Аліна Кутузова
Котик
13.02.2025
Нова книжкомрія:
31.01.2025
Нова полиця:
30.01.2025
Новий відгук
«Несказане часто має більший вплив, ніж викладене чорним по білому, хіба ні?»
Це доволі реалістична любовна історія, в яку я повірила. Тут немає типової заїждженої кінцівки, тому цілковито можна було припустити, що таку історію могли справді пережити люди у реальному житті.
Із самого початку книга дала нам зрозуміти, що вона не збирається бути типовою солодкою історією кохання. Натомість в цьому романі у героїв на шляху стається ще більше труднощів, які перешкоджають становленню їхнього кохання.
Так знайомо, але водночас і боляче було спостерігати за тим, як герої намагаються вибудовувати своє життя одне без одного і від цього не залишаються щасливими. А дозволити собі зійтися знову вони не можуть, адже невпевнені, що їм вдасться вибудувати свої стосунки заново.
Потрібно було статися трагедії, аби вони нарешті зустрітися після довгих років мовчання. І це насправді сумно, що весь цей час вони не знаходили момент, щоб відновити спілкування і тільки горе одного з них спонукало іншу до дії.
Кінцівка змусила мене трохи засумувати, хоча вона доволі реалістична. Авторка вирішила не розкривати нам подальшу долю стосунків Клари та Бенджаміна. Не буду вельми вдаватися в спойлери, але хочу лишень сказати, що в цій історії присутній відкритий фінал.
Це доволі реалістична любовна історія, в яку я повірила. Тут немає типової заїждженої кінцівки, тому цілковито можна було припустити, що таку історію могли справді пережити люди у реальному житті.
Із самого початку книга дала нам зрозуміти, що вона не збирається бути типовою солодкою історією кохання. Натомість в цьому романі у героїв на шляху стається ще більше труднощів, які перешкоджають становленню їхнього кохання.
Так знайомо, але водночас і боляче було спостерігати за тим, як герої намагаються вибудовувати своє життя одне без одного і від цього не залишаються щасливими. А дозволити собі зійтися знову вони не можуть, адже невпевнені, що їм вдасться вибудувати свої стосунки заново.
Потрібно було статися трагедії, аби вони нарешті зустрітися після довгих років мовчання. І це насправді сумно, що весь цей час вони не знаходили момент, щоб відновити спілкування і тільки горе одного з них спонукало іншу до дії.
Кінцівка змусила мене трохи засумувати, хоча вона доволі реалістична. Авторка вирішила не розкривати нам подальшу долю стосунків Клари та Бенджаміна. Не буду вельми вдаватися в спойлери, але хочу лишень сказати, що в цій історії присутній відкритий фінал.
Новий відгук
«У цьому суть ризику. Ніколи не знаєш, чого він вартує, доки не стане пізно.»
Сирена та мисливець на сирен. Їх обʼєднує спільна місія — вбити одне одного. Читаючи цю книгу, я неодноразово задавалася питанням: Як авторка збирається створити між ними любовну лінію, якщо їхні стосунки побудовані на жорстокості?
Ліра вважає себе вбивцею і не завжди бажає виконувати доручення своєї матінки. В інакших умовах вона б точно не виросла такою кровожерливою, якою її хотіла створити Морська Володарка.
Еліан мав стати принцом Мідаса, але його тягне до морських пригод. Разом зі своєю командою він прагне відновити справедливість у світі, винищуючи тих, хто винищує людей. Батьки не схвалюють його стиль життя, тому воліють, аби той покинув свій корабель та зайнявся королівськими справами.
Ліра та Еліан — діти, чиї батьки прагнуть виліпити з них те, чим вони не являються. Вони живуть не своїм життям і хочуть, аби їх почули та дослухались до їхніх власних потреб. Це їх і обʼєднало у результаті: спочатку Ліра прикидалась людиною, аби бути ближче до принца, але згодом вони дізналася одне про одного краще і, врешті-решт змінили своє ставлення.
Я не очікувала, що ця історія виявиться справді жорстокою. І в моментах, коли відбувалися битви, читати було невимовно важко. Проте, цей факт доповнив історію, зробивши її більш дорослою та реалістичною. У звʼязку з цією жорстокістю мені дещо не вистачило більше приємних моментів між героями, душевних розмов та розвитку їхніх стосунків. Безсумнівно, між ними відчувалася хімія, але знову ж таки, завдяки спільному жаданні крові (вона прийшла вбити його, він — не довіряв їй, як незнайомці і підозрював її майже постійно).
Мені також дещо не сподобалось, що авторка не вказувала на початку розділу, від лиця кого йде розповідь. Бо спершу я читала від особи Ліри, а потім оповідь різко перекинулась на Еліана і я цього спочатку не зрозуміла.
«Деякі люди сяють так яскраво, що притишити їхнє полумʼя неможливо.» Мораль цієї історії така: хоч як би батьки не намагалися нас змінити, ми самі формуємо свій світогляд та обираємо власне життя.
Сирена та мисливець на сирен. Їх обʼєднує спільна місія — вбити одне одного. Читаючи цю книгу, я неодноразово задавалася питанням: Як авторка збирається створити між ними любовну лінію, якщо їхні стосунки побудовані на жорстокості?
Ліра вважає себе вбивцею і не завжди бажає виконувати доручення своєї матінки. В інакших умовах вона б точно не виросла такою кровожерливою, якою її хотіла створити Морська Володарка.
Еліан мав стати принцом Мідаса, але його тягне до морських пригод. Разом зі своєю командою він прагне відновити справедливість у світі, винищуючи тих, хто винищує людей. Батьки не схвалюють його стиль життя, тому воліють, аби той покинув свій корабель та зайнявся королівськими справами.
Ліра та Еліан — діти, чиї батьки прагнуть виліпити з них те, чим вони не являються. Вони живуть не своїм життям і хочуть, аби їх почули та дослухались до їхніх власних потреб. Це їх і обʼєднало у результаті: спочатку Ліра прикидалась людиною, аби бути ближче до принца, але згодом вони дізналася одне про одного краще і, врешті-решт змінили своє ставлення.
Я не очікувала, що ця історія виявиться справді жорстокою. І в моментах, коли відбувалися битви, читати було невимовно важко. Проте, цей факт доповнив історію, зробивши її більш дорослою та реалістичною. У звʼязку з цією жорстокістю мені дещо не вистачило більше приємних моментів між героями, душевних розмов та розвитку їхніх стосунків. Безсумнівно, між ними відчувалася хімія, але знову ж таки, завдяки спільному жаданні крові (вона прийшла вбити його, він — не довіряв їй, як незнайомці і підозрював її майже постійно).
Мені також дещо не сподобалось, що авторка не вказувала на початку розділу, від лиця кого йде розповідь. Бо спершу я читала від особи Ліри, а потім оповідь різко перекинулась на Еліана і я цього спочатку не зрозуміла.
«Деякі люди сяють так яскраво, що притишити їхнє полумʼя неможливо.» Мораль цієї історії така: хоч як би батьки не намагалися нас змінити, ми самі формуємо свій світогляд та обираємо власне життя.
Новий відгук
«Річ у виборі. Багато людей проживають свої життя за замовчуванням, проходячи у двері, що опиняються перед ними, бо це вигідно.»
Ця історія має великий потенціал, зокрема через те, що в ній порушено багато тем, які є табуйованими або ж неприйнятними в нашому суспільстві. Головну героїню як люблять, так і зневажають, адже вона не вписується в загальноприйняті стандарти краси і нерідко ловить на собі косі погляди. Але що, коли їй випаде можливість стати головною героїнею своєї історії і, можливо, знайти любов?
Так, іноді я матюкала цю історію. Не лише через неприємних чоловіків, а й через репрезентацію лґбт в цій історії. Як я вже й зазначала раніше, тут це подане максимально недолуго. Приміром, подруга Беї — лесбійка, ну і впринципі все. Ніщо ж більше не вирізняє її, як особистість і це сумно( Відчуття, ніби авторка не хотіла розкривати Мерін з іншого боку, а повсякчас нагадувала нам, що ну ось, вона лесбійка, їй подобаються дівчата. Так само з другом Беї, який з’явився на початку, поставив у відомість, що він — ґей, і зник з поля зору. Також я досі не зрозуміла момент, коли Бея переспала з Реєм знаючи, що у нього є наречена. Так, я розумію, що у зраді винен зрадник, але ж виходить, що Бея була співучасницею, адже свідомо знала про це.
Незважаючи на мінуси і деяку нелогічність роману, «Обери мене» — це доволі якісна й нетривіальна романтична історія, з якою можна з душею відпочити. Книга читалася доволі легко, сторінки переверталися з неймовірною швидкістю. Свою основну місію вона виконала: під час її читання, я розслабилась і відволіклась від неприємних факторів.
Ця історія має великий потенціал, зокрема через те, що в ній порушено багато тем, які є табуйованими або ж неприйнятними в нашому суспільстві. Головну героїню як люблять, так і зневажають, адже вона не вписується в загальноприйняті стандарти краси і нерідко ловить на собі косі погляди. Але що, коли їй випаде можливість стати головною героїнею своєї історії і, можливо, знайти любов?
Так, іноді я матюкала цю історію. Не лише через неприємних чоловіків, а й через репрезентацію лґбт в цій історії. Як я вже й зазначала раніше, тут це подане максимально недолуго. Приміром, подруга Беї — лесбійка, ну і впринципі все. Ніщо ж більше не вирізняє її, як особистість і це сумно( Відчуття, ніби авторка не хотіла розкривати Мерін з іншого боку, а повсякчас нагадувала нам, що ну ось, вона лесбійка, їй подобаються дівчата. Так само з другом Беї, який з’явився на початку, поставив у відомість, що він — ґей, і зник з поля зору. Також я досі не зрозуміла момент, коли Бея переспала з Реєм знаючи, що у нього є наречена. Так, я розумію, що у зраді винен зрадник, але ж виходить, що Бея була співучасницею, адже свідомо знала про це.
Незважаючи на мінуси і деяку нелогічність роману, «Обери мене» — це доволі якісна й нетривіальна романтична історія, з якою можна з душею відпочити. Книга читалася доволі легко, сторінки переверталися з неймовірною швидкістю. Свою основну місію вона виконала: під час її читання, я розслабилась і відволіклась від неприємних факторів.
Новий відгук
«Мабуть, відповідь треба шукати не серед інших людей. Її, мабуть, треба шукати в них самих.»
Книга, обкладинка якої може ввести вас в оману.
(Ні, це не ромком).
Історія переносить нас у різні періоди 20-го століття і знайомить з двома людьми, які народилися в один день і рік. Вони ростуть, закохуються, переосмислюють свої почуття і вчинки, будують карʼєру… І здавалося б, ця книга розповідає нам про три різні пари (так, частково так і є, та імена героїв як і їхнє походження залишаються незмінними). Три історії дорівнюють трьом шансам побудувати стосунки між Вайолет та Альбертом попри труднощі, що виникають в них на шляху згідно з історичним періодом.
В першій історії постає проблема багатства і бідності, в другій розкривається питання вільних стосунків та поліаморії, а третя ж здається нам більш наближеною до сучасності.
Історія написана похмуро, дещо меланхолійно, через що подеколи вона проймала мене на сум. Це точно не той роман, який потрібно брати в легку відпустку. Його потрібно смакувати та аналізувати.
Отже, в звʼязку з тим, що я мала на цю книгу зовсім протилежні очікування, вона не стала моєю улюбленою. Проте, «Час для кохання» змусила мене замислитися про життя та певні його аспекти. Не скажу, що потрібно судити історію за обкладинкою, та це саме той випадок, коли вона повністю не передає настрій книги. Можна сказати, що даний роман був написаний у жанрі романтика з елементами філософії, тому він може сподобатись людям, які люблять читати щось подібне.
«А може, музики насправді не існує — або вона ніколи не кінчається, — доки хтось її не почує! Ми теж створюємо музику. Подумки, еге ж?»
Книга, обкладинка якої може ввести вас в оману.
(Ні, це не ромком).
Історія переносить нас у різні періоди 20-го століття і знайомить з двома людьми, які народилися в один день і рік. Вони ростуть, закохуються, переосмислюють свої почуття і вчинки, будують карʼєру… І здавалося б, ця книга розповідає нам про три різні пари (так, частково так і є, та імена героїв як і їхнє походження залишаються незмінними). Три історії дорівнюють трьом шансам побудувати стосунки між Вайолет та Альбертом попри труднощі, що виникають в них на шляху згідно з історичним періодом.
В першій історії постає проблема багатства і бідності, в другій розкривається питання вільних стосунків та поліаморії, а третя ж здається нам більш наближеною до сучасності.
Історія написана похмуро, дещо меланхолійно, через що подеколи вона проймала мене на сум. Це точно не той роман, який потрібно брати в легку відпустку. Його потрібно смакувати та аналізувати.
Отже, в звʼязку з тим, що я мала на цю книгу зовсім протилежні очікування, вона не стала моєю улюбленою. Проте, «Час для кохання» змусила мене замислитися про життя та певні його аспекти. Не скажу, що потрібно судити історію за обкладинкою, та це саме той випадок, коли вона повністю не передає настрій книги. Можна сказати, що даний роман був написаний у жанрі романтика з елементами філософії, тому він може сподобатись людям, які люблять читати щось подібне.
«А може, музики насправді не існує — або вона ніколи не кінчається, — доки хтось її не почує! Ми теж створюємо музику. Подумки, еге ж?»
Новий відгук
«Не можна жити, керуючись лише тим, що ти мала чи могла.»
Одного звичайного зимового дня хлоп’я виявляє тіло жінки під товстим шаром криги на озері. Жертва — донька однієї заможної родини. Еріка Фостер — детективка старша інспекторка, яка вирішила взятися за цю справу. Але треба діяти обережно, адже назріває великий скандал... Жінка починає копати глибше і виявляє, що цей злочин має зв’язок із вбивствами трьох повій, знайдених біля водойми при схожих обставинах. То хто ж все-таки вбивця? І за якими критеріями він обирає собі жертв?
Такий вигляд має справжній якісний детектив! Розслідування проводяться цікаво, адже паралельно з цим ми дізнаємося трохи більше про Еріку, її роботу в поліції та історію, яка змінила її життя. Ти дійсно починаєш співчувати жінці та хвилюватися за неї. Історія містить багато тригерів, тому вікові обмеження тут цілком виправдані. Кінцівка мене здивувала, адже я взагалі не думала на цю людину (і я як завжди висувала свою теорію). Також мені було цікаво пізнавати ближче особу померлої, адже вона, як виявляється, також зберігала таємниці.
Єдиною моєю помилкою було те, що я вирішила читати цю історію влітку, коли події роману розгортаються взимку. Тоді, можливо, мої емоції були б яскравішими. Але, незважаючи на це, книга не відібрала у мене бажання читати. Поціновувачам детективів/трилерів раджу!
Одного звичайного зимового дня хлоп’я виявляє тіло жінки під товстим шаром криги на озері. Жертва — донька однієї заможної родини. Еріка Фостер — детективка старша інспекторка, яка вирішила взятися за цю справу. Але треба діяти обережно, адже назріває великий скандал... Жінка починає копати глибше і виявляє, що цей злочин має зв’язок із вбивствами трьох повій, знайдених біля водойми при схожих обставинах. То хто ж все-таки вбивця? І за якими критеріями він обирає собі жертв?
Такий вигляд має справжній якісний детектив! Розслідування проводяться цікаво, адже паралельно з цим ми дізнаємося трохи більше про Еріку, її роботу в поліції та історію, яка змінила її життя. Ти дійсно починаєш співчувати жінці та хвилюватися за неї. Історія містить багато тригерів, тому вікові обмеження тут цілком виправдані. Кінцівка мене здивувала, адже я взагалі не думала на цю людину (і я як завжди висувала свою теорію). Також мені було цікаво пізнавати ближче особу померлої, адже вона, як виявляється, також зберігала таємниці.
Єдиною моєю помилкою було те, що я вирішила читати цю історію влітку, коли події роману розгортаються взимку. Тоді, можливо, мої емоції були б яскравішими. Але, незважаючи на це, книга не відібрала у мене бажання читати. Поціновувачам детективів/трилерів раджу!
Нова книжкомрія:
Нова оцінка:
30.07.2025
38
Тут зберігаються різні книги — від сімейних саг до сюрреалізму, а також непопулярні скарби, яким хочеться приділити увагу.
13.08.2025
11
Список книжкомрій від улюбленого видавництва, асортимент і різнобічність якого вражає!😻 Містика, історія, романтика, детективи — це ті жанри, які я обожнюю! А що може бути краще, аніж мати на поличках історію, яка ідеально вписується в твій смак, ще й у виданні, яке цінуєш?🥺 ❤️
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Видавництво
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач
Читач