"Якщо тебе не вважають загрозою, тобі може зійти з рук набагато, набагато більше".
Уявіть ситуацію: ви у відчаї, телефонуєте в службу психологічної підтримки, шукаючи розради, та на іншому кінці вам відповідає Лора Морріс - та, яка забирає останню надію, з насолодою штовхаючи вас до краю безодні. Вона називає себе "рятівницею загублених душ", а найсолодший для неї звук - це останній видих жертви, що вона робить перед тим, як покинути цей світ. Лора й сама б з радістю пішла, та її надійно тримає "якір".
Тепер я розумію, чому всі твори Джона Маррса стали бестселерами, а він покинув журналістику, щоб зосередитись лише на письменницькій діяльності. Персонажі у Маррса -дуже яскраві та харизматичні. Як він майстерно зображує маніпуляторку Лору, яка викривлює всі події, виставляючи їх у вигідному для неї світлі. Вона вертка, наче змія, і з будь-якої ситуації вміє вийти сухою з води.
Цей психологічний трилер мене захопив, викликав яскраві емоції, тримав в напруженні до останньої сторінки.Твір дуже цікавий, він відкриває найпотаємніші та найтемніші закутки людської душі. Я мала можливість заглянути в серце людини, що не схильна до емпатії та радості.
Ось деякі з уроків, які допомагає засвоїти Джон Маррс:
🩸Маніпуляція - не найкращий спосіб володіти світом;
🩸Наші діти наслідують нас у всьому;
🩸Довіряючи свої проблеми іншим, ми даємо їм в руки ніж, що може бути використаний проти нас самих.
Сподівалась на іншу кінцівку. Але... все, як у житті.