Ця книга дуже тривалий час лежала на моїй полиці і нічим мене не приваблювала, я вже навіть не пам'ятала, що мене змусило її придбати.

Поки я не стомилась від всякої фентезі-фігні і не вибрала її рандомного для наступного читання.

Ох. Тут чудово майже все: готичний маєток на березі моря, детективна лінія, кмітлива головна героїня і навіть трішки романтики. Для мене ця книга за вайбом нагадувала щось середнє між "Буремним перевалом" Бронте та деякими творами Остін (навіть іронічним "Нортенгерським аббатством").

Чесно кажучи ,це було абсолютно не очікувано, можливо, саме тому ця історії затягнула мене від самісіньких перших сторінок.

Один бал мінусую за кінцівку, яка вийшла трішки розмазана і наче зводила нанівець всі попередні потуги авторки створити атмосферу. Не дивно, що Маєрс надихалась Кінгом, він точно шарить як спаскудити кінцівку чудової історії :)

В усьому іншому це справді непогана атмосферна історія для осінньо-зимового вечора.

P.S. Кінга люблю та поважаю! всіх чмок.

Зручний формат, коли знайомі тобі персонажі та персонажки грецької міфології нарешті збираються до купи.

Мені подобається, як Стівен Фрай перетворив ці міфи у більш менш цікаві історії - багато речей стали зрозумілішими.

Але, як на мене, то не вистачило того гумору, про який нам говорить і анотація, і сам автор. Чомусь коли бачиш в авторстві Стівена Фрая, то очікуєш трішечки більше.

Мабуть, я занадто багато очікувала від книги з такою анотацією.

Сама задумка непогана, а от реалізація виглядає так, наче її писала 14-літня фікрайтерка без досвіду. Якісь форсовані діалоги, дуже посередня взаємодія, купа сюжетних ляпів (персонажі їдуть в дощ при температурі нижче нуля в гори, але беруть із собою підбори і ходять в топах).

Я нормально ставлюсь до янг едалту та книг про тінеджерів, але мене страшезно бісить, коли вони так безталанно написані.

НЕ ведіться на анотацію та красиву обгортку, це абсолютно boring.

Трішки не розумію таку кількість високих оцінок для цієї історії, бо особисто мені вона дуже важкенько йшла. І це, до речі, якийсь парадокс. ДШіТ мене дратував куди більше і сюжетними провтиками, і тупістю ГГ, проте від нього я не могла відірватись.
А тут я примушувала себе дочитати.

Джуд якась пласка та занадто вперта, і особисто у мене не викликала жодної симпатії. Хотілось би, щоб вона мала хоч якісь інші риси. До того ж, хоч авторка і позиціонує її як кмітливу на цілеспрямовану, часто дії Джуд є нелогічними, от прям ДУЖЕ нелогічними. Наче лайк за сильну ГГ, але дізлайк за її "неживість".

Кардан... ну окей, він в образі, якому поки що відповідає. Але хотіла би я бачити ті вилиці, що здатні вирізати серця та вії, що лоскочуть чиїсь щоки під час поцілунки :)

Але хімії між нашими ГГ я не побачила, тому не впевнена чи з'явиться вона для мене в інших книгах. Мабуть, це тому, що жоден з парочки не викликає у мене симпатії сам по собі.

По сюжету начебто все ок, і авторка превентивно пояснює деякі моменти, з якими у читача можуть виникнути питання чи відчуття ляпів. Проте сюжет напічканий моментами, які можна спокійно викинути з книги, бо вони ні на що не впливають (або принаймні поки що).

Не йокнуло.

Ох... не те щоб я очікувала тут якийсь сюжет. Проте так, я очікувала тут ХОЧ ЯКИЙСЬ сюжет.

Я розумію, що це п**но заради п**но, але невже не можна було туди втулити більш притомний сеттинг?

Боюсь, що після цієї книги навряд хтось вирішить взятись за переосмислення історії про Пітера Пена на дорослий (18+) лад. Шкода, бо то могло би бути цікавим.

Але ставлю 4 бали за те, що нарешті у нас не демзел ін дістрес, яка романтизує абьюз та насилля :)