Джонатан Страуд

Чи могла я два роки тому уявити що мені сподобається світ з привидами? Ні, бо це зовсім не моя тема.⠀
Я не фанат всього моторошного🥴 А цикл хоч і розрахований на підліткову аудиторію, добряче лоскотав мої нерви.⠀

І ось ми на порозі вирішальної битви, а я ж її зовсім не такою уявляла. Автор спромігся трохи підірвати мій мозок, бо я придумала безліч причин появи Проблеми та купу злодіїв. Але все не те.⠀

У фіналі "Агенція "Локвуд і Ко" змогла зробити те, над чим билися пів століття науковці та аматори Проблемного Лондона і це було захоплююче. Кожен момент цієї історії вартий щоб його читати, кожен персонаж виконав свою місію. Лісі слухала, Локвуд ризикував, Джордж досліджував, Холлі впорядковувала, Кіпс був провідником, а Череп бубнів і врешті решт виявився рятівником.⠀

Не люблю прощатися з героями. Тим паче якщо вони припали до душі. Але це не прощання, бо я впевнена що ще перечитаю цю історію, а зараз можна й серіал передивитися)

Мої очікування були занадто великі, отримала я не те що очікувала і так й не зацікавилась цією історію по-справжньому.

Світ: Ідея такого розвитку світу цікава. Але мені не хватало розвитку цього світу. Нам по суті просто часто наголошували, що до того, як певні люди обгрунтували ідею появи Гостей та боротьби з ними, життя людей було важким.

Герої: Ентоні, Люсі і Джордж чудова команда, про пригоди цієї трійці дуже цікаво спостерігати. І що подобається вони майже всюди завжди разом і не забувають один про одного. В книзі вони дійсно як маленька сім'я.

Швидкість подій: В книгах звісно, крім основних великих розслідувань є описи трохи менших пригод. І це доповнює життя героїв. Бо дійсно відчувається плин часу. Але в основному всі події та сюжетні повороти плавні. І мене вони не дивували.

Про історію. В загальному ця історія здалась мені саме такою, як я й очікувала - дещо дитячими🥺 Вона нагадала мені історії про Гаррі Поттера, але не хватило глибини та грандіозності сюжету. Я не змогла з головою поринути в ті пригоди.

Все почалося з перегляду серіалу на Netflix, так і сталося це кохання, кохання раз і назавжди! Неймовірно захоплююча і легка для прочитання історія (ніколи не думала, що зможу прочитати 5 книг за місяць). Вона сповнена таємницями, пригодами, розслідуваннями і теплими стосунками між героями. Хоч дана книга відноситься до підліткової, впевнена, що дорослих буде теж не відірвати. Тепер ця серія улюблена на полиці, завжди з теплом її згадую і частенько перечитую❤️

Чудова, повна іронії, підліткова історія, прекрасно написана - захопливо й ненудно, яка ставиться до своїх читачів як до дорослих (що є перевагою у підліткових книгах як на мене).

«Око Ґолема» - це друга частина трилогії Бартімеуса британського письменника Джонатана Страуда, дія в якій відбувається через два роки після подій першої частини. Тепер уже чотирнадцятирічний Натаніель стає помічником міністра внутрішніх справ і перед ним постає нелегке завдання: посприяти знешкодженню підпільної організації «Спротив», яка здійснює нахабні здирництва та атаки на магічні установи з новою силою, аби якомога швидше повалити чарівницьку владу. Зокрема, у Лондоні з’являється дивне створіння - ґолем, якого необхідно знешкодити. Тож аби впоратися зі всіма складнощами, Натаніель порушує обіцянку і знову "озброюється" норовливим джином Бартімеусом – і пригоди знову починаються!
Джонатан Страуд знову не розчарував – тандем Бартімеуса та Натаніеля сипле гумором та іронією, до ліній головних персонажів приєднується ще одна – це лінія Кітті, яка є учасницею Спротиву, що дає нам змогу глянути на проблему магів та простолюду під іншим кутом. Історії та самі персонажі розвиваються, що чудово простежується у образі Натаніеля – з маленького хитрого хлопчика він перетворився на норовливого підлітка, який поступово перетворюється на безжального мага. Книга така ж динамічна та гостросюжетна, і нічим не поступається першій частині. Раджу всім, кому припала до душі перша частина, а я з нетерпінням хочу ознайомитися зі завершальною частиною трилогії!