Олексій Жупанський «Осіннє заціпеніння» — це, без перебільшення, одна з найхимерніших книг, які мені траплялися. Після прочитання я так і не змогла чітко сформулювати, про що саме ця історія. Здається, сюжет розчиняється у напівмареннях, бюрократичному безглузді та дивних образах, які наче зійшли зі сторінок сюрреалістичного сну.
Я очікувала містики, готичної атмосфери, можливо, навіть якоїсь філософської алегорії — натомість отримала складний текст, де головними «монстрами» виявилися ЖЕК, чиновники та корупція. І хоч це теж своєрідний жах сучасності, мені він здався далеким від тієї загадкової глибини, якої хотілося.
Жупанський, безперечно, володіє словом — його стиль густий, насичений і має якусь гіпнотичну силу. Але ця сила не завжди зрозуміла чи доступна для сприйняття. Мені було важко «впіймати» сенс, втримати лінію подій. Я читала, намагаючись розгледіти серед абсурду щось знайоме, проте наприкінці залишилося лише відчуття… заціпеніння — таке саме, як у назві книги.
Цей жанр точно не мій, і продовження я читати не планую. І все ж, визнаю: є в цій книзі щось незвичне, щось, що не дає повністю її забути.
Анонім
Ця збірка - це щось неймовірне🤩 523 сторінки живого тексту. Здавалося б не мало! Але кожного разу як продовжувала читати, хотілося, щоб книга не закінчувалася🥹 Кожне оповідання захоплює і відволікає від повсякденних думок. Українські письменники в стилі горору доводять, що не поступаються світовим авторам. І ще! Деяких авторів я ще не читала, але тепер вже знаю чиї твори мені хотілося б придбати і перечитати☺️
Тож всім дуже рекомендую Бабая👻
Анонім
Крутецьке зібрання хоррорових та фантастичних творів. Деякі більш моторошні, деякі більш чудернацькі, деякі психологічно-фантастичні.
Звісно, є оповідання менш западаючі у пам'ять, але як збірка — це топ
10\10
Анонім
Котолог
