Сара Пірс

«Санаторій» — це психологічний трилер з атмосферою, що холодить до кісток. Події розгортаються у віддаленому готелі в швейцарських Альпах, який раніше був санаторієм. Головна героїня, детективка Еліза, приїздить туди на заручини брата, але свято перетворюється на кошмар, коли починають зникати люди, а готель накриває снігова буря, відрізаючи всіх від світу.

Сюжет інтригує з перших сторінок. Атмосфера тривоги, ізоляції та загадковості дуже відчутна — здавалося, що сам готель живе своїм темним життям. Еліза — складна, але цікава героїня з власними травмами і внутрішніми страхами. Її боротьба із самою собою і водночас розслідування злочинів тримають у напрузі до самого кінця.

Книжка змусила задуматися про те, як минуле може переслідувати навіть через роки, і як важливо розбиратися в собі, щоб зрозуміти інших. Вона корисна тим, хто цікавиться психологією людини в стресових ситуаціях та впливом середовища на прийняття рішень.

На мою думку, це був абсолютно не згаяний час. Напруга, загадковість і несподівані повороти тримали у захваті. Місцями темп трохи сповільнюється, але це тільки підсилює атмосферу тривоги.

Рекомендую цю книгу всім, хто любить напружені трилери з психологічною глибиною, а також тим, хто не проти опинитися у віддаленому місці з таємничим минулим. Ідеально для поціновувачів атмосферного детективу з холодком по спині.

Що сподобалось: книга дуже гарна. Кольоровий зріз і обкладинка пасують одне до одного. Також, безумовно, вона має зимову атмосферу, оскільки дії відбуваються в засніжених горах Швейцарії.

Чула позитивні відгуки, тому прочитала.
Певна напруга в книзі відчувається, коли головна героїня застрягла в цьому санаторії. Також цікаво слідкувати за розвитком подій зі сторони різних персонажів. Люблю цей прийом. Але загалом, книга мені була не дуже цікава. Можливо, не достатньо динамічна і емоційно напружена, на мій смак.

Задумка книги була геніальною: готель, побудований на місці санаторію, хворих на туберкульоз; перекриті дороги, які створюють обмежене коло підозрюваних; головна героїня, яка ховає якусь таємницю; вбивство. Але десь на шляху від задумки лишилася лише атмосфера, а персонажі розгубили усі якості.

Сюжет розкачувався дуже довго. Якщо ви думаєте, що готель завалить снігом десь на 10% книги, то мушу вас попередити — ми переходимо до обіцяної атмосферної частини десь на половині книги. А у першій половині нам накидують передісторію персонажів у перемішку з флешбеками про вбивцю. Які, якщо чесно, можна викинути, бо ми не дізнаємося з цих флешбеків жодну важливу інформацію, яка б могла допомогти читачу вгадати вбивцю раніше. І до того ж вбиває мінімальну містику щодо того, що можливо це привиди колишніх хворих вирішили помститися за забудову санаторію.

Елін, колишня поліцейська, була відсторонена від роботи, і переживає кризу своєї належності де-небудь: вона мало спілкується з сім'єю, вона розгубила подруг з університету, а тепер ще й не впевнена, чи повертаться до поліції. І от її незнання щодо усіх важливих виборів свого життя буде переслідувати нас усю книгу. Вона невпевнена у собі, і її тяготять події дитинства, у яких вона звинувачує брата. Брата, на чиє весілля вона сюди приїхала, хоча ледь може дивитися йому у очі усю книгу — нащо тоді приїхала? Її хлопець з тих, у кого в сім'ї усі чесно говорять про свої проблеми, та разом вирішують їх. А якщо не можуть вирішити, то перестають сприймати це як проблему. Звісно, для нього моральні метання щодо усього Елін незрозумілі, але навіть читач швидко втомлюється від її внутрішнього циклічного монологу. Все, що їй треба — психолог, з яким вона могла б відверто поговорити. До речі дивно з її професією, що вона цим не займається.

Повертаючись до детективу, хтось викрадає людей з готелю. А коли їх знаходять мертвими, у них не вистачає пальців, а неподалік знаходить коробка з якимось натяками, наче вбивця хоче щось сказати. Елін підключає режим детектива і... починає робити помилки новачків. Не казати куди йде, відповідати на підозрілі повідомлення і влазити у очевидно небезпечні ситуації. Якимось чудом вона залишається жива до кінця книги.
Сама розгадка посередня. Я не люблю детективи, де автор намагається видатися розумним і надурити читача. Ще один раз зробити твіст, що ми помилилися у визначенні вбивці — це нормально. Але коли це відбувається тричі, то я просто вже чекала, коли автор дограється і якийсь з варіантів виявиться правильним. Мені це вбило усю інтригу, і класичний "монолог злодія", під який вбивцю забирають поліцейські було останньою краплею. Тим паче, що мотивація виявилася такою самою прісною, як і усе інше. Наче причина була недостатньо серйозною, щоб спровокувати відрізання пальців та вбивства.

З хорошого: Елін таки визначається у кінці з тим, чого хоче. Рекомендую, якщо ви не читали багато детективів, не любите розгадувати справу самі, або хочете спробувати щось атмосферне.

🍃🍃🍃
Знайомство з автором вдалося 👏
Цікавий і часом моторошний трилер, який тримав у напрузі 😵‍💫
Я у захваті 🤩

📝 Це тільки здається, що цей пейзаж і готель такі вишукані та грандіозні… а насправді, це місце має безліч таємниць і моторошних місць…😵‍💫👀
У центрі сюжету Елін — детектив, яка взяла вимушену паузу після однієї трагедії 😔 Вона неначе зависла у своєму стані, але поступово вивільняється зі своєї мушлі після жахливого вбивства у готелі 😒
За вікном заметіль, загроза сходження лавин і лише Елін має змогу допомогти розплутати таємничий клубок моторошних загадок 👀

❓Які таємниці ховає за своєю розкішшю будівля, яка раніше була санаторієм? Як горе минулого і страх може зламати навіть найсильнішого духом? Чи зможе Елін розгадати всі загадки?

📖 «Красивий фасад… за ним можна сховати будь-що…»
📖 «Твоє минуле — ніби барикада, за якою ти сховалася від решти світу»
📖 «Життя — це не те що з тобою просто відбувається, а те, в чому береш безпосередню участь. Змінюєш. Дієш»
📖 «Горе — немов серія вибухів. Щогодини детонує щось нове»

Після 70-ї сторінки ставало все цікавіше 👏👀
Часом було схоже на попередній прочитаний трилер («Одне за одним» від Рут Веа)
Захопливо, атмосферно, неочікувано і дуже цікаво 👏
Мій 💯 рекомендасьйон 👌
Обовʼязково читатиму книги автора далі😉

Відчувала легке збудження й приємний азарт.🤩Важко відірватися, бо хочеться дізнатись правду тут і зараз. Чи дійсно Санаторій та Ретрит так схожі..?

Не читайте, якщо зайняті або маєте мало часу для чергової історії.

На перший погляд, сюжет здається дещо передбачливим, але це тільки на перший.☝🏼Що далі тим цікавіше. В певному сенсі він дійсно схожий на сюжет «Санаторій», авторка знову підкидує порцію🍽️ загадок. Відповідь на які приголомшує й перевертає все з ніг на голову. Розвʼязка вийшла цілком непередбачуваною.

➖Люксовий готель розташованій на відокремленому острові. В горах якої в 60-70 роках існувала школа. Школа для «неслухняних» хлопчиків. Школа, в бункері якої … була суцільна темрява і те, що змінює їх назавжди, а далі… Смерть пильнує на острові. Довга рука смерті, що тягнеться крізь історію до сьогодення, забирає всіх по черзі.➖

Острів, досі мовчазний і непорушний, нарешті віднайшов свій голос: у ньому змішалися плюскіт хвиль і шум дощу, свист вітру й лемент мартинів. 🌊

Захоплює з перших сторінок.
На кожній сторінці ховається таємниця.
Книга від якої по тілу розсипаються сироти, котрі натягують нерви мов струну.

➖Історія про те, як зникають люди в готелі який ізольований від зовнішнього світу, через схід лавини в горах Швейцарії. Люди залишились ніби в заручниках готелю, в який має давню історію. Чи дійсно готель був лише санаторієм в минулому? Яку історію хоче нам розповісти вбивця? Та Хто ж чи ЩО стоїть за всим?➖

Авторка постійно «тримає» читача на гачку новими загадками й захоплюючим сюжетом. Часом читала затамувавши подих в очікуванні відповіді, але за нею виникає нове питання. Неможливо передбачити сюжет наперед.

Заздрю тим хто ще не прочитав її. Ви маєте можливість зануритись з головою в емоційно напружений психологічний детектив. Котрий читається на одному подиху й не залишає жодного шансу бути байдужими✨

Дякую авторці за ті шалені емоції які переживала під час цієї історії 🩵зачепило найпотаємніші струни душі.

Друга книга переносить нас із засніжених вершин просто на піщаний пляж, проте, не менш смертоносний...стається нещасний випадок, який можливо не така вже і випадковість, особливо зважаючи на моторошну історію самого острова і скелю, що нависає над ним...
Елін, наша головна героїня, вже більш професійна, активна і залучена, чого не скажеш про її бойфренда, що з суперпідтримуюючого і розуміючого перетворюється на нервового стороннього наглядача....може це тому, що в Ретрит вплетена вже його сімейна історія
Сюжет такий же динамічний, навіть занадто, на мій смак. Авторка максимально заплутує, накидує нових зачіпок чи не щоглави і нашаровує події.
Однак, не усі сюжетні лінії знайшли логічні розв'язки, що є прямим натяком на третю книгу, та я не люблю такого ні в книгах, ні у фільмах, коли розумієш, що читаєш/дивишся щось проміжне😤
Ну і головне розчарування: не прописано посекундно як "це" сталось...цього я не можу пробачити, я обожнюю коли пазлики аж клацають коли складаються докупи
Двоякі відчуття від читання: непогана атмосфера, закручений сюжет з відсилками до минулого героїв, гнітюча і навіть страхітлива таємниця місця
подій і водночас дуже "притягнута за вуха" ізольованість самого острова...лавину із Санаторію ще розумію, ну, але відсутність вільних детективів 🙄 Ну ок, потім ще й шторм...
Мої враження на 6/10
Динамічно, інтригуюче? Так.
Та є і багато "але"

Разом з головною героїнею Елін, ми їдемо на заручини до брата, а потрапляємо у колишній туберкульозний санаторій, який тепер мімікрує під розкішний готель...тут холодно, зникають люди, розгортаються сімейні драми і все це на фоні величних Альп...
Лавина відрізає нас від світу...зникла жінка...знаходять тіло...далі ще гірше...

Ох, авторка, тримає читача у тонусі, не дає Вам нудьгувати ні секунди. Історія надзвичайно динамічна, із глави у главу на Вас сипляться здогадки, загадки, моторошні передчуття, все приправлене параноєю замкнутого простору

Читається швидко і легко, по відчуттях, як серіал дивишся (чи уява така багата, чи стиль написання такий виразний🤔). Сюжетна лінія ніде не просідає, постійно щось відбувається, якщо любите закінчення глав у стилі "а далі сталося найцікавіше..." це ваш метч!

В обох книгах одна головна героїня —  детективка Елін Ворнер і в Санаторії вона не суперпрофесіоналка, а жінка, яка намагається триматися купи, адже у неї болісні флешбеки з минулого. У сюжет вплетена її особиста історія, яка тримає інтригу до кінця. Фінал не розчарував, ну, але і не вразив.

Книга сподобалась на 8/10, любителям жанру рекомендую!

Ретрит мені сподобався! Книга динамічна, без зайвих затягувань – події розвиваються швидко, тому читати було цікаво від початку до кінця. Атмосфера тримає в напрузі, а сюжет захоплює. Герої добре прописані, і за їхніми рішеннями цікаво спостерігати. Це саме той випадок, коли книга не дає нудьгувати.

Перед покупкою даної книги, я прочитала дуже багато негативних відгуків тому вирішила купити книгу. Книга мені сподобалося, так іноді не дуже зручно було читати таке оформлення діалогів та було непорозуміння з приводу, хто говорить, або де знаходиться персонаж.

Дуже гідне продовження першої частини, багато сюжетних поворотів, які спонукають одразу ж братися за читання наступного розділу. Проковтнула книгу буквально за два дні, хоча хотілося розтягнути насолоду на довший час. Також продовжує підігрівати інтерес таємна особистість, яка пов'язана виключно з головною героїнею, що змушує з нетерпінням чекати виходу наступної книги!

Цей детектив особливо підійде для читання морозною, сніжною зимою, коли хочеться залізти під ковдру, пити гарячий чай і насолоджуватися книгою. Дуже сподобався напружений розвиток подій, коли постійно щось відбувається, і підозри скачуть з одного персонажа на іншого. Окрім того, у книзі є таємниця, пов'язана з минулим головної героїні, яка також буде розкриватися паралельно з основною детективною лінією.