Добра самарянка

"Витратити час на роботу з кандидатом, підкріпити його рішення вмерти, додати хоробрості, а потім в нагороду почути останній подих… це п'янило мене"

Книга, яка викликає вибух мозку 🤯
Але не буду забігати вперед.

Про що ж книга?

Є така собі жіночка, на ім'я Лора, яка має трьох дітей, чоловіка і будинок. Вона працює волонтером на лінії на кшталт "телефону довіри" і спілкується з людьми, яких спіткала та чи інша проблема. Але вона має одну категорію клієнтів, спілкування з якими призводить до захвату.
І це... самогубці.

Їй подобається "допомагати" їм.
От тільки допомога не в тому, щоб врятувати людину від невиправного. Далеко не в тому.

Я не знаю як автору вдалось так живо і влучно описати цю жінку, бо поки я читала, то вражалась, просто абсолютно притрушений персонаж і навіть ті моменти, які ніби мають викликати до неї жаль, не працюють, вони просто пояснюють маленький відсоток тієї притрушеності. Ця жінка одночасно страшна і неймовірна, мерзенна і трошечки нещасна.

Тож чи зможе Лора довести до крапки ще одного клієнта чи тепер вже вона стане жертвою?

Такого психологічно закрученого та напруженого трилеру я, певно, ще не читала і фінал там абсолютно не той, на який очікувала, проте Маррс знає, як розставити гачки і як використати певні дрібнички аби завернути все аж так, щоб щелепа впала і пробила підлогу (я свою теж кілька разів за книгу намагалась ловити).

Дуже раджу, саспенс історії просто скажений, тим паче цю книгу можна читати окремо від інших творів автора.

Лора працює волонтером на лінії довіри. Її завдання - допомагати людям в складних ситуаціях. Лора одна з найкращих працівниць в організації, адже добре виконує свою роботу. Аж занадто добре. В цьому і полягає її головний секрет.

Ця книга тримала мене в напрузі від першої сторінки і до самого кінця. Я в неймовірному захваті. Кожний розділ - вибух мозку, і так всю книгу. Читається легко та швидко, неможливо відірватись.

Якщо ви любите класні психологічні трилери - ця книга просто must have.

Я однозначно буду продовжувати знайомство з автором.

Читаючи рецензії, я не до кінця розуміла, чого чекати від книги: хтось хвалить за психологізм, хтось лає за знущання з читача. Але опис зацікавив, і я ризикнула. І не прогадала. У підсумку книга прочитана за пару днів, і я можу поставити їй тверді 8 зірочок.

Сюжет тримає у напрузі, кілька разів перевертається з ніг на голову. З самого початку зрозуміло, що мила домогосподарка Лора, волонтер служби підтримки – головний лиходій. Має проблеми з сім'єю, але де сім'я? Вони її ігнорують, чи...? І ось таких ось чи – не раз і не два. Хепі енду не буде, буде відкритий кінець. А книга ще раз нагадає про те, що ніхто не знає, що голові у людини, а найстрашніші соціопати часто живуть поруч із нами і мило посміхаються, приносячи "домашні" кекси на роботу.

Звичайні люди (Райан, Тоні, Джонні) нічого не можуть зробити проти неї, тому що намагаються домовитися з психопаткою, приховують від інших членів суспільства скелети в шафі. Вони постають м'якотілими перед Лорою. Її можна було давно посадити до в'язниці, звільнити з роботи, повісити, навіть записати розмову як доказ провини та піти до поліції. Своїми маніпуляціями вона з легкістю нейтралізує супротивника, деяких навіть знищує фізично. Ситуацію можна було хоч якось виправити уникненням психічно нестабільної людини. З Лорою справляється її ж методами лише її дочка, Еффі. Але історія продовжується, Лорі вдається виростити таку ж чудовисько, як і вона сама.

Читати неприємно, але воно того варте. Не варто довіряти незнайомим людям, особливо якщо не бачиш людину наживо. Він не завжди той, ким хоче показати себе.

Читали? Як вам? Чи знайомі ви з автором? Яка книга вас вразила нещодавно?