Loading...

Прошу, оберігай маму

RDT оцінка
8.8
5
Ваша оцінка
відгуків
4
Немає в наявності
250 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
250 грн
1
Про книжку
Код товару
104071
Рік видання
Палітурка
Папір
Мова
Українська
Оригінальна назва
"Please Look After Mom"
Перекладач
Ханна Кузьменко
Кількість сторінок
224
Формат (мм)
200 x 130
Вага
0.296
ISBN
9786175530177
Документи
1-2-3.pdf
Опис

«Можемо знати, який колір вона любить, які квіти, які страви. Та наскільки сини й доньки, хай вже й у дорослому віці, розуміють, що рухає їхніми мамами? «Прошу, оберігай маму» — напружений, зачаровуючий, болісно прекрасний роман про приховані сторони життя, бажання, труднощі та мрії тих, кого, як ми вважаємо, знаємо якнайліпше»

Seattle Times

«Історія про первородний гріх всіх дітей цього світу. Про всіх нас, хто знаходить у мамі опору та одночасно відштовхує її від себе. Болісна сповідь, що пробуджує тих, хто ще має час, а для тих, хто запіснився, стає невеселою утіхою»

Лі Чжок, південнокорейський співак

Роман Шін Ґьонсук «Прошу, оберігай маму» — несподіваний і дуже важливий для нашого соціуму твір, який захоплює читача з першої сторінки й не відпускає до останньої. Адже авторці вдалося у своїй оповіді заторкнути ту тему, яка стосується, напевно, кожної й кожного, але при тому уникнути властивих їй зайвих сентиментів і нав’язливого дидактизму. 

Натомість пропонує історію життя однієї мами й спонукаючи задуматися: чому те, що ніби мусить виходити на перший план у родинних стосунках, дуже часто так і залишається непроговореним, невисловленим, і часом уже запізно щось із цим удіяти. Власне, ця історія про самовіддачу й любов і водночас — про нечулість й сліпоту, жорстоку правду життя.

Зробіть замовлення книги "Прошу, оберігай маму" онлайн, оберіть зручний для вас спосіб доставки та отримайте на своєму відділенні пошти. Доставка по Україні — 1-3 робочі дні. Ціна доставки за тарифами пошти.

Враження читачів
RDT оцінка
8.8
5
Ваша оцінка
відгуків
4
9
06.04.2024
Відкриваю для себе атмосферу корейської літератури. Дуже цікаво, хоч і незвично.

Сюжет цієї історії -у Сеулі губиться жінка похилого віку, яка просто не встигла сісти у метро зі своїм чоловіком. Її діти намагаються знайти, але то ,як виявилося, не так легко.

Роман захоплює з самого початку. Адже кожен із дітей починає розповідати про маму, згадує різні моменти із дитинства та всі розуміють, як же вони віддалились одне від одного.І доньки, і сини занурилися у власне життя,свої проблеми і про батьків не дуже і згадують. Та й взагалі мало знають, які мама і тато,чим займаються, що їм болить. Все сприймають,як належне. І згадують про маму, коли від неї щось потрібно.

Поступово розкривається історія жінки, яка всю себе віддала чоловікові та дітям, а її життя нікого не цікавило, все було звичним. Ніхто не знав, що її цікавить, чим жінка займається у вільний час. І від цього страшно, бо авторка змушує подумати про власні стосунки з мамою , чи такі вони близькі, чи часто ми знаємо, що ховається в серці чи болить. І іноді можна виділити 5 хв і просто подзвонити. Бо книжка нагадує про цінності і те, що дійсно важливо.
Експерт
10
24.10.2023
Це історія про те, що забування — це майже те саме, що і зникання. 

⭐️ За сюжетом зникає Мама. Її діти та чоловік починають шукати жінку. Але вже на етапі створення оголошення про зникнення, вони розуміють, що не мають її свіжої світлини. Далі історія веде нас крізь спогади всіх членів родини і періодично ми повертаємося до пошуків самої мами.

Перші три розділи — це розповідь про доньку, синів і батька. Тут ще важливо також сказати, що книга починається зі звернення до героїв "Минув тиждень, як ви загубили маму". У цих розділах немає першої особи. Це розділи докору і пам'яті про маму. Далі історію веде Мама. 

Авторка спробувала розповісти читачеві правду про роль матері в житті, неоціненну працю та жертву. Авторка докоряє, що читач забув свою маму, але водночас каже, що є ще час, щоб пізнати її. 

«А мама в моїй свідомості ніби з народження була мамою» —  ця цитата найкраще скаже про настрій, біль та сюжет книги.

Оцінка: 10/10. Однозначна рекомендація від мене! Читається легко і швидко.

🍜 А ще тут неймовірно класно переданий колорит корейського села у 1970-ті, плюс мінус 20 років. Їжа, одяг, культура. Деталі є важливими в сюжеті, особливо їжа. Це супер допомагає зрозуміти настрій та атмосферу.
Експерт
7
31.01.2024
«ПРОШУ, ОБЕРІГАЙ МАМУ!», Шін ГЬОНСУК

Не з першої спроби Південна Корея почала розкривати літературні таланти. В обох випадках це книжки письменниць, перекладені українками і наскільки невдалим виявився перший тандем авторки і перекладачки, настільки ж другий дует (Шін Гьонсук і Ханна Кузьменко) справив позитивне враження. Я не впевнений, що колись познайомлюся з Південною Кореєю в якості туриста, та книжка завжди стає в пригоді, коли бажання пізнавати світ не співпадає з можливостями банальними і тривіальними.

Менше з тим, озброєний знанням деяких особливостей корейської культури, менталітету, і звичаїв, я підставляв отримані знання в підтекст твору «Прошу, оберігай маму». Завдяки цій, а також першій книжці, назву якої не стану розкривати, склалося враження про країну, в якій на тлі стрімкого економічного росту, великою мірою зберігаються консервативні соціальні установки. Тож, величина прірви між чоловіками і жінками (в Кореї), умовно кажучи, мала би бути помітною з космосу неозброєним оком, тоді як у нас характеристики такої різниці, швидше за все, порівняні з канавкою для води на городі. Можливо (я припускаю), Шін Гьонсук писала свій твір про маму, усвідомлюючи, що подібної історії з татом неможливо навіть припустити. Нас би здивувала традиційна поведінка кореянки, яка народила доньку, коли вона просить вибачення у всіх родичів свого чоловіка за народження дитини не тієї статі. Не хлопчика. В Південній Кореї подібний етикет є нормою. Чоловік у них наче як втілене божество, якому дістаються суттєві преференції, навіть якщо він є простим офісним працівником. Нехай там які розумні співробітниці в його оточенні, він – чоловік, а тому матиме переваги в кар’єрі. Але я вже повторюю те, що вразило мене в тій першій, не названій книжці. В цій не йдеться про звичаї на кшталт згаданих мною. Про що ж вона?

Розділи, написані від імені різних людей – членів однієї сім’ї, сума переживань і спогадів, які виникли через дивне, майже трагічне зникнення їхньої матері (дружини). Як могло статися, щоби в центрі сучасного Сеулу загубилася жінка, та ще й не переміщаючись мегаполісом сама, а слідуючи за своїм чоловіком? Спантеличені діти протягом кількох місяців безуспішно намагаються зробити те, перед чим виявилася безсилою поліція – відшукати сліди своєї матері. Тільки в такій безрадісній ситуації кожен із них, осмислюючи минуле, доходить висновку про неминучість її втрати. Адже вона, поклавши життя на служіння родині: благовірному і трьом дітям, не відчувала аж такої взаємності з їхнього боку. Прямуючи кудись, чоловік мав звичку не помічати, як його слабша половина не встигала за ним, іноді подаючи голос: куди ти так летиш? Можна сказати: ну от і долітався. Та, читаючи сповіді того чи іншого члена родини, стає зрозумілою ідея авторки.

Вона не звинувачує самого лиш чоловіка, хоч, власне, його неуважність стала причиною всіх перипетій. В книжці мають місце алюзії, коли авторка вводить доволі не другорядний образ скульптури матері Ісуса Христа з мертвим Сином на руках. Якщо вам доведеться читати «Прошу, оберігай маму», подумайте над темою самопожертви, винесеній авторкою на читацький суд і сенсом такої алюзії, яка рефреном з’являється в тілі твору декілька разів. Такий глибоко психологічний роман є вершиною сучасної південно-корейської прози.