🔖 «Сюди їдуть відпочити. Але повернуться не всі…»
🍂🍂🍂
Продовження книги «Санаторій», яке тримає у напрузі до останньої сторінки 👏
Дещо згадуються минулі події, але це повноцінна цікава історія, з напруженим сюжетом 🔥
📝 Острів, який має свою історію… містичність, яка тісно переплелася з трагічними подіями минулого і сьогодення 🫣
Вишуканість, яка межує з таємничістю 😒
Елін Ворнер знову потрапляє у круговерть подій 🙃
LUMEN - комплекс відпочинку класу люкс, який знаходиться на таємничому острові… тут збираються для відпочинку, навіть не усвідомлюючи, що чекає далі… вибратися звідси зможуть не всі… 👀
❓Хто ж має відношення до минулих трагічних подій цього острову і чи повʼязане минуле зі зловісним сьогоденням? Чи зможе Елін розібратися у всіх таємницях ? І що нас очікує далі?
📖 «У дивній незворушності цього острова є щось неприродне й зловісне»
📖 «Надія - дивовижна штука: навіть коли мозок переконує тебе в одному, серце готове вхопитися за будь-що, як за соломинку…»
📖 «Сімʼя - це все, що в тебе є. Але це не обовʼязково про кровний звʼязок. Спорідненість виявляється в найнесподіваніші моменти й у найрізноманітніші способи - це погляд, жест, рука, що опинилася поруч саме тоді, коли найбільше була потрібна»
Захопливо, атмосферно і так само цікаво як і з «Санаторій» 😏
Мій 💯 рекомендасьйон 👌
Обовʼязково читатиму книги автора далі😉
Анонім
Я так її хотіла і так чекала. І ця обкладинка теж заворожувала, але книга врешті-решт не сподобалась, подарувала
Анонім
Книги, що викликають полярні оцінки у суспільстві – окремий вид любові для мене. Це той тип літератури, де краще відпустити очікування і без зайвих зусиль зануритися в цю історію. Я не знаю, чи сподобалась би мені ця книга, якби відгуки на неї були одностайні. Але це в будь-якому разі не той випадок.
Мені було цікаво, місцями моторошно і неприємно, місцями спокійно і комфортно. Ця історія не стала для мене відкритою книгою, було багато сумнівів, підозр, з кожною сторінкою відкривались нові деталі, які збивали із запрограмованого шляху.
Головна героїня втілила майже все, що зазвичай вкладають у складні жіночі образи: травматичний досвід, напружені сімейні відносини, переломний момент у кар’єрі, невизначеність у стосунках. Вона – нерішуча, невпевнена у собі, не дуже приваблива (судячи з описів), проте така харизматична і справжня, що з першої сторінки викликає довіру.
Сама локація стала для мене територією тотального спротиву, ніби межею на стику абсолютно протилежних культур. Таємничість і зухвалість цього місця справді захоплюють. Його історична спадщина бентежить, але тягне за собою наче магнітом.
Авторка пише дуже гарною літературною мовою (хоча може це риса перекладу), тому читати було приємно, доволі швидко і легко. А епілог став тим фінальним акордом, що буквально змушує й далі думати про цю історію.
Анонім
Котолог
