Сара Пірс

Друга книга Сари Пірс про детективку Елін Ворнер й нову справу. У відпочинковому комплексі Lumen сталося вбивство дівчини. Елін з напарником розслідує це діло, вони повинні залишатись на острові, де розташовано комплекс. Та схоже, що природа й загалом все місце окутане секретами. Клубок розгадки поступово, крок за кроком починає розплутуватись, підносячи ще більше нових фактів і таємниць. Скеля Смерті пробирає до тремтіння. Люді вірять у будь-які приказки щодо її впливу.

Під час прочитання не полишає легке хвилювання за героїв. Хтось постійно спостерігає чи за ними, чи все ж таки за тобою? Атмосфера острова гарне передається через опис природи, через місцевість та поведінку героїв. Їх постійно випробовують. То на чесність, то на силу духу чи витривалість.

Але, чесно кажучи, перша частина "Санаторій" мені сподобалась більше. Як на мене, вгадати вбивцю наприкінці було складніше і було якось захопливіше. Та в цій історії, кінець залишився відкритішим для продовження.

Загалом авторка пише цікаві детективні історії й певно кожному самостійно потрібно скласти про них свої враження.

Початок непоганий, але далі одні сюжетні дири, завершення таке собі.
В книги є продовження. Але навіть там не закриються сюжетні дири першої цієї книги.

Початок книги не справив на мене особливого враження — він здавався дещо повільним і не надто захоплюючим. Однак, ідея загадкових подій в санаторії та пошук правди, який веде героїню до глибших відкриттів, зацікавила мене згодом.

Та, незважаючи на інтерес, чогось не вистачило, щоб повністю втягнутися в історію. Друга частина книги залишається у моїх бажанках вже досить довго, і це вже про щось говорить.

Нудно, мало якихось моментів, щоб це захопило, пів книги, якщо не більше героїня ниє про своє життя, мало сторінок, де описується дії людини, яка це все робила, не цікаво.

Перша частина цієї трилогії мені однозначно сподобалась, тому була рада нарешті прочитати і 2. Детектив був цікавий, детективка Елін була молодець і в ударі провела чудове розслідування, але чогось мені все ж таки не вистачило. Не було розвитку персонажа, так як того хотілось мені. І герметичний детектив це цікаво, але багато було схожих фішок і розвитку подій з 1 частиною.

Атмосфера була справді неприємна і Скеля Смерті відчувалась своєю негативною енергетикою. І звичайно я до останнього не здогадалась хто ж винен у такій кількості майже одночасних смертей. Тому в детективному плані самого розслідування і цікавих моментів, неочікуваних поворотів, мені вистачило. Як розвиток основної лінії головної героїні то хотілось би більше.

Елін Ворнер, детективку у відпустці на невизначений термін, запрошують на заручини її брата Айзека і його дівчини Лор у розкішний готель Le Sommet у швейцарських Альпах. Сходить лавина, єдину дорогу з готелю завалює і гості залишаються відрізаними від світу, і тоді виявляється, що Лор зникла.

Найбільша фішка цієї книги – атмосфера готелю, який перебудували із туберкульозного санаторію, постійна неясна тривога через його минуле і відчуття ізольованості, яка наростає до кінця книги. Читається легко, досить цікавий сюжет, хоча місцями текст здається уривистим через короткі речення.

Тепер до мінусів. По-перше, мені не завжди вистачало вмотивованості вчинків головної героїні, можливо це через те, що вона дуже травмована психологічно, але тим не менш. По-друге, мене зовсім не переконала мотивація вбивці, що зіпсувало враження від книги.

Цей трилер може бути цікавим для тих, хто тільки знайомиться із жанром, або для тих, хто взагалі не дуже читає трилери, щоб відпочити від інших жанрів.

Автор опускається на рівень сценаристів низькобюджетних трилерів і ліпить все поспіль: снігові бурі, лавини, панічні атаки, підвали, тортури..
Чинних осіб мало, всі вони по черзі потрапляють під підозру, співчуття не викликають, діють тупо та нелогічно.

Мова та манера написання не сподобалися. Все написано якимись короткими уривчастими фразами і не завжди зрозуміло, де герой перебуває в даний час і як туди потрапив. Перша половина роману дуже розтягнута, а кінець навпаки весь зім'ятий, начебто автор поспішав все завершити. Навряд чи читатиму Сару Пірс ще. 🤷🏻‍♀️

Мова та манера листа не сподобалися. Все написано якимись короткими уривчастими фразами і не завжди зрозуміло, де герой перебуває в даний час і як туди потрапив. Перша половина роману дуже розтягнута, а кінець навпаки весь зім'ятий, начебто автор поспішав все завершити.
Читати навіть описи природи не приносить задоволення. Думаю, що найцікавіше тут - це передмова.

Також авторка опускається на рівень сценаристів низькобюджетних трилерів і ліпить все поспіль: снігові бурі, лавини.. Чинних осіб мало, всі вони по черзі потрапляють під підозру, співчуття не викликають, діють тупо та нелогічно.
Навряд чи читатиму Сару Пірс ще 🤷🏻‍♀️

Перед тим як приступити до читання, я бачила багато різних відгуків, загалом негативних. Про сам сюжет, героїню, кінцівку, епілог і тд. Як же я здивувалась, коли відірватися від книги було майже неможливо. Мене так зачепила ця історія і розслідування, що цей товстунець дійсно перестав мене лякати.

Відпочинок у класному готелі і весілля брата ось причини, чому Елін вирішила сюди приїхати зі своїм хлопцем. Але раптова заметіль і вбивство змінюють плани відпочинку і історія набирає обертів.

Я підозрювала майже усіх по черзі😅 цікаво переплітається минуле з теперешнім, і дуже класна детективна лінія. Єдине, що іноді дратувала Елін зі своїми нав'язливими думками про брата, але знову ж таки, ця проблема замовчування негараздів у сім'ї і купа питань і незрозумілостей через це, бісить мене у кожній книзі, де воно є.

Книга дуже зимова. Ця заметіль, сугроби, гори і теплий готель, у якому вбивають людей. Дуже атмосферно вийшло і сподобалось, що, незважаючи на усі погодні умови, інтернет і зв'язок не пропадав, що дуже спрощувало швидку комунікацію і розслідування.

Кінцівка це окремо вау. Мені дуже сподобалось як усе логічно і грамотно розрулили. Не було неточностей і питань, усе дійсно було завершено так, як треба. А епілог це класна затравка на наступну частину, яку я тепер дуже чекаю у перекладі. Мені здається я знаю що за персонаж з'явився у ньому і впевнена, що на Елін чекає цікава боротьба зі своїми демонами у майбутньому. Тому якщо ви полюбляєте гарні детективи і не знали чи потрібно вам читати цю книгу, то я дуже раджу з нею познайомитися і скласти свою думку про цю історію 😏

Класичний детектив, але з похмурою, навіть напружено-неприємною атмосферою.Не дивлячись на це, хочеться дочитати і з'ясувати всі питання.

Навіяно детективами Агати Крісті з більш дорогим виданням (так-так, обкладинка надто гарно виглядає на поличці).
Щодо самого змісту — цікавий детектив на один раз.

Достатньо непогана книга. Протягом всієї історії є відчуття напруги, що притаманно трилерам. Цікаво спостерігати за персонажами, за їх поведінкою та діями. Особисто мене не відпускало, хотілося читати далі і далі. Але! Розв'язка... Це було маленьке розчарування.

У той самий момент, коли нам відкрили завісу таємниці, вказали на людину, яка стояла за всім скоєним та пояснили мотив, мені захотілося закрити книгу і не дочитувати.
Фінал не був жахливим, ні, але напевно я просто очікувала чогось іншого, більш динамічного, драматичного, чогось що викликає потужну емоцію в той момент коли прийде розуміння хто вбивця і чому він все це зробив. А за підсумком виявилося все ніяке. Шкода, бо до того, як дійшла до фіналу, мені дуже подобалося.