Loading...

Мобільні хвилі буття

RDT оцінка
9.0
2
Ваша оцінка
відгуків
2
В наявності
130 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
130 грн
1
Про книжку
Код товару
104050
Рік видання
Палітурка
Папір
Мова
Українська
Кількість сторінок
88
Формат (мм)
210 x 140
Вага
0.177
ISBN
9786175530108
Опис

«Мобільні хвилі буття, або Verbum caro factum est» — драматургічний дебют українського письменника Володимира Рафєєнка. Автор був змушений жити в окупації упродовж місяця весною 2022-го на дачному хуторі поміж Бучею і Бородянкою. Ця п'єса — його спроба осмислити за допомогою літератури власний травматичний досвід російсько-української війни.

Герої п’єси — кільканадцять випадкових людей, що у перші дні окупації опинилися поруч у кооперативному поселенні «Ближні сади». Їх об’єднує спільна потреба — впіймати телефоном на віддаленій лісовій галявині блукаючий мобільний сигнал. Але буття у час війни втрачає звичні кордони — і на зв’язок із живими людьми виходять покійні родичі, герої Шекспіра та Едгара По, а над головами хуторян — розчахнувся всіяний колючими зірками український космос.

По-бароковому пишна, жорстока і щемка п'єса Володимира Рафєєнка — про ціну, яку іноді платить людина за право доторкнутися до того, над чим не має влади навіть смерть.

Враження читачів
RDT оцінка
9.0
2
Ваша оцінка
відгуків
2
Експерт Readeat
9
30.05.2024
"Бо ми всі разом. Молоді і старі. Загиблі і живі. Хто бажав Перемоги і хто її здобував. Хто зневірявся і падав. Хто піднімався й ішов далі. З нами віра і гідність.
- І щира ненависть...
- І любов".

Ця книга - про тих, хто опинився в окупації на Київщині. Пам'ятаєте скандал з Гнатко і її анонсованим романом про Бучу? Знаєте, чим книга Рафєєнка відрізняється, хоча вона і не документальна, не репортажна? Бо це книга людини, яка сама пережила окупацію.

Перш за все, це п'єса. Можливо, жанр буде вам незвичним, але мені дуже сподобалася. І я щиро сподіваюся, що вона з'явиться на театральній сцені.

Отже, Київщина. Не містечко, про яке пізніше почув весь світ, як Буча, чи Бородянка. А невеличке дачне поселення "Ближні сади". Хтось там живе постійно, як 72-літній голова дачного товариства чи переселенець з Донецька. Хто приїхав навідати родичів наприкінці лютого.

Їхнє основне завдання зараз - вижити. Не загинути від обстрілів, холоду і голоду. Завдання друге - додзвонитися до рідних.
Саме там, на галявині, де хоч іноді ловить мережа, відбуваються діалоги.

Емоції людей, життя яких зруйнувала війна. Людей, які не мають можливості виїхати. Людей, які розлучені з родиною і страждають через невідомість.

"...Будемо вважати, що це запаморочення зі мною сталося від російської культури, що прийшла під стіни Києва й оточила нас з усіх боків". Просто зараз на Варшавській трасі в нас усі ці нескінченні пушкіни, достоєвські і толстиє. Весь цей грьобаний балет, уся тонка бурятська духовність. Приїхала до нас на танках. Клята орда".

Хтось опинився в окупації з близькою людиною. А хтось сам.

"Твоя половина ліжка холодна. Твоя половина мого життя порожня", - каже один з героїв п'єси.

У них є час на роздуми. На розмови про те, що таке Україна, що таке любов.

"Бажання України - не є Україна. Ти можеш бути етнічним українцем, жити тут, але не мати жодного стосунку до цієї країни. Україна - це свідомий вибір людини".

Коротенька п'єса менш ніж на 100 сторінок, а такі глибокі теми піднімає. Я не втрималася від сліз. Рекомендую!
9
11.05.2024
Щойно дочитала п'єсу «Мобільні хвилі буття», яку написав Володимир Рафєєнко протягом червня-липня 2022 року. Ця книга – це спробав автора осмислити власний травматичний досвід перебування під окупацією.

Головні герої п'єси – це люди, які 24 лютого опинилися у кооперативному поселенні під Києвом. Кожен з них по-своєму переживає ці перші трагічні дні, але їх всіх об'єднує одне бажання та потреба – спіймати мобільний зв'язок та поспілкуватися з найріднішими людьми.

«Мобільні хвилі буття» складається з трьох частин і кожна з них щемка та емоційна. Читаючи ці діалоги між героями, їхні думки та бажання, стає боляче. Це той біль, який кожен українець та українка переживаються протягом останнього року. Але в той же час, такі книги дуже потрібно. Ми маємо пам'ятати, якою ціною дається нам ця битва та свобода України!

• — А як так, ви кажете, що загинули, а ми з вами розмовляємо? І навіть без телефона.
— Для справжніх розмов телефон не потрібен.

• Ми нічого не вибираємо в момент вибору. Коли приходить цей момент, виявляється раптом, що цей вибір був зроблений колись давно і, може, навіть не тобою. Тобі залишається тільки прийняти його.

• Україна така ж сама ціннісна річ, як і совість. Україна – це постійне зусилля. Вона набувається тільки в зусиллі. От, скажімо, можна постійно відчувати потребу бути совісним чи бути добрим. Але так ніколи в житті й не зробити жодного доброго вчинку. Бажання добра – не є добро. Бажання України – не є Україна. Ти можеш бути етнічним українцем, жити тут, але не мати жодного стосунку до цієї країни. Україна – це свідомий вибір людини. Вона, як совість, не тотожна тим речам, через які проявляється у світ. Ні нашим родинам, ні крові, яка рухається нашим тілом. Ні уряду, ні парламенту, ні офісу президента. Вона є основою для самої себе в наших серцях і в наших життях. Вона щось принципово ідеальне, що потребує постійного втілення.

• Ті, хто ще не дійшов до Перемоги. Знайте – вона буде! Ті, хто живе після Перемоги. Пам’ятайте – ми були!