Оскільки книга написана по життєвій історії Лалі, я думала, що буде багато історичних фактів з Аушвіцу, але книга все-таки художній витвір і сприймати її як історичне джерело буде помилкою. Стиль автора доволі сухий, усе настільки романтизовано, що втрачаєш відчуття трагедії, під час якої відбувається історія.
Однак читається легко, думаю це чудова історія про кохання і людяність, яку важко зберегти у концтаборі де єдина мета - вижити, але точно не достовірний історичний роман.
Анонім
Якщо ви читали бодай першу частину, ви зрозумієте яка ця книга, на скільки вона важлива і на скільки сильно потрапляє в саме серце і душу..
Я не знаю, що там читають зараз в школі, але я точно б внесла Татуювальника і Цильку в шкільну програму.. Ну чесно, признайтеся, адже так мало є тих, хто любив історію: усі ці сухі факти, дати, прізвища.. В підручниках немає душі, лише сухі факти, а вони мало кому до душі.
А от саме отакі книги можуть достукатися до молоді, показати якими були ті часи, що пережили люди, яким було життя. Можливо саме це допомогло б оцінити молоді те, що вони мають.
А ще, якби мені дали обидві частини, з десяток книг, я б ходила і тицяла б їх дорослим, щоб вони їх також прочитали.
І взагалі, читайте Татуювальника, читайте Цильку, читайте усі книги пов'язані із воєнними і післявоєнними подіями, днями.. Це важливі книги, в яких є звісно біль, страх, голод, смерть, а поряд з усім цим жага до життя, віра у майбутнє, кохання. Ці книги показують цінність життя, того що ми маємо на фоні тих страшних подій.
Стільки всього ще хочеться сказати, стільки емоцій та вражень..
Та скажу лише одне, якщо ви не читали цю книгу та Татуювальника Аушвіцу, - не гайте час, зберіться, візьміть і прочитайте.
Анонім
«Татуювальник із Аушвіцу» – це історія, яка не просто зачіпає, а залишає слід у серці.💔
Це не просто роман, а свідчення про людську стійкість, любов і надію там, де здавалося, немає місця нічому людяному.
Лале Соколов – чоловік, який власноруч витатуював номери тисячам ув’язнених, – виживає в пеклі, але навіть там знаходить силу любити. Його історія – це про вибір жити, навіть коли навколо панує смерть.
Книга змушує задуматися: що означає бути людиною в нелюдських умовах? Як не втратити себе, коли весь світ перетворюється на морок? І що любов дійсно може бути сильнішою за страх.
Це одна з тих історій, які залишаються в душі надовго. Вона болюча, але потрібна.
Анонім
Котолог
