З квітня придбала цю книгу, і ось нарешті прочитала.
Ізольований готель у швейцарських Альпах, хуртовина, що відрізає всіх від світу, атмосфера "Санаторію" густо насичена холодом і тривогою, наче саме повітря тут несе в собі минуле місця - колишнього туберкульозного шпиталю.
Початок повільний, розтягнутий, місцями навіть втомлює.
Елін - колишня детективка, яка приїздить зі своїм хлопцем на заручини брата Айзека, але натомість отримує особисту зустріч зі своїми страхами, травмами й убивцею. Мені подобалося, як вона бореться зі своєю тривогою, але водночас дратувала її вразливість.
Їхні стосунки з Віллом радше викликали в мене роздратування й емоційну втому, ніж захоплювали. Було відчуття, що вони весь час ходять по колу - між образами, недомовками й холодом, який авторка, мабуть, навмисно залишила між ними. Вілл постійно здавався мені невпевненим у собі й у своїх почуттях. Його підтримка Елін була якась половинчаста, мов людина, що стоїть у дверях і ніяк не вирішить: зайти чи вийти. І, можливо, саме тому їхня динаміка наприкінці історії не викликає того тепла ...
Сюжетна лінія побудована на двох рівнях: зовнішнє розслідування зникнення та внутрішня боротьба героїні з травмами, що не дають їй спокою. Психологічна складова прописана глибше, ніж детективна.
Темп трилеру не завжди стабільний: перша половина рухається повільно, авторка довго створює атмосферу та вводить персонажів, і лише з другої половини сюжет починає нарощувати оберти. Усі розрізнені нитки, якими авторка майстерно плела інтригу, починають сходитися в єдину канву. Те, що здавалося випадковими деталями - виявляється продуманими фрагментами пазла, кожен персонаж викликає підозру, кожна репліка має друге дно, а тіні минулого раптом виходять на світло.
Фінал не бездоганний: частково передбачуваний, але водночас не позбавлений напруги. Мені сподобалось.
Анонім
“Санаторій” Сари Пірс — це той випадок, коли трилер справді тримає у напрузі до останніх сторінок. З кожною главою я будувала теорії, підозрювала майже всіх, і навіть коли здогадувалась, хто може бути замішаний, справжня розв’язка все одно вразила. Атмосфера напруги, холодний серпанок та постійне відчуття небезпеки — усе це працювало на повну.
Не скажу, що було страшно, але тривога й цікавість супроводжували весь час. І саме ця невизначеність зробила читання таким захопливим.
Тверда 10/10 — і точно варто читати, якщо шукаєте трилер із несподіваними поворотами та правильною атмосферою напруження.
Анонім
🔖 «Сюди їдуть відпочити. Але повернуться не всі…»
🍂🍂🍂
Продовження книги «Санаторій», яке тримає у напрузі до останньої сторінки 👏
Дещо згадуються минулі події, але це повноцінна цікава історія, з напруженим сюжетом 🔥
📝 Острів, який має свою історію… містичність, яка тісно переплелася з трагічними подіями минулого і сьогодення 🫣
Вишуканість, яка межує з таємничістю 😒
Елін Ворнер знову потрапляє у круговерть подій 🙃
LUMEN - комплекс відпочинку класу люкс, який знаходиться на таємничому острові… тут збираються для відпочинку, навіть не усвідомлюючи, що чекає далі… вибратися звідси зможуть не всі… 👀
❓Хто ж має відношення до минулих трагічних подій цього острову і чи повʼязане минуле зі зловісним сьогоденням? Чи зможе Елін розібратися у всіх таємницях ? І що нас очікує далі?
📖 «У дивній незворушності цього острова є щось неприродне й зловісне»
📖 «Надія - дивовижна штука: навіть коли мозок переконує тебе в одному, серце готове вхопитися за будь-що, як за соломинку…»
📖 «Сімʼя - це все, що в тебе є. Але це не обовʼязково про кровний звʼязок. Спорідненість виявляється в найнесподіваніші моменти й у найрізноманітніші способи - це погляд, жест, рука, що опинилася поруч саме тоді, коли найбільше була потрібна»
Захопливо, атмосферно і так само цікаво як і з «Санаторій» 😏
Мій 💯 рекомендасьйон 👌
Обовʼязково читатиму книги автора далі😉
Анонім
Котолог
