Це одна з найкращих прочитаних книг за останні 1,5 року.

Якщо ви любите трилери, від яких мозок звивається у вузол, то "Пазл" Франка Тільє це саме те, що вам потрібно. Ця книга – як складна головоломка, у якій ти наче розумієш, що щось не так, але не перестаєш ковирятись, а в кінцевому підсумку все одно взриваєш собі мозок, бо все не так як ти собі думав. Або трішечки так, але все одно ні.

В цій книзі надзвичайно атмосферний сетінг, декорації та настрій. Головному герою співчуваєш, з ним разом намагаєшся щось розкрити, інші персонажі зі скаженою швидкістю притягують або відмітають підозри. Книга справді дуже динамічна і читається на одному подиху. Цей як щось середнє між "Пилою" і 2 сезоном "Американської історії жахів". В якийсь момент я думала, що це я граю в цю гру і намагаюсь втікти з дурки)

Комусь може здатись основний твіст передбачуваним (у мене так було), але виключно в силу великої кількості подібного роду історій, а не лінивості чи безталанності автора.

Важко коментувати цю книгу без спойлерів, тож просто раджу і дуже наполегливо раджу самостійно з нею ознайомитись.

Я обожнювала цю книгу в шкільні роки, тому було дуже цікаво повернутись до неї в дорослому віці і... не розчаруватись :)

Мабуть, за сучасними мірками, це буде досить нетипове фентезі, в якому хоч любовна лінія і є ключовою, але попри це історія все одно має СЮЖЕТ. А ще не містить сцен 18+ (принаймні, в першій книзі).

Я багато чого позабувала, тому в цілому мені дуже сподобалась перша книга серії. Вона побудована класичним шляхом героя за Кемпбелом, тому навряд може комусь не сподобатись. Але в тому і її передбачуваність, що звісно є незначним мінусом.

Головна героїня Клері достатньо кмітлива, небісячна і не нетакуся, чого вже для мене достатньо з головою, щоб не дратуватись від її кожної появи. Її найкращий друг Саймон — то мій краш, і єдиний реальний гомо сапієнс в цій історії.

Джейс типовий поганий хлопець, який весь в душі вразливий і хороший, але ми часто бачимо його саме позірну сторону. Насправді, Джейс та його взаємодія з іншими персонажами була ледь не найкращим, що є в цій книзі.

Всі інші персонажі, включно з Алеком, Ізабель, Магнусом Бейном і хто там у нас ще був, вийшли доволі пласкими і типажними, проте я спишу це на жанр та на те, що хронометраж першої книги справді дав небагато шансів для їх розкриття. Мені було трішки легше з ними, оскільки я на свій страх і ризик дивилась що фільм, що перший сезон серіалу, тож асоціювала персонажів вже зі знайомими образами.

Антураж історії досить хороший, і хоча всесвіт справді перевантажений лором, часто цей лор базується на вже знайомій тобі міфології: вампіри, що бояться світла, фейрі, які не можуть брехати, та всілякі чаши. Тобі буквально не треба докладати зусиль, бо логіка всесвіту пряма як двері. Чи могло би це бути краще? Очевидно, так. Чи могло би це бути гірше? О да.

Кінцівка трішки псує враження, проте вже зі спойлерів до наступних частин я знаю, що все не так погано. Але все одно не розумію невже авторка не могла знайти іншого способу втілити свої письменницькі хотєлки щодо забороненого кохання :)

Попри весь хайп навколо цієї книги, як на мене, це дуже посередня історія.

Спочатку історія досить непогано затягує, і мушу зізнатись, я не могла від неї відірватись. В книзі по суті 3 ключових інтриги: одна постійна з тим, де ж опиниться серце Евелін, друга постійно про її "зв'язок" з Монік, ну і локальні інтриги про кожного з 7 чоловіків. Виправдили себе лише останні, там мені було хоч трішечки цікаво, і це справді круто, як авторка показала такі різні досвіди стосунків на прикладі цих чоловіків.

Але вже з другої половини книги мені почало муляти майбутнє Евелін, її стосунки, а також намагання авторки вліпити всі важливі гостро суспільні теми в одну історію (раса, орієнтація, права жінок і т.д.). Жодну з цих тем авторка нормально не розкрила, а проблеми ЛГБТ+ показані настільки стереотипно, що аж соромно.
Фінальний твіст так і не став твістом, бо його було банально недостатньо для виправдання мотивації деяких героїв. "Вау ефекту" не було від слова зовсім, і мене це фінально добило.

Головна героїня у мене викликала більше роздратування, аніж симпатії. Додатковою проблемою було те, що попри дуже детальні описи авторки я аж ніяк не могла собі уявити ту Евелін. Відчувалось, наче і самій авторці ГГ не подобалась.

Тому ставлю 6 виключно за інтригу на початку та за більш менш яскраву оповідь. Проте це справді дуже посередня історія, яка не варта свого хайпу.

Ця книга дуже тривалий час лежала на моїй полиці і нічим мене не приваблювала, я вже навіть не пам'ятала, що мене змусило її придбати.

Поки я не стомилась від всякої фентезі-фігні і не вибрала її рандомного для наступного читання.

Ох. Тут чудово майже все: готичний маєток на березі моря, детективна лінія, кмітлива головна героїня і навіть трішки романтики. Для мене ця книга за вайбом нагадувала щось середнє між "Буремним перевалом" Бронте та деякими творами Остін (навіть іронічним "Нортенгерським аббатством").

Чесно кажучи ,це було абсолютно не очікувано, можливо, саме тому ця історії затягнула мене від самісіньких перших сторінок.

Один бал мінусую за кінцівку, яка вийшла трішки розмазана і наче зводила нанівець всі попередні потуги авторки створити атмосферу. Не дивно, що Маєрс надихалась Кінгом, він точно шарить як спаскудити кінцівку чудової історії :)

В усьому іншому це справді непогана атмосферна історія для осінньо-зимового вечора.

P.S. Кінга люблю та поважаю! всіх чмок.

Зручний формат, коли знайомі тобі персонажі та персонажки грецької міфології нарешті збираються до купи.

Мені подобається, як Стівен Фрай перетворив ці міфи у більш менш цікаві історії - багато речей стали зрозумілішими.

Але, як на мене, то не вистачило того гумору, про який нам говорить і анотація, і сам автор. Чомусь коли бачиш в авторстві Стівена Фрая, то очікуєш трішечки більше.