Агенція "Локвуд і Ко". Примарний хлопець

Спершу, я натрапила на серіал, але начебто його не будуть більше знімати, а мені дуже треба було знати що там з сестрою Локвуда 😅 Так я дізналась про книги і, що серіал був знятий по першим двом. Тому читати я почала якраз з третьої частини – це спрацювало і, як не дивно, я дізналась, що хотіла =)

Тепер про книги. Історія цікава, є основна загадкова лінія, яка тягнеться з самого початку і аж до п’ятої частини. В середині кожної частини є свої мінітаємниці і розслідування. Це такий собі містичний детектив, де головні герої діти, що мусять розбиратись з часто доволі небезпечними примарами. Тут є ще політична складова, де дорослі прямо скажемо погані люди. Оцей момент відверто дратував, оскільки я не фанат несправедливості, навіть якщо це потрібно щоб рухати сюжет.
Загалом атмосфера в книгах (з 3 по 5 точно) доволі похмура, гнітюча. Тут вам і сіре моторошне місто, яке аж ніяк не здається приязним. І дорослі, які вставляють палиці дітям, що мають буквально рятувати всіх. Та й сам факт того, що діти мають щоночі ризикувати життями задля порятунку тих самих дорослих не додає веселощів загальному настрою історії. Єдине, що допомагало мені все ж дійти до кінця серії – це Череп (один з персонажів книги). Він чи не єдина часточка гумору і харизми в цій історії. І за нього я переживала найбільше. Якби не він, не знаю чи завершила серію. Не тому, що нецікаво – сюжет інтригуючий, дуже хотілось дізнатись основну і найбільшу таємницю, а події динамічні. Тобто все з історією ок. Але мене відштовхувала семе загальна депресивна атмосфера. Тут навіть головні герої такі, хіба крім Джорджа (слава богу). І єдиним промінчиком веселощів, сарказму, гумору був Череп. Без нього цей цикл книг для мене був би 100% похмурим.

Тож, якщо підсумувати: тут є дружба, загадки, боротьба з несправедливістю, страшні привиди і небезпечні пригоди, динамічний розвиток подій, окремі сюжетні таємниці в кожній частині та одна головна, що тягнеться через всі частини циклу, зовсім трошки гумору. Моторошна, похмура атмосфера.

Що ж це уже 3 книга прикрасного дитячого жахастика і ця історія починає набирати оборотів. Не очікувала такої динаміки та моторошності. Обожнюю Страуда і те як він історію подає для дітей. Як я його прочитала в 10 років він би склав непогану конкуренцію Ролінг.

Мені подобається яких персонажів створює на сторінках автор: неординарних, цікавих непередбачуваних, а головне щирих. А ще в Страуда на мою думку талант створювати егоїстично-саркастичних персонажів бо що Бартімеус що Череп як на мене є геніальними.

Що ж до самого сюжету крім основної детективної історії в нас з’являється все більше пазликів до глобальної проблеми твору. І мені як 32-річній дитині вона дуже цікава.
Однозначно буду читати продовження.

Чим більше я занурююся в історію агенції "Локвуд та Ко" ти більше закохуюся у цей світ із привидами.
Здавалось би після фіналу другої частини між героями не залишається секретів, але одні таємниці тягнуть за собою інші і до повного розуміння ще далеко. Додайте втому від купи роботи, нову асистентку та дар Люсі який стрімко розвивається і стане зрозуміло, що накал емоцій більшає з кожною справою. Якщо в перших книгах я в дечому не розуміла мотивацію та поведінку Локвуда, то ця книга дала необхідні відповіді. Мене дуже тішили моменти злагодженої роботи між героями і тому фінал став для мене ще більшою несподіванкою ніж у другій частині. Ну хто так книжки закінчує?! Це була прекрасна, але дуже стрімка подорож до Лондона і я хочу ще.
Доречі, якщо ви шукаєте книгу з осінньою атмосферою, то я вам дуже раджу цю історію )