Метью Перрі

Дивні відчуття: починати слухати книгу ще як актор був живий, а дослуховувати вже після його смерті 💔

Придбала аудіокнигу у виконанні Євгена Пашина (він озвучував "Чендлера" у "Друзях") одразу після "прем'єри". Розраховувала на щось легке, відпочивальне, під вишивку. Але реальність перевершила очікування. Біографія дійсно легка для сприйняття, але не позбавлена роздумів, саморефлексії та суму. Жодних пліток, намовлянь, брудної білизни щодо інших. Лише теплі спогади друзів, коханок, колег, які надавали свою підтримку у найважчі часи. До того ж дуже відверто розказано не тільки про боротьбу з залежностями, але й про життя зі стомою.

Метті розкрився з несподіваної сторони. І неймовірно сумно, що так мало прожив після того як зміг позбутись залежностей.
Згодом куплю у папері і перечитаю.

P.S. Відгук написаний у 2023 році

Книга мені сподобалася. Але є два нюанси.
По-перше, мені не вистачало гумору. Метью був коміком, тому насамперед цього від нього і очікуєш.
По-друге, я не побачив боротьби (хіба що трішки в самому кінці). Коли йому було погано, він лягав в лікарню або в реабілітаційний центр. Потім, коли йому ставало легше, він знову продовжував кайфувати. Та й то, лікуватися його, зазвичай, хтось примушував.

Ця книга не буде для тебе якимось шаленим світом чи пригодами. Але коли ти включаєш фільм або серії серіалу про яку йде мова в описі автора, це неймовірно, що він незважаючи на свій біль зміг відпрацювати ролі. Коли ти читаєш його розповідь, я не розуміла, як він ще був жив, коли все розпадався на уламки. Мені дійсно було цікаво бути читачем цієї його правди, і мені кортіло сказати: «ти класний, ти молодець, ти зробив більше ніж світ очікував від тебе»

Я слухала її в аудіоформаті, що зробило її особливою для мене, бо: 1) начитав актор, який озвучив Чендлера, 2) йому вдалось передати емоційні гойдалки автора.
Книга розбила мені серце. Тут ми бачимо, як легко зломати людину, як важко її зцілити, гроші взагалі цього не роблять. Як важливо любити дитину, і що це важливіше за будь-які матеріальні цінності. Наскільки важлива самооцінка. Наскільки все залежить від випадку. Як важко позбутись залежності, і як її лікують, переводячи з одного наркотика на інший. Як дружба може тримати на плаву, навіть коли ти на самому дні. Я раджу книжку, але будьте обережні.

Прочитати цю біографію, це зрозуміти, наскільки глибші та багатогранніші актори, наскільки вони цікавіші та інші від їх екранних ролей.
Дуже багато нового дізналась про Метью Перрі. Про його проблеми, страхи, розчарування.
Цікаво бачити історію зі сторони автора, який роки витратив на реабілітацію, терапію, самокопання. Про те, що можна все усвідомлювати і все одно піддаватись залежності.
Завдяки цій книзі можна трішки краще зрозуміти залежних людей.

Ну ось, ще одна книга, що читалася не легко. Уж дуже вона тригерна для мене. З'явилася якраз незадовго до смерті автора, тому особливо радісних емоцій не викликала.

Чи здивувала мене смерть Метті? Після читання однозначно - ні, швидше те, як довго його організм працював всупереч усьому.
"Усе було так серйозно, що мене тримали під замком — не давали вийти. Я сидів на третьому поверсі. Мене оточував Нью-Йорк. Поки місто муркотіло десь віддалік, робило свої справи, жило своїм життям, його обожнювана в’їдлива зірка ситкому вкотре загриміла в пекло."

І це не перебільшення. Я взагалі не второпаю, як люди не бояться? Вони ж розуміють, що чекає на них. Проблема актора (хоч я і не дивилася серіал, але пару серій точно бачила) в тому, що він не міг відчувати життя без допінгу. Будь то наркотики, нікотин чи алкоголь.

Я, як і ви, мабуть, зустрічали таких людей, що не можуть "феєрити" без алкоголю. Ось і він такий. Але якщо простим людям і не треба влаштовувати постійне свято, то Метті обрав саме такий спосіб життя. І не знаю, мав він рацію чи ні. Хоча, згідно зі своїм соціальним статусом, міг обрати й інший шлях. Але не впевнена, чи реально - міг?

Тому усе закінчилося так, як закінчилося. І мені цікаво, бо я не маю жодного уявлення про нього як актора, чи його акторський внесок вартував життя?

Я ніколи не розуміла людей із залежностями. Не могла второпати, що штовхає їх вживати алкоголь чи якісь речовини, знаючи, як погано вони впливають на організм.⠀
Не скажу, що після мемуарів Метью Перрі можна зрозуміти абсолютно всіх, але мені відкрився саме його біль.⠀

Маленький хлопчик, який хотів уваги від батьків виріс, але так і залишився хлопчиком який боявся залишитись сам. Боявся що його кинуть і тому кидав сам, тамуючи страх різноманітними речовинами.⠀
Все його життя - це постійні стрибки між алкоголем, препаратами, реабілітаційними центрами і маленькими промінчики щастя.⠀
Я вперше читала мемуари і не очікувала, що вони будуть настільки відвертими. Мені фізично було боляче дізнаватися про те, як людина знову і знову руйнує своє життя, але попри все вірить, що Бог береже його для чогось великого.⠀
Фінал книги був настільки спокійним та сповнений надії на щастя, що я майже повірила в те, що Метью нарешті буде щасливий. Але він помер за дві доби до того, як я дочитала книгу...⠀

Ця книга не просто путівник життям Метью Перрі, але й пояснення батькам, як не треба вести себе з дітьми, тому раджу її прочитати навіть якщо ви не фанат актора. А я, хоч і запізно, дякую Метью Перрі за цю сповідь та за Чендлера Бінга💔.

Мемуари «Друзі, коханки і велика халепа» Метью Перрі виявилися зовсім не такими, як я очікувала. Я думала, що це буде ще одна книга про успішного актора, про його здобутки та фільми. Але саме ці мемуари зібрали у собі дуже багато болю та смутку, які відчуваються майже на кожній сторінці.

Думаю, що більшість з вас знають Метью Перрі за участю у одному із найбільш відомих серіалів, а саме «Друзі». Скажу чесно, це мій улюблений сітком. Я передивлялася його стільки разів, що вже й не можу порахувати. І Чендлер Бінґ був (і є, зрештою) для мене найкращим персонажем. Але у своїх мемуарах Метью Перрі вилив свою душу перед кожним читачем та розповів про свою залежість від алкоголю, пігулок та наркотиків.

Він поділився про всі ті рази, коли він був у реабілітаційному центрі. Зранку йому очищують організм, а вже після обіду забирають на зйомки серіалу. Це все витримувати складно та боляче, і саме у цій книзі актор розповідає про свій досвід.

Дитячі травми, залежності від алкоголю, наркотиків, постійні гулянки та втеча від стабільних стосунків із жінками. Часом, ми забуваємо про те, що знаменитості теж люди. І незважаючи на свою славу та великі статки, вони страждають так само, як ми.

Якщо ви шукаєте у цій книзі веселощі, тоді вона точно не для вас. Але якщо ви хочете хоча б трішечки дізнатися та відчути той біль, який пережив Метью Перрі – обов'язково прочитайте цю книгу!

• Я хотів, щоб усі полюбили мене за потішність. Бо ж чим іще я можу сподобатися? Мені знадобилося п'ятнадцять років, щоб зрозуміти: не обов'язково бути машиною жартів.

• Залежність схожа на Джокера. Просто хоче побачити, як увесь світ палає.

• «Друзі» стали для мене безпечним простором, мірилом спокою. Вони день у день спонукали мене вставати з ліжка, спонукали трохи менше випивати напередодні роботи. То був найкращий час наших життів.

• Коли одна людина робить щось хороше іншій, я бачу Бога. Та неможливо віддати те, чого не маєш. Тож я намагаюся щодня змінюватися на краще. Коли я комусь потрібен, я відкидаю свої проблеми й роблю те, для чого ми всі живемо: просто допомагаю іншим.

Це було відверто, шокуюче і дуже сумно.
Але ця книга не зовсім те, чого ви очікуєте. Попри легкий стиль написання та гумор - ця історія про людину, яка все життя боролась з залежністю. Саме цьому відведена більша частина книги.
Розлучення батьків, нестача уваги від мами, самотні поїздки до тата - дали старт комплексам і шаленому страху самотності, які все життя Метью заповнював алкоголем, сигаретами і забороненими речовинами.

Безкінечні реабілітації, детоксикації, падіння на саме дно і паралельно - шалений успіх, зйомки, популярність і визнання.
Я знала деякі відверті факти про актора, але не знала, наскільки великою була халепа. Все життя він шукав способу прийняття себе і вгамування болю, душевного і фізичного.
Не знаю, як можна оцінити автобіографічну книгу, адже ти по суті оцінюєш саме життя, але книга вартує того, щоб її прочитали.

«Друзі» - мій улюблений ситком. Я стільки разів переглядала його, що можу цитувати героїв з будь-якого місця в оригінальній озвучці (це окремий кайф). Вся цінність цього серіалу для мене в тому, що, переглядаючи його, ти почуваєшся частиною великої групи друзів. А ще, в будь-якій життєвій ситуації, можна сказати: «памʼятаєш, це як в тому епізоді «Friends», коли…»

Я не надто переймаюся особистим життям акторів, імен деяких я навіть не памʼятаю. Але це такий кайф, коли бачиш Дженіфер Еністон або Девіда Швімера в іншому фільмі і радієш, ніби то твій друг дитинства на екрані. І з цієї ж причини так важко і гірко дізнаватися, що дотепний веселун з телевізора, твій friend, більшу частину життя провів не жартуючи.

Я чула, що Метью Перрі мав певні проблеми із залежністю, але й гадки не мала про їх серйозність. До цієї книги.
В своїх мемуарах актор розповів про довгий шлях в боротьбі із алкоголізмом і наркоманією. Довгий, болючий, смертельно небезпечний і, на жаль, безкінечний.
Метью Перрі мав усі шанси на успішно зіркове життя актора і сценариста, так і померти від передозування в якомусь смердючому провулку. Він опинився десь посередині. Звісно, він мав величезні статки, щоб лікуватися в найкращих реабілітаційних центрах планети, але так само багато мав можливостей дістати бажані речовини в необмежених кількостях. Найцінніше, насправді, що було в актора - його близькі.

З перших же сторінок мене опанував розпач і сум, він не полишав мене протягом усього читання і ще дуууже довго після. Людина, маючи неймовірний професійний злет, шалену популярність, прихильність жінок і любов друзів, нічим із вищеперліченого не могла насолодитися з повна. Перрі повсякчас втікає від своїх проблем, страхів і самого себе в світ, оповитий примарним відчуттям безпеки.

Якщо вам зараз гірко, відкладіть цю книгу до інших часів. Хоча, якщо у вас є знайома людина, яка страждає на залежність - ця книга допоможе трішки краще зрозуміти її почуття.
Звісно, коли ми бачимо зірок у своїх телевізорах або блогерів у своїх телефонах, стираються якісь невидимі межі, здається, що ми знаємо усіх цих людей. Та реальність така, що насправді ми не знаємо про них нічого, як можемо нічого не знати і про проблеми людей із нашого найближчого оточення.

І хоч якою важкою є книга про халепи Метью Перрі, вона несе в собі не тільки історію життя однієї людини, а й заклик боротися або підтримати близьку людину на шляху до одужання. Проявити чуйність до почуттів близьких, приділити більше уваги своїм дітям, вірити у свої сили.

Мабуть, як і більшість, купила цю книгу через те, що являюсь фанатом серіалу "Друзі", та захотілось більше дізнатись про реального Метью.
Прочитавши відгуки тут, захотілось додати свій. Читаючи мемуар, може здатись, що Метью скиглить про свою залежність. Але на мою думку, просто ніхто з нас не був в такій великій дупі, і не знає, як насправді почувається людина, коли стається така велика біда, як залежність. Це страшно.

Читати було не завжди легко, але цікаво. Якщо цікаво лише про зйомки серіалу прочитати, то тут такої інформації буде не багато. Рекомендую прочитати людям, які боряться із залежністю.

Я, як і більшість тих, хто планує читати цю книгу,- фанат серіалу «Друзі» і всіх його героїв. І прочитавши книгу, я НЕ змінила свого ставлення до Чендлера, адже герой серіалу і актор це все ж таки різні люди, хоч і схожі. З книги я більше дізналась про самого актора, про його переживання, думки, родину і стосунки.