Я памʼятаю шкільний урок літератури навіть зараз, коли розповідали про Василя Стуса. А це було так давно - минуло мало не 20 років! А ще памʼятаю його поезію, яка чомусь врізалась в памʼять:

Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств...

В цьому весь Стус. Можливо, він не мав можливості стати ідеальним сімʼянином. Він не отримав практично змоги публікуватись як поет. Але він став пророком і борцем, якого оцінити за життя змогли одиниці. І який, можливо, не повернувся б до нас в цій іпостасі, якби ми не навчились цінити власну історію і власних пророків. А чи навчились?
За свого життя Василь Семенович пережив чимало болю - як фізичного, так і духовного. Розлука з сімʼєю, ізолятори, заслання, заборона писати, хвороби, які його добивали в звʼязці з людоїдським більшовицьким режимом. Але навіть за так мало років, які мав, він написав чимало - а скільки би зміг ще - біль!..

Книга В. Кіпіані "Справа Василя Стуса", яку ви хочете придбати або вже купили, просто не могла мати іншої долі - непростої, з перешкодами. А спробуйте опрацювати всі томи божевільної кримінальної справи (за що судили Василя Стуса - за те, що був Людиною?), а потім боротись з ворожою агентурою за її публікацію в суді! В суді Незалежної України! Вдуматись тільки - і звісно, це певною мірою зіграло на популярність, адже українці мають таке гостре чуття справедливості.

Можливо, ви спробували читати і не змогли - бо це точно нелегко сприймати. Нелегко читати розпинання людини за елементарні речі, які зараз є основоположними - але це важливий урок. Ворог ні 100 років тому, ні тоді, коли судили Стуса і виписували йому практично смертний вирок, ні зараз не змінився. Ні у підходах, ні у рішеннях.
Книга ця - памʼятник борцю, що поклав своє життя за свій народ. Не бійтесь її прочитати, не бійтесь вивчати поезію автора.
Бо Василь Стус, можливо, найсильніший український поет 20 століття. Який напророчив своє повернення до нас. Не упустімо його:

Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.

Якщо вивчати історію з серйозних, складних чи скурпульозних книг відомих дослідників, то всі відомі історичні персоналії частіше за все предстануть перед вами як набір фактів - "керував, очолив, виграв, виголосив промову і т.д. " А, ще може навпроти якогось факту буде рік, коли це відбулось. Але за всіма важливими подіями в житті цих людей стояли інші люди - в когось сімʼя, в когось оточуючі в складні епізоди життя. В когось одне і інше переплітається.

В чому сила книг, написаних не професійними науковцями, так це в тому, що вони можуть дозволити собі часто виходити за рамки. І саме це, на мою думку, вдалося Борису Джонсону.

Звісно, біографія Черчилля в його виконанні, не зважаючи на її оригінальність, не така і безгрішна - автор, як на мене, сам не проти себе бачити в лаврах легендарного Черчилля. Але при цьому старається максимально адекватно подавати життя відомого британського, та й світового політика. І не боїться заглянути "за лаштунки", розкриваючи відносини Вінстона з близькими до нього людьми. Адже він був і людиною, а не тільки політиком, борцем за волю людини та автором відомих цитат, які часто і не говорив - але якби сказав, то всі б повірили, що це його думки справа.

Я б книгу рекомендував прочитати. І не тільки тим, хто цікавиться історією, а й політикам - вони часто люблять собі приписувати щось, що робив Черчилль. А його політичне життя було не таким і простим - і ідеологічні зміни його думок, і помилки під час Першої світової, які вартували тисяч життів і, здавалось, його особистої карʼєри.
Але зрештою саме Черчилль очолив Британію у найважчій битві, і його роль в перемозі над нацизмом - беззаперечна. Хоча перші післявоєнні вибори він програв, це не завадило йому вписати назавжди своє імʼя в історію.

Читати книгу чи ні - вибір кожного. Але знати історію - важливо для всіх.

З середніх років школи я цікавився футболом і історією, а особливо перетином цих здавалось непоєднуваних галузей - історією футболу. Але так склалось життя, що я практично не мав доступу ні до яких книг, крім які вийшли в 90-х роках - іншого в нашій сільській бібліотеці в роки мого навчання майже не було. Тому і вийшло так, що я майже все перечитав по кілька разів. Але одного разу я наштовхнувся на дивну книгу, більше схожу на брошуру - К. Щегоцький, "У грі та поза грою". Теплого травневого дня, десь в середині 2000-х я сів її прочитати, і не міг відірватись. Після цього перечитував неодноразово - в ній мені відкривались чимало моментів з історії футболу, особливо в Україні, в 20-х, 30-х і 40-х роках минулого століття.

Минуло чимало часу, і я мав уже згодом багато різної літератури, вивчав детально особливо період першої половини 20 століття. І здавалось, мене мало чим можна здивувати.
Та кілька років тому щось клацнуло - і я згадав про К. Щегоцького. Навіть не знаю, чому - тому відразу сів шукати в інтернеті інформацію про цього непересічного спортсмена. Пошуки привели мене до великої статті на відомому історичному порталі - і я її детально вивчив, відкривши для себе цю людину заново. Але найголовніше - саме ця стаття привела мене до книги Едуарда Андрющенка "Архіви КГБ". І ця книга - справжнє відкриття, я її замовив відразу, щойно воно знову була надрукована.
Повторюсь, я вважаю себе тим, кого важко здивувати, адже вивчаю історію 20 століття вже дуже давно (хоч я і не історик за освітою). Але книга в чималій кількості матеріалів мене здивувала. А від інших схожих за тематикою (з відкриттям різних історій з архівів злочинних радянських спецслужб) відрізняється саме тим, що в ній поєднані історії як неординарних людей, так і зовсім простих.

Книгу однозначно можу рекомендувати, якщо у вас є бажання зрозуміти більше радянську епоху (більшовицьку окупацію) та її періоди - то зовсім людоїдські, то більш мʼякі, то застійні. Книга явно буде цікавою широкому колу читачів. А я поки писав відгук, вже знову захотів перечитати історію Костянтина Щегоцького. Ну дуже вона неординарна, і саме в ній можна знайти те, про що сам автор на межі існування СРСР таки побоявся написати, тільки побіжно згадавши про жахливі сталінські репресії, жертвою яких він чудом не став. А написати було про що...

Книга, яку береш в руки і перша думка, що виникає - "Вау!"
Можливо, це найкраще видання в Україні для книги, яке мені доводилось купувати за останні років 10. І справа не стільки в тексті - адже загалом це праця, яка дуже короткими розділами описує величезний шлях, що пройшло людство протягом своєї історії.
Найбільше мені сподобалось оформлення - чудові ілюстрації, папір, формат - все викликає бажання навіть якщо не почитати, то просто потримати, подивитись карти, схеми чи фото.

Звісно, на мою думку це більше подарункове видання, в яке вмістити весь масив знань просто неможливо. Але неможливо і відмовитись від такої яскравої і неординарної книги на власній книжковій полиці.

Книга, яка була куплена в 2021 році для прочитання на майбутнє. А дарма... Її варто читати одразу і не відриваючись на інші, особливо якщо ви хочете будувати власний бізнес або розвиватися в управлінні.

Netflix однозначно відомий бренд - але чи так було завжди? І що привело до успіху невелику середньостатичну компанію, що займалась послугами відеопрокату?
Netflix став компанією, що долучився до революції, що змінила наше сприйняття контенту і інформації. Телевізор з кабельним телебаченням явно програє гнучким стрімінговим сервісам. Але по мірі розвитку Netflix зустрічався з різними проблемами, що стало причиною унікальної корпоративної культури. Культури, яка напевне шокує певним чином любителів спокою та рутини на роботі. Культури, яка певною мірою жорстка, і навіть в багатьох вимірах дивна, як мінімум для інших країн. Але одночасно ця корпоративна культура принесла успіх і інновації, стрімкий ріст бізнесу. І саме така культура дозволила написати відверту книгу людей і події, які не залишать байдужими.

Повторюсь, книга, як на мене, must have, якщо ваша ціль - розвиток бізнесу або себе в бізнесі. Головне - тільки без фанатизму:-) Навіть в офісах Netflix, що були в інших країнах, певні ідеї не приживались - тому варто памʼятати про контекст середовища, в якому ви намагаєтесь діяти.

У тих, хто знайомиться з літературою про війну, яку росіяни ведуть на знищення України та українців, напевне, виникає питання - а навіщо про це писати прямо зараз, коли війна не закінчена? Коли це страшне лихо, яке приніс на наші землі кровожерливий сусід, ще триває, і ми однозначно не можемо сказати, коли буде наша перемога і якою.
Схоже питання виникло і в мене, але мені допоміг з відповіддю знаменитий і відомий історик. Це необхідно для того, що не подавши на Заході реальне бачення війни і її причин, залишиться просторі для ворога, який подасть свою версію.

Книга Люка Гардінга читається важко - адже події, які описуються, кровоточать і будуть довго боліти кожному українцю. Історії окремих людей - представників еліти, борців за свободу України чи простих громадян переплітаються воєдино. Автор також подає інтерпретацію подій, які привели до повномасштабного вторгнення. І він однозначно виступає на боці правди - не дарма його внесено ще до публікації даної книги в "чорний список" кремля.

Книгу, однозначно, варто читати. Хоча і боляче.

Черчилль і Орвелл - дві історичні постаті, які, на перший погляд, дуже різні. І побачити їх в одній книзі - це було несподівано. Але чим більше заглиблюєшся у вивчення праці Томаса Рікса, тим більше можна помітити їх спільну боротьбу за глобальну свободу особистості - адже їх життя припало на складні часи людства, особливо враховуючи розвиток тоталітаризму 30-х та Другу Світову в 40-х роках.
Черчилль став тим, хто доклав чималі зусилля до перемоги над нацизмом ділом, очоливши Велику Британію під час війни. А Орвелл нам найбільше запамʼятався своєю літературною працею, особливо його уславив роман "1984".

Але, крім боротьби за свободу, ці дві різні як за характером, так і за походженням людини мали багато спільного - в молодості побували на війні як кореспонденти, пройшли через певні випробування (невдачі в політиці у Черчилля та у літературі в Орвелла), і зрештою досягли слави, кожен на своєму поприщі.

Читаючи книгу, ви однозначно відкриєте собі чимало нового, навіть якщо ваші знання з історії високі. Але я б рекомендував до прочитання кожному - для розуміння світу, в якому ми живемо зараз, необхідно бачити, як до нього прийшли.

На мою думку, одна з найкращих праць від Лоренса Ріса (а я їх прочитав всі, які є в українському перекладі).

Чудова можливість подивитись на історію Другої світової через призму взаємин і війни повних антиподів - західних союзників (США і Велика Британія), СРСР з більшовицьким режимом та Німеччиною з нацистським режимом.
Без зайвих сентиментів ідеологічні вороги Сталін та Гітлер поділили сфери впливу в 1939 році і штовхнули світ до безпрецедентної війни, а незабаром з союзників перетворились на лютих ворогів.

В книзі знайдеться чимало свідчень та особистих історій як від простих людей, які опинились серед подій Другої світової, так і залаштунки переговорів між союзниками. Більшовицький режим не надто своєю жорстокістю і неповагою до людини та життя відрізнявся від нацистського - але саме Сталін, Черчилль та Рузвельт заклали основи повоєнного світу та миру, який почав тріщати по швам практично відразу. І який остаточно було зруйновано в 2014-му році.

Два тирани, які зуміли зіштовхнути світ у велику війну, жертвами якої стали десятки мільйонів людей. Хто вони? Які їх характерні риси? Вони зовсім різні, як і різні їх режими. Радянська армія боялась будь-якої самодіяльності, памʼятаючи репресії. Німці ж навпаки заохочували винахідливість. Але два режими, які зійшлись в смертельному бою і загубили мільйони життів, поєднувало одне - кровожерливість і нелюдська жорстокість.

Книга насправді дуже складна, як і питання, які в ній піднімаються. Я не зміг прочитати її з першого разу - відклав "на майбутнє", щоб повернутись через рік. І, не дивлячись на те, що в ній є речі, що не дуже сподобаються українцям - вона варта уваги. Як мінімум для розуміння диктаторських режимів. І для більш поглибленого вивчення Другої світової.

Гроші люблять тишу, а великі гроші привертають увагу влади або тих, хто до неї рветься. Одні з найвідоміших династій Німеччини давали гроші нацистам, які ще тільки мріяли про ту безмежну владу, на розвиток та на вибори. А згодом вони стали важливою частиною режиму, міць якого допомагали утверджувати і замовлення якого виконували.

В книзі змальовані невідомі факти про бізнес-династії, а їх переплетення з найогиднішіми творцями нацистського режиму робить розповідь ще цікавішою. Вони постають часто звичайними людьми зі своїми проблемами та слабкостями, але разом з цим людьми, які тією чи іншою мірою змогли зіштовхнути світ в морок небаченої війни.

Книга, яку однозначно варто прочитати, але яку читати надзвичайно складно і боляче. В книзі переплітаються історії як жертв, так і тих, хто виконував накази чи їх віддавав. Надзвичайна жорстокість, а часом просто божевільна винахідливість виконавців просто шокує. Можливо, якби не знати історії, можна було б подумати, що такій жорстокості просто неможливо було б існувати. Але все це було - і саме розуміння причин злочинів нацизму мало б не допустити нічого схожого в майбутньому. Але, як виявилось, світ не застрахований від появи нових тиранів, які організовують масові вбивства...