Сюжет дійсно захопливий, завжди цікаво "що буде далі". Розкриття атмосфери - максимальне, персонажі описані повноцінно, виглядають як справжні люди. Для мене це - книга 2025 року.

Фантастика Павлюка значно краща, ніж трилери

Чесно, завжди дивувало, чому саме "Пітьма" стала найбільш успішною книжкою Павлюка. Так, вона теж класна, але ж є цей шедевр!

Саме з цієї книги я почала знайомство з автором і воно пройшло успішно, планую читати всі його твори ❤️. Першу третину книги звикала до стиля, проте читалась вона дууууже легко. З середини історія починає набирати оберти і захоплювати все більше і більше, і тримає до самої розвʼязки, яка точно Вас здивує. Багато загадок і несподіваних поворотів. Гарно прописані герої. 👌🏻 Чудовий детектив, трохи містичний, проте фінал розкладає все на свої місця. ❤️

Одна з найкращих прочитаних мною книжок цього року! Це було моє перше знайомство із творчістю автора. Сюжет у книзі надзвичайно динамічний, я просто не могла зупинитися, коли її читала! Також дуже сподобався стиль письма автора)

Потяг набирає швидкість. Стукіт колес рівний і розмірений. З динаміків радіо лунає High way to hell… Ви - побитий життям кримінальний психолог, що їде у відрядження в якийсь ведмежий кут розслідувати пропажу дівчинки та ловити місцевого маніяка. Ця подорож мала б посприяти відновленню вашого психологічного стану після кількох пропущених хуків від життя. Але історія набуває своєрідного забарвлення… Ваші роздуми перериває хлопчик з двома ягодами на долонях: червоною і синєю. Він пропонує обрати лише одну з них. А вибір, як водиться, матиме наслідки. Синя - потяг зійде з рейок і всим буде боляче. Червона - потяг поїде далі, а боляче буде тільки вам… То що ж ви оберете? 🍓чи 🫐? Зробивши вибір, Андрій Гайстер (в чиїй шкурі ви щойно побули) опиняється в одному крихітному містечку, де щільність кістяків на квадратний метр шафи просто зашкалює. Бузьків Сад - занедбана місцина «без удобств», з «крєпким хозяйствєнніком» на чолі, що на одній із сторінок виглядала так: «Дрібні сніжинки зривалися вниз, наче самотні парашутисти. Незабаром їх буде багацько. Вони хлинуть з небес легіонами. І на ранок білий десант поховає під собою всю гниль крихітного селища міського типу з красивою назвою Бузьків Сад. А Бузьків Сад таки був гидкий. Починаючи непривітними вулицями, що зняли непривітними хатами, закінчуючи думками і вчинками його мешканців. Сніг створював оманливе враження зворушливої, майже дитячої чистоти, приховував усю покидь, та, на жаль, не змивав її. Тому тут, либонь, весну не чекали. А в такі ночі, як оця, що гряде, у весну ніхто не вірив». Чим насправді був Бузьків Сад здогадатися не важко. В тексті є і маленькі, і досить жирні натяки. Ця книга в цілому побудована інтертекстуально. Вона сповнена алюзій і ремінісценцій на біблійні історії, скандинавську та грецьку міфологію, Ніцше, книги Стівена Кінга, Льюїса Керола, Булгакова, радянський і сучасний кінематограф і ще багато чого іншого… Щось вдалося вловити, щось - ні. Суть деяких персонажів було легко зчитати, от як Баалюка Харитона Еребовича (перевізник, нумізмат, філософ 😅), а от інших - монахиню з жабою, сліпого офіціанта та кролика Хантера, я так до кінця і не розшифрувала. Багаторівневість тексту і майстерність автора дозволяє обрати пояснення тому, що ставалося в залежності від сприйняття світу: містичного або логічного. «Пітьма» - трилер зі стрімким сюжетом, живими персонажами, вагоном важливих тем і сенсів, наштовхує на досить філософські роздуми. Відчуваю, що ще перечитуватиму. Хоч метафора з птахами не нова, вона мені подобається, бо прекрасно втілена. Але найкрутіший артефакт історії, звичайно, - тека… Вона, по суті не просто предмет чи метафора, а ще й дійова особа! Все, не спойлерю! Окремо хочу виділити мову персонажів. Вона колоритна, вписується в уявлення про їхній соціальний статус, освіту, особистість. Багато пречудових діалогів. На мою думку, ця книга дуже кінематографічна. Сподіваюся її коли- небудь екранізують. Описи навколишнього світу просто шикарні: «Небо прибрало сірого відтінку, але передчуття наближення світанку чомусь не було. Радше здавалося, що сонце померло і це попелясте світло- все, що день лишив по собі в цьому світі». Або: «Щойно місяць піднявся трошечки вище, як на нього налетіли нічні темні хмари. Вони кидались на сріблястий диск оскаженілими з голоду щурами: намагалися вчепитися зубами , встромити в нього дрібні криві кігтики , та лише безпорадно ковзали по місячному ликові , - і вітер відтягував їх у нічну пітьму». Улюбленою цитатою стала: «Немає нічого гіршого, ніж вірити в щось важливе наодинці. А ти був не просто сам, ти був проти всіх. І оце зараз подумала – як ти не опустив рук… – Опустиш руки, пропустиш у голову, – він усміхнувся».

«Підлість у відповідь на підлість - це ніяка не справедливість, а просто ще одна підлість». Це одна з найулюбленіших цитат з «Книги Еміля». І мені в ній йдеться не про «підставляння другої щоки», чи відмову відстоювати свої кордони, а про співрозмірне чесне відкрите покарання зла. Бо підлість - те що уподібнює до зла, або навіть перетворює… Інколи тихо і непомітно. Часом - миттєво… Попри багаторівневість книги і його міфологічний шар, для мене ця історія про реальний світ, про холодних байдужих батьків, нещасливих дітей, про вибір, зло і добро, депресію, диктатуру у стосунках, зашкарублість поглядів на «виховання», мрію та підступних посередників, що обіцяючи здійснити бажання, викривляють їх трактування та призводять до катастрофи… Книга сповнена гуманістичного ставлення до людини. До прикладу, думка про те, що люди по своїй суті хороші, і лише стають поганими, бо їх не люблять… Або концепт «поганого друга». Дивний? Він про тих, хто хотів би дружити, але не вміє, і лише завдає болю… Вона афористична і метафорична. Тут все переплетено і повʼязано. Міфологія, реальність, сон, підсвідоме… Дуже сподобалась говірка одного з персонажів, - велетня Бʼюле. Оформлення - фантастичне! Поділюсь ще кількома цитатами: “Усе в цьому світі або заради любові, або через любов, або немає значення”. “Шлях до мрії важливіший за мрію” “Відчай - ніяка не надія. То її виворіт. «Я на три океани глибше, ніж нещасливий» “Та якщо мариш минулим , доведеться зректися теперішнього”. “Вірити треба в любов. Решту - враховувати”. “Завжди легше залишатися сміливим, коли захищаєш слабшого”. “Життя - це все, що від зараз і далі. Все інше - спогади” “Вибір є, навіть тоді, коли нема надії”. “Ніколи не пізно припинити причинити зло”.

Надзвичайно майстерно, просто неймовірно, просто обовʼязково читати всім! (Авжеж, коли ви ресурсі для трилера)