«Побутовий сатанізм» – таку дещо претензійну назву має ця збірка прози. Хоча оповідання між собою не пов’язані і їх можна читати як окремо, так і разом – усі вони об’єднані єдиною концепцією-стержнем, а саме шизофренічно-тривожними тенденціями сучасних соціо-культурних реалій, а більшість із яких за своєю суттю є страшними та юродивими віддзеркаленями процесу інтелектуального і духовного гниття душі людської цивілізації, який зараз може спостерігати кожен, хто наважиться розплющити очі і поглянути у вічі реальності, що її само для себе вибрало людство, реальності, що більше нагадує ніцшеанську безодню, яка споглядає тебе, в той час коли ти зазираєш у неї.