Ship Life, або Сім місяців добровільного рабства

Історія з життя українки, яка працювала на круїзному лайнері.
7 місяців в морі, з періодичними виходами outside, як називали це на кораблі, себто в порт, на берег.

Якщо для клієнтів круїз – це пригода та відпочинок, то для персоналу – щоденна важка і марудна праця, фактично без вихідних, але ж є й плюси в таких подорожах:

🔸️ вихід в порту вільний, візи та інші документи не потрібні (іноді є винятки)
🔸️ можливість зазирнути в різні куточки планети, куди їхати як турист може вартувати досить дорого
🔸️ новий досвід
🔸️ цікаві знайомства (на лайнерах працюють люди з різних країн, з різними світоглядами, релігіями, традиціями і т.д.)
🔸️ можливість заробити
🔸️ море-океан 😍

Книга побудована у форматі щоденника, всі ці місяці ми подорожуємо і проживаємо з героїнею. Якщо ви чекаєте казкових місцин та їх описів, то не сподівайтесь 😅 Мені це радше нагадує короткі нотатки про те, що відбувалось, але такий формат дуже навіть сподобався.

Іноді текст сухий, ніби такий, рафінований, але знову ж таки, тут не має бути пишних описів, бо це щоденник про роботу. Про тяжку фізично і морально, про стосунки з колегами, про ship life та його закони.

Рекомендую до читання, якщо любите щоденники, якщо цікавитесь різними професіями, якщо цікаво побачити цю "кухню" зсередини, де немає блиску келихів і накрохмалених серветок.

Для мене це була ідеальна книжка для відпочинку, яку я прочитала за день.

Якщо ви, як і я, не впевнені, чи хочете поїхати у уруїз (навіть гіпотетично), то після прочитання цієї книги можете переконатися, що немає там що робити. І по фінансовим причинам, і по етичним.

Авторка книги, закінчивши Києво-Могилянську академію, вирішила здобути новий життєвий досвід, подорожувати і при цьому заробити грошей. Тому влаштувалася офіціанткою на круїзний лайнер.

Робота там просто пекельна, а, враховуючи обмежений життєвий простір, міжособистісні стосунки стають досить тригерними.. Власне кажучи, дівчина витримала, але ломка у неї відбулася добряча.

"— Поглянь на цю дівчину. Її контракт майже закінчився, а вона далі така сама, як у той день, коли сюди приїхала.
— Так, це правда, дуже мила дівчина.
— Зазвичай усі змінюються вже після другого круїзу, а вона — ні.
— Так, дуже рідкісний випадок.
Від цих слів мені стало дуже тепло всередині. Слава Богу, я — все ще я. Це — найбільша перемога".

Чому я не хотіла б там працювати, думаю, зрозуміло. Я взагалі не дуже можу фізично робити.

А ось чому я не прагну бути гостем на лайнері? Бо зрозуміла, що можна купити квитки на круїз, але потім ти або будеш тупо ходити лише на безкоштовні паті і пити такі ж напої у визначений час (і тебе вважатимуть скнарою), або платитимеш, платитимеш, платитимеш. А я, як прибічник економічно розумних (вважай - ощадливих) подорожей, навряд зможу собі дозволити такі витрати.

А крім оплати за їжу чи напої треба враховувати і чайові, бо це - основний заробіток офіціантів і іншого персоналу.

Тому якось так.

Але є у книзі і великий плюс - багато фраз англійською. Певне повторення розмовної англійської - це приємно. Можна прочитати хоча б для цього.