Школа ідеальних матерів

Досить важке відчуття залишила після себе ця книга і зовсім не через свою історію, а через тему, яку автор зачепила, проте абсолютно не змогла як належить розгорнути та донести.

Проблема упередженого ставлення до жінок в їх материнстві й поза ним - це дуже складна тема. Як на мене, причина проблеми, яка в даній історії зображається є абсолютно недоречною для будь-яких виправдань головної героїні, а гіперболізація покарання вже занадто сатирично описана.

Початок книги досить цікавий, проте коли справа доходить до самої школи й того, що там відбувається, все перетворюється в якийсь сюр.

Кінець остаточно розчарував. Не розумію, як можна було взяти таку важливу і болючу тему й абсолютно ніяк логічно її не розвинути.

Я читала і згорала, а тоді дочитала і згоріла. Книга, що викликає надмірне обурення і захват одночасно.

Це історія, яку неможливо читати спокійно, бо концентрація тригерів тут просто зашкалює. І всі ці тригери стосуються стереотипів про материнство, доведених до повного абсурда.

Головна героїня одного дня залишає свою півторарічну дитину саму вдома на 2,5 години, і дитину забирають соціальні служби. Щоб мати шанс повернути дочку, їй доведеться пройти через купу випробувань, найскладніше з яких - річне навчання у інноваційній школі закритого типу, що вчить основам правильного материнства.

Є певні питання до героїні, але вони миттєво відступають на другий план на фоні того, наскільки нездорова ситуація загалом.

Скільки стереотипів у суспільства щодо материнства, які божевільні і неадекватні вимоги.

Скільки кордонів порушується під виглядом турботи - безмежної в своїй хворобливості.

І головне - не дивлячись на те, що це антиутопія, наскільки вона близька до реальності.

Історія має дуже широку соціальну проблематику щодо ролі жінки у суспільстві, ролі матері і ролі батька, подвійних стандартів, ігнорування психологічних проблем тощо тощо.

Мені дуже багато чого відгукнулося, хоча і не можу сказати, що відчула звʼязок з кимось з персонажів. Тим не менш, певні думки і стани знайомі до болю.

В книзі є провали в сюжеті - не надто значні, але є. І текст не ідеальний, стиль викладення (і переклад) часом хромають.

Але на фоні надмірної емоційності книги, глибини персонажів і переконливості сюжету, всі ці недоліки згладжуються і майже непомітні.

Так, те, що я згоріла, - це однозначний плюс, бо історія викликає обурення, тримає в напрузі, змушує біситись від бессилля і не дає відірватись ані на хвилину.

Місцями - це як читати мамський чат чи дивитись «Супермаму» (іф ю ноу вот ай мін😁).

Мені дуже сподобалось, хоча в певному сенсі це було випробування. Однозначно на любителя, бо ці теми далеко не всім відгукнуться, але я таки рекомендую спробувати.

Абсолютно мимо. Книга не зайшла від слова зовсім. Дуже тригерило, було фізично боляче читати страждання матері за дитиною.
Багато класних тем і сенсів, але не розкритих для мене. Друзям не буду радити.