Олексій Жупанський

Крутецьке зібрання хоррорових та фантастичних творів. Деякі більш моторошні, деякі більш чудернацькі, деякі психологічно-фантастичні.
Звісно, є оповідання менш западаючі у пам'ять, але як збірка — це топ
10\10

Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали".
Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік.

Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів.
Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями.

Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах.

Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку.

Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною.

З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило.
Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.

Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені.
Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.

Ого…нічого такого не читала раніше!!! Це найпотужніша і жахаючу збірка горорів 🤯

В цій збірці написало свої оповідання багато авторів, деякі твори, що сподобались найбільше хочу виділити🔥

🖌️Павло Деревʼянко «Допоки морок не поглинув його» - неймовірна історія про письменників і як стикаються грані між людяністю та абсолютним злом, про хворобливу жагу визнання.
🖌️Микита Кіляров «Між кошмарами блукав» - оповідання про дитячу жорстокість, помсту, яке наголошує на тому, що інколи ми робимо страшні речі, а отримавши наслідки, не завжди розуміємо за що, або ж запізно стає щось розуміти.
🖌️Андрій Лозінський «Auger” - дуже цікавий горор про молоду компанію і електродрель🔥
🖌️Ната Гриценко «Зоя» - ух і дивний там герой, а ще дивніше його батьківські будні.
🖌️Дімка Ужасний «Юність прекрасна» - цікава містика з інтригуючим сюжетом🫶🏻
🖌️Володимир Мінін «Заборонена зона» - атмосферно та моторошно, закинутий завод і дещо в ньому 🔥

Прочитавши книгу з 15 оповідань, я вперше сиджу і думаю: «Вау! І це український горор! Та це ж можна зробити крутим серіалом!

Збірка "Бабай. Нічний сеанс" - це похмурі, жорстокі та смертоносні історії від українських авторів, що були прочитані в рамках мого особистого осінньо-зимового горор-марафону.

Тут читач знайде і схиблених маніяків-убивць, і різанину бензопилкою, і натяки на лавкрафтіанство, і жахи радянської дійсності, і фольк-горор, а також багацько іншої нечисті на будь-який смак. Без сумніву, всюди все безнадійно та вкрай погано закінчується для героїв.

Виділю п'ять оповідок, які мені сподобалися найбільше (в порядку розташування в книзі).
✅Оксана Ковальчук "Медоїди"
✅Олексій Жупанський "Пацюк"
✅Володимир Кузнєцов "Місто"
✅Євгенія Кужавська "Інтер'єрні ляльки Естер"
✅Євген Товстоног "Табір"

Я рекомендую ці історії для релаксації чи стимуляції — як вам більше подобається.

Прекрасна поетична проза в поєднанні з суржико-лайливими діалогами 🥰

Це було жахливо! У найкращому сенсі слова.
«Нічний сеанс» - перша прочитана мною збірки короткої горор-прози:
Серед авторів оповідань, що увійшли до неї Павло Дерев’янко, Дімка Ужасний, Макс Кідрук, Олексій Жупанський та інші відомі представники української горор-спільноти, а представлені твори – охоплюють весь спектр жанру: від космічних жахів до історичних.
Більшість оповідань нереально жахаючі. Від них сироти йшли шкірою, а волосся на потилиці ставало дибки.
Найбільше в пам’ять врізалося оповідання Павла Дерев’янка «Допоки морок не поглинув його». Це було моторошно і зовсім не схоже на твори автора, які я читала до того.
Переконана, що для поціновувачів жанру, «Нічний сеанс» буде чудовим поповненням колекції. Але для мене – це невдалий експеримент. Утвердилася на думці, що жахи я не люблю у жодному їх прояві.

Дуже непогано, різноманітні оповідання горор — фантастика(пригоди на Марсі) шумерські міфи, совкові сталінські табори, українські міфи... Хотілося б ще подібних

Радісно від того, що такі збірки, в яких зібрані українські автори, існують. Однак не всі оповідання припадають до душі: деякі ну дуже сподобались, а на деяких засинала від нудьги.

Ця збірка дійсно підходить під вираз - ні риба ні м'ясо, бо незважаючи на дуже круту обкладинку, круті ілюстрації, багато творів в ній слабкі - особливо Тараторіна.
З іншої сторони, деякі твори дійсно цікаві і круті - Пацюк Жупанського, Медоїди, Доки морок не поглинув - це дійсно цікаві твори, які написані якісно.
Проте, головний мінус збірки - вона наче горрор, але не лякає від слова зовсім.

Більшість оповідань мені сподобалося. Все що можна уявити в жанрі хорор, примари, демони, ритуали, маніяки - все є в цій збірці.

Моє особисте відкриття цієї осені! Це саме той випадок, коли я не знала, чого очікувати від книги, а отримала неабияке задоволення і уже купила другу книгу серії.

Якщо ви думаєте, що бюрократія чиновників і влади замахала тільки вас, то герої цієї книги можуть з вами посперечатися. Тут усе це замахало не тільки живих, але і мертвих. Правда, в останніх є лише один день на рік, коли вони можуть прийти в святиню радянської епохи, ЖЕК, поскаржитися та вибити свої права у чинуш. І що в цей єдиний день робить начальник ЖЕКу? Звісно ж ховається у кокон і впадає у сплячку.

Добре, що завжди знайдуться діти, в яких ще є сили, надія та запал хоч щось робити в цьому житі. Це потім вони виростуть і зрозуміють, який п*** навколо відбувається. Саме трійка дивних дітей є одними з головних героїв, яких, тим не менш, використовує "система" в своїх цілях.

Мутки, розкрадання бюджету, махінації і все це з фльором потойбічного та українським колоритом десь доби 90-00х. Мова тут жива і з ненормативною лексикою, але все це виглядає досить органічно та саркастично.