Олексій Жупанський

Прекрасна поетична проза в поєднанні з суржико-лайливими діалогами 🥰

Моє особисте відкриття цієї осені! Це саме той випадок, коли я не знала, чого очікувати від книги, а отримала неабияке задоволення і уже купила другу книгу серії.

Якщо ви думаєте, що бюрократія чиновників і влади замахала тільки вас, то герої цієї книги можуть з вами посперечатися. Тут усе це замахало не тільки живих, але і мертвих. Правда, в останніх є лише один день на рік, коли вони можуть прийти в святиню радянської епохи, ЖЕК, поскаржитися та вибити свої права у чинуш. І що в цей єдиний день робить начальник ЖЕКу? Звісно ж ховається у кокон і впадає у сплячку.

Добре, що завжди знайдуться діти, в яких ще є сили, надія та запал хоч щось робити в цьому житі. Це потім вони виростуть і зрозуміють, який п*** навколо відбувається. Саме трійка дивних дітей є одними з головних героїв, яких, тим не менш, використовує "система" в своїх цілях.

Мутки, розкрадання бюджету, махінації і все це з фльором потойбічного та українським колоритом десь доби 90-00х. Мова тут жива і з ненормативною лексикою, але все це виглядає досить органічно та саркастично.

"Змієві вали" - це збірка фантастичних оповідань українських авторів, які можна грубо розділити на три блоки: твори ХІХ (їх класифікувала б скоріше як містику/готику), ХХ та ХХІ століть. Від останніх очікувала найбільше, а отримала найменше - більшість робіт були досить одноманітними, описували радянщину (від чого вже втомилась) або війну. Наприклад, "День Нептуна" автор буквально списав в тез російської пропаганди. Виділялись тільки "Ближче всіх до полюса" Кідрука та "Туди, де буде сад" Аренєва, які й сподобались найбільше.

Це такий собі мікс: трохи горору, трохи магічного реалізму, роздумів над філософією життя «матеріальність чи духовність». Все закручується, розгортається і зафіналюється одним днем — 7 листопада. Коли ми вшануємо предків і запрошуємо їх до себе на вечерю. Коли мертві знаходяться поміж живих і все це заплетене в ієрархію корупції.

Я не скажу, що це моя книга по настрою, хоча, приміром, «Я бачу вас цікавить пітьма» Ілларіона Павлюка — читала із задоволенням.
Ненормативна лексика — не зайшла, хоча для героїв вона і органічна. Я люблю, коли граються описами, сама таке вплітаю в тексти, але тут губилася нитка «до якого ж предмета це було».

Кожному своє, як то кажуть. І так і з цією книгою. Тож, якщо даркова тематика ваша — має зайти. В іншому — треба зловити настрій.