозумілий вектор розвитку сюжету і досить посередню ГГ. Найбільше напрягало повне нерозуміння, куди рухається історія, а це для мене маст. Тут же не було теорій закінчення історії, які мали би виправдатись або навпаки. Дочитала лише через те, що не люблю кидати книги.

🌿Мої враження 🌸
Одразу кажу, я не люблю Грецьку міфологію і оце от все. Чому я читала? В рамках читацького клубу. Тому не ображайтеся на мене всі ті, хто любить цю історію.
Загалом мені було нормально, враховуючи, що я таке не читаю. Спочатку Цирцея мене бісила, але потім авторка змогла мене зацікавити та показати ріст героїні.
Я розумію, що це міфологія і все таке, але мені🤮 ці дивні сексуальні вподобання та звʼязки з биками тощо.
Для мене Цирцея так і не стала якоюсь особливою, не зіграла якусь визначну роль. Була і була. Хоча, так, вона пережила і потрахунькалась з багатьма.
Цікава ідея показати, яка вона богиня, але ще краща смертна. Мені як смертній, хотілось щось божественне читати😇
Мені було її шкода. Невпевнена в собі жінка, яка потребувала уваги. Зрозуміло, що то всі комплекси з її дитинства.
Увага далі конспірологічна теорія 😅
Можливо , ця книга була написана для Богів, але ця книга випадково потрапила до нас. Для них це бестселер і в новинку - чтиво про смертне життя. Але ми то прохавані цією смертною рутиною.
Конспірологічна теорія завершилась 😅
Дякую, що нагадали мені хто ці персонажі та дали поглянути на них під іншим кутом: Дедалі і Ікар, Мінтавр, Медея та Одіссей тощо.

Я в школі дуже любила грецьку міфологію. І разів 20 дивилась фільм «Троя» з Бредом Піттом. Ну, ви розумієте так😂🤌🏻. Мене ще й назвали як жінку, через яку почалась війна.

Але ця книга стала невеликим розчаруванням. Починаючи з стилю написання, закінчуючи сюжетом і дрібними неточностями міфології.

Мені було дуже складно читати, я пробиралась крізь хащі і зарослі. І не зрозуміла, чого всім так сподобалась книга😂.

Та, Цирцею було шкода. Особливо через те, як до неї відносилась її родина. Трагічна доля жінки. Навіть Богинь не залишали у спокої.

Та і якось занадто багато всього вмістили в невелику книгу. Читаючи кінець, я вже не памʼятала, що було на початку. Але фінал мене потішив, тільки через це ставлю 3, а не 2😂.

Історія явно не моя. Тому і порекомендувати не можу, і сказати, що книга погана теж.