Машина

Дарія Піскозуб увірвалася в мій літературний світ зі своїм дебютним твором і вбила цією неймовірною красою наповал!

Отже, світ далекого майбутнього, в якому прогрес зійшов нанівець, а головний бог - таємничий механізм Машина. Кілька племен живуть за сезонами і щоосені готуються до завоювань - Машина повинна вирішити, які племена будуть битися, щоб відхопити більше рабів і земель, знайти більше реліктів старих епох. Люди тут живуть заради минулого, щоб зібрати про нього якомога більше інформації й таким чином олюднити власну Машину. І саме цього сезону стається неможливе - Свята війна, бо в одному з племен з'явилася Гемма - зло, яке йде проти власної Машини, хвороба, яку потрібно знищити. Звучить незрозуміло, але дуже цікаво, погодьтеся!

Мені страшенно сподобався світ, хоча не вистачило більшого опису племен. По суті Тридакна, Катакла й Цембенга відрізняються лише способом, яким йдуть до однієї цілі. Але хотілося більше автентики. Хоча щодо атмосфери, то тут мені на думку одразу прийшли декілька серіалів - "Вікінги", "Сотня", книга "Дивергент" (бо тут є свої власні дивергенти - гемміти). Якщо одразу складно собі уявити світ Машини - згадайте візуал перерахованих творів і хоч трохи наблизитеся до істини.

Є в цьому світі й досить цікава магія, якщо її можна так назвати. Жерці можуть спілкуватися з таємничим божественним механізмом, ткачі здатні підкорити собі волю тварин чи людей, а серце і розум давно об'єдналися в поняття серцевиру. Звичайно, з перших сторінок мало що зрозуміло, плутаєшся в поняттях та назвах, але дуже скоро настільки звикаєш і втягуєшся, що імена на кшталт Жля, Карна чи Редегаст не здаються надто химерними. Щодо персонажів, то вони дуже живі, їм віриш, разом з ними заплутуєшся, приймаєш важкі рішення, словом, живеш. І їх дії не викликають питань, як це часто буває у фентезійних романах. Сюжет дууууже динамічний та кінематографічний. Хоча фінал відкритий, бо це тільки перша частина трилогії.

Загалом, попри певні мінуси, які, вірю, будуть вже виправлені в наступній частині, книга однозначно варта уваги, особливо для поціновувачів українського фентезі. Вже маю на полицях "Гемму", залишилось знайти час на читання))) Мій рекомендасьйон!

Що хочу сказати про цю книгу. Читати її доволі легко, до того ж вона захоплива. Я наприклад прочитала її за день, але це була неділя, тож я мала на це час. Мені книга здалася схожою щось на кшталт Дівиргента або Той що біжить лабіринтом, або наприклад Шаннари, насправді схожих книг доволі багато і мені здається що авторка надихалася ними. А ще це трохи схоже на якийсь голлівудський блокбастер, дуже багато усього стається, багато екшену і завдяки цьому деякі події здаються незрозумілими.
Ми бачимо всесвіт в якому щось сталося, і замість розвиненої цивілізації, яка колись там мешкала, залишилися доволі дикі та неосвічені племена, яки керуються Машиною, та воюють між собою кожен рік, бо так їм каже Машина. Що це за Машина нам незрозуміло, до того ж незрозуміло добра вона чи погана, що сталося у всесвіті ми також не знаємо, взагалі авторка натякає на багато таємниць і загадок цього світу, але далеко не всі відповіді ми побачимо під час читання. Всесвіт книги ми бачимо завдяки трьом головним героям, і це прикольно, я полюбляю такий літературний підхід, до того ж інколи в нас є можливість побачити ту саму подію очима двох персонажів, хоча мене це трошки заплутувало, особливо у деяких останніх главах. А ще ми побачимо трошки руїн цівілізації, яка пішла і це інтригує, бо кортить більш детально дізнатися про події, які призвели до її руйнування.
Сама книга здалася мені доволі хаотичною з великою кількістю нових понять, тут звісно добре що були і словничок і мапа, але як на мене все ж таки багато хаосу та незрозумілого. Сам всесвіт та його загадки цікаві, і я хочу знати що там далі станеться з героями, хоча здається що щось схоже, але трошки інше я читала або бачила у кіно вже дуже багато разів.

Історія про майбутнє. Але не те майбутнє з купою технологій, яке ми уявляємо собі завжди. А скоріше як стрибок у минуле. Знову племена, списи, раби, воїни, мало їжі та ресурсів. Для української літератури це дійсно дуже незвичайна історія та й жанр теж не такий вже популярний серед наших письменників☺️

Спочатку я нарікала на те, що читача просто кидають в вир подій і незнайомих слів, без пояснення передісторії. Чому все призвело до такого майбутнього? Але здається дізнатись історію такої "еволюції" це одне із завдань головних героїв. Тому в кінцевому варіанті це більше плюс, а не мінус). Книга дуже динамічна та насичена пригодами та подіями.
Автор ввела дуже багато героїв. Є ті від імені яких ведеться історія, а є ті, які здаються взагалі другорядними і тільки на останніх сторінках розумієш, що вся суть в них (думаю друга частина трилогії буде про них😏)
Це могло збити всю історію в великий клубок імен, але ні. Навіть те, що одна і та ж історія розповідалась інколи двічі від імені різних героїв тільки доповнювало картину новими барвами👍
Автор дуже вміло керує кожним словом, тому книга читається легко та швидко.

Єдиним мінусом суто для мене (скоріш за все через скутість уяви) було те, що багато слів в книзі нові...і я взагалі не могла уявити що це. Пізніше ти починаєш розуміти, що це наприклад зброя чи ще щось з технологій наших часів. Але оці всі "нові" слова дуже штупорили мене та плутали. Але знову ж таки, думаю це суто моя проблема уяви)))

На мою думку, багатьом книголюбам має сподобатися ця книга. Тому що світ, який створила Дарія Піскозуб дійсно не схожий на інші👍