Інколи так буває, що класна книга потрапляє в руки випадково. Ти про неї навіть не чув ніколи, а потім - відірватись неможливо. У моєму випадку саме до таких книг можна віднести "Аполлон-8".
Джеффрі Клюґер зумів написати неймовірну історію першого польоту до Місяця саме так, як вона і відбулась. Несподівано, живо, розглянувши в контексті міжнародної ситуації та з боку окремої людини, яка так чи інакше була дотичною до польотів у космос та революційних проривів.
Якщо ви цікавитесь історією, космосом, та й наукою - буде однозначно корисно і цікаво.

Я памʼятаю шкільний урок літератури навіть зараз, коли розповідали про Василя Стуса. А це було так давно - минуло мало не 20 років! А ще памʼятаю його поезію, яка чомусь врізалась в памʼять:

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств...

В цьому весь Стус. Можливо, він не мав можливості стати ідеальним сімʼянином. Він не отримав практично змоги публікуватись як поет. Але він став пророком і борцем, якого оцінити за життя змогли одиниці. І який, можливо, не повернувся б до нас в цій іпостасі, якби ми не навчились цінити власну історію і власних пророків. А чи навчились?
За свого життя Василь Семенович пережив чимало болю - як фізичного, так і духовного. Розлука з сімʼєю, ізолятори, заслання, заборона писати, хвороби, які його добивали в звʼязці з людоїдським більшовицьким режимом. Але навіть за так мало років, які мав, він написав чимало - а скільки би зміг ще - біль!..

Книга В. Кіпіані "Справа Василя Стуса", яку ви хочете придбати або вже купили, просто не могла мати іншої долі - непростої, з перешкодами. А спробуйте опрацювати всі томи божевільної кримінальної справи (за що судили Василя Стуса - за те, що був Людиною?), а потім боротись з ворожою агентурою за її публікацію в суді! В суді Незалежної України! Вдуматись тільки - і звісно, це певною мірою зіграло на популярність, адже українці мають таке гостре чуття справедливості.

Можливо, ви спробували читати і не змогли - бо це точно нелегко сприймати. Нелегко читати розпинання людини за елементарні речі, які зараз є основоположними - але це важливий урок. Ворог ні 100 років тому, ні тоді, коли судили Стуса і виписували йому практично смертний вирок, ні зараз не змінився. Ні у підходах, ні у рішеннях.
Книга ця - памʼятник борцю, що поклав своє життя за свій народ. Не бійтесь її прочитати, не бійтесь вивчати поезію автора.
Бо Василь Стус, можливо, найсильніший український поет 20 століття. Який напророчив своє повернення до нас. Не упустімо його:

Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.

Якщо вивчати історію з серйозних, складних чи скурпульозних книг відомих дослідників, то всі відомі історичні персоналії частіше за все предстануть перед вами як набір фактів - "керував, очолив, виграв, виголосив промову і т.д. " А, ще може навпроти якогось факту буде рік, коли це відбулось. Але за всіма важливими подіями в житті цих людей стояли інші люди - в когось сімʼя, в когось оточуючі в складні епізоди життя. В когось одне і інше переплітається.

В чому сила книг, написаних не професійними науковцями, так це в тому, що вони можуть дозволити собі часто виходити за рамки. І саме це, на мою думку, вдалося Борису Джонсону.

Звісно, біографія Черчилля в його виконанні, не зважаючи на її оригінальність, не така і безгрішна - автор, як на мене, сам не проти себе бачити в лаврах легендарного Черчилля. Але при цьому старається максимально адекватно подавати життя відомого британського, та й світового політика. І не боїться заглянути "за лаштунки", розкриваючи відносини Вінстона з близькими до нього людьми. Адже він був і людиною, а не тільки політиком, борцем за волю людини та автором відомих цитат, які часто і не говорив - але якби сказав, то всі б повірили, що це його думки справа.

Я б книгу рекомендував прочитати. І не тільки тим, хто цікавиться історією, а й політикам - вони часто люблять собі приписувати щось, що робив Черчилль. А його політичне життя було не таким і простим - і ідеологічні зміни його думок, і помилки під час Першої світової, які вартували тисяч життів і, здавалось, його особистої карʼєри.
Але зрештою саме Черчилль очолив Британію у найважчій битві, і його роль в перемозі над нацизмом - беззаперечна. Хоча перші післявоєнні вибори він програв, це не завадило йому вписати назавжди своє імʼя в історію.

Читати книгу чи ні - вибір кожного. Але знати історію - важливо для всіх.

З середніх років школи я цікавився футболом і історією, а особливо перетином цих здавалось непоєднуваних галузей - історією футболу. Але так склалось життя, що я практично не мав доступу ні до яких книг, крім які вийшли в 90-х роках - іншого в нашій сільській бібліотеці в роки мого навчання майже не було. Тому і вийшло так, що я майже все перечитав по кілька разів. Але одного разу я наштовхнувся на дивну книгу, більше схожу на брошуру - К. Щегоцький, "У грі та поза грою". Теплого травневого дня, десь в середині 2000-х я сів її прочитати, і не міг відірватись. Після цього перечитував неодноразово - в ній мені відкривались чимало моментів з історії футболу, особливо в Україні, в 20-х, 30-х і 40-х роках минулого століття.

Минуло чимало часу, і я мав уже згодом багато різної літератури, вивчав детально особливо період першої половини 20 століття. І здавалось, мене мало чим можна здивувати.
Та кілька років тому щось клацнуло - і я згадав про К. Щегоцького. Навіть не знаю, чому - тому відразу сів шукати в інтернеті інформацію про цього непересічного спортсмена. Пошуки привели мене до великої статті на відомому історичному порталі - і я її детально вивчив, відкривши для себе цю людину заново. Але найголовніше - саме ця стаття привела мене до книги Едуарда Андрющенка "Архіви КГБ". І ця книга - справжнє відкриття, я її замовив відразу, щойно воно знову була надрукована.
Повторюсь, я вважаю себе тим, кого важко здивувати, адже вивчаю історію 20 століття вже дуже давно (хоч я і не історик за освітою). Але книга в чималій кількості матеріалів мене здивувала. А від інших схожих за тематикою (з відкриттям різних історій з архівів злочинних радянських спецслужб) відрізняється саме тим, що в ній поєднані історії як неординарних людей, так і зовсім простих.

Книгу однозначно можу рекомендувати, якщо у вас є бажання зрозуміти більше радянську епоху (більшовицьку окупацію) та її періоди - то зовсім людоїдські, то більш мʼякі, то застійні. Книга явно буде цікавою широкому колу читачів. А я поки писав відгук, вже знову захотів перечитати історію Костянтина Щегоцького. Ну дуже вона неординарна, і саме в ній можна знайти те, про що сам автор на межі існування СРСР таки побоявся написати, тільки побіжно згадавши про жахливі сталінські репресії, жертвою яких він чудом не став. А написати було про що...

Книга, яку береш в руки і перша думка, що виникає - "Вау!"
Можливо, це найкраще видання в Україні для книги, яке мені доводилось купувати за останні років 10. І справа не стільки в тексті - адже загалом це праця, яка дуже короткими розділами описує величезний шлях, що пройшло людство протягом своєї історії.
Найбільше мені сподобалось оформлення - чудові ілюстрації, папір, формат - все викликає бажання навіть якщо не почитати, то просто потримати, подивитись карти, схеми чи фото.

Звісно, на мою думку це більше подарункове видання, в яке вмістити весь масив знань просто неможливо. Але неможливо і відмовитись від такої яскравої і неординарної книги на власній книжковій полиці.