Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Корейська письменниця. Розтрощила мені серце. Я прямо відчула, як воно десь тріснуло під кінець, і сльози потекли тупо річками. "Прошу, оберігай маму" — неочікувана історія. Така, що роздирає твою душу на шматки, від якої ще довго потім відходиш, яка не полишає твоїх думок і постійно зринає в голові. Нічого подібного я ніколи не читала. Це книжка, яка нагадує тобі, що твоя мама теж колись була дитиною. Що твоя мама теж уперше живе своє життя. Неймовірно гірка історія, через яку не могла спинити сльози. Яка змусила щось у моїй голові клацнути. Перекладачка з корейської — Ханна Кузьменко.
Анонім
Ви уже сьогодні мамі дзвонили? Говорили про здоров'я, погоду, справи. Трохи жартів, трохи пліток. Така правда, що не ранити, не змусити зайво хвилюватися. Але мама є мама, вона завжди хвилюється. А діти виростають. Люблять маму. Цінують її важку працю, допомогу, підтримку. Але чи достатньо часу виділяють на спілкування? Цей роман починається з біди: "ми загубили маму". Старша жінка загубилася у великому місті. Діти дають оголошення, друкують листівки - шукають. І разом з тим згадують. Якою була мама, коли вони росли. Якою була, коли виросли. Попри насичений корейський колорит - будівлі, одяг, їжа - ця книжка має щось невловимо близьке. Скільки таких жінок по всьому світу, які працюють усе життя на городі і по господарству з метою вивести дітей у люди? Неосвічені, спрацьовані, з підірваним здоров'ям, які відмовляються йти до лікаря... І мама - не лише мама. Окрім виховання дітей, вона має інші стосунки з людьми. З чоловіком, його ріднею. З друзями. Як багато кожен з нас знає про маму як про окрему людину? Якою вона була у дитинстві, у юності? Не завжди ж була мамою... Роман має незвичну стилістику - різні частини оповідають про стосунки мами з різними людьми, але щоразу використовується інша особа звертання. Оригінально, але сприйняття не ускладнює. Хороший роман про стосунки, що змусить кожного задуматися.
Анонім
Відкриваю для себе атмосферу корейської літератури. Дуже цікаво, хоч і незвично. Сюжет цієї історії -у Сеулі губиться жінка похилого віку, яка просто не встигла сісти у метро зі своїм чоловіком. Її діти намагаються знайти, але то ,як виявилося, не так легко. Роман захоплює з самого початку. Адже кожен із дітей починає розповідати про маму, згадує різні моменти із дитинства та всі розуміють, як же вони віддалились одне від одного.І доньки, і сини занурилися у власне життя,свої проблеми і про батьків не дуже і згадують. Та й взагалі мало знають, які мама і тато,чим займаються, що їм болить. Все сприймають,як належне. І згадують про маму, коли від неї щось потрібно. Поступово розкривається історія жінки, яка всю себе віддала чоловікові та дітям, а її життя нікого не цікавило, все було звичним. Ніхто не знав, що її цікавить, чим жінка займається у вільний час. І від цього страшно, бо авторка змушує подумати про власні стосунки з мамою , чи такі вони близькі, чи часто ми знаємо, що ховається в серці чи болить. І іноді можна виділити 5 хв і просто подзвонити. Бо книжка нагадує про цінності і те, що дійсно важливо.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях