Книги, що викликають полярні оцінки у суспільстві – окремий вид любові для мене. Це той тип літератури, де краще відпустити очікування і без зайвих зусиль зануритися в цю історію. Я не знаю, чи сподобалась би мені ця книга, якби відгуки на неї були одностайні. Але це в будь-якому разі не той випадок.
Мені було цікаво, місцями моторошно і неприємно, місцями спокійно і комфортно. Ця історія не стала для мене відкритою книгою, було багато сумнівів, підозр, з кожною сторінкою відкривались нові деталі, які збивали із запрограмованого шляху.
Головна героїня втілила майже все, що зазвичай вкладають у складні жіночі образи: травматичний досвід, напружені сімейні відносини, переломний момент у кар’єрі, невизначеність у стосунках. Вона – нерішуча, невпевнена у собі, не дуже приваблива (судячи з описів), проте така харизматична і справжня, що з першої сторінки викликає довіру.
Сама локація стала для мене територією тотального спротиву, ніби межею на стику абсолютно протилежних культур. Таємничість і зухвалість цього місця справді захоплюють. Його історична спадщина бентежить, але тягне за собою наче магнітом.
Авторка пише дуже гарною літературною мовою (хоча може це риса перекладу), тому читати було приємно, доволі швидко і легко. А епілог став тим фінальним акордом, що буквально змушує й далі думати про цю історію.
Анонім
Це друга книга про детектива Елін Ворнер, і вона справила на мене сильніше враження, ніж попередній роман «Санаторій». Цього разу дія розгортається на ізольованому острові з темною історією, де загадкова смерть жінки відкриває серію підозрілих подій. Хоча атмосфера напружена, сюжет захоплює, а персонаж Елін став більш глибоким і цікавим, книга все ж не переконала мене повністю.
Анонім
Читається легко, але події розвиваються повільно і якось монотонно. Першу половину книги читала позіхаючи, а вже потім сюжет почав набирати обертів .
Задум цікавий, реалізація - не дуже.
Другу книгу планую читати, але чогось кращого не очікую.
Анонім
