Вересневий дім

Психологічний горор про ̶п̶р̶и̶в̶и̶д̶і̶в̶ самотність, домашнє насилля, абьюз і созалежність.
Насправді про сюжет краще нічого не знати перед читанням, ця химерна оповідь затягує в свої тенета одразу і не відпускає до останньої сторінки.
Захоплива, зворушлива й сумна історія, з прекрасними метафорами, майстерно написана і страшна.
«Ніхто не заслуговує так жити», героїню шкода до сліз. Вона ухвалює рішення не тікати, а жити в будинку з химерниками, понівеченими мерцями, пристосовується до них. Бо хоче мати свій дім.
Але найстрашніші потойбічні кошмари ніколи не зрівняються із жахливим агресивним контролюючим чоловіком.

Подружня літня пара купляє собі будинок мрії. Але є нюанс. Кожного вересня стіни будинку кровоточать та видають моторошні звуки, які до кінця місяця перетворюються на крики. Також в будинку багато привидів і краще тримати підвал закритим. На четвертий рік чоловік зникає і донька приїжджає, щоб знайти батька.

Було цікаво. Мені сподобалось як авторка змішала горор, психологічний трилер та навіть темний гумор. Зовсім не очікуєш, що бабця почне бити привида серійного вбивці з криками "забирайся звідси, це тепер мій будинок" 😄

Тут в нас 2 часові лінії: теперішнє і вставки з минулого. Поступово відкриваються таємниці родини до цього будинку і після. А також історія будинку і людей, які в ньому жили. Велика частина історії присвячена темі абьюзу та алкогольній залежності, що стало несподіванкою для мене.

Історія не зовсім моторошна, більше за все першу половину книги мене лякала головна героїня та її ставлення до ситуації, в якої вона опинилася. Те, що вона нізащо не хотіла покидати будинок, і була готова навіть приспати доньку, щоб та не помітила його причуди. Якби в моєму будинку таке відбувалося, я би летіла звідти зі швидкістю світла. Протягом книги я думала, що може вона божевільна і це все неправда та вона сама вбила чоловіка. Але потім стався твіст, а в фіналі почався лютий замєс. Мені сподобалось👍

Маргарет і Гал (Гарольд) ніколи не мали власного будинку, але мріяли про це ще тільки на початку власних стосунків. Вони одружились, народили дитину, відправили її до коледжу, і лише тоді змогли втілити свою давню мрію в життя. 30 років у шлюбі, і вони нарешті знаходять ідеальний будинок.
Знайти ідеальний будинок після довгих років мрій, що може бути краще? А коли він ще і нижче ринкової вартості, хіба тут вже можна зупинитись? Ну подумаєш, померли тут люди сто років тому, а в якому старому будинку такого не було? Маргарет і Гал закохуються в цей будинок, купують його, та живуть в ньому щасливо і довго (не дуже, лише кілька тижнів, адже це лише травень). У Гала власний кабінет, у Маргарет власна студія для малювання, що може бути краще? В них нарешті власний будинок! За три місяці Маргарет помічає кров (це дійсно було важко не помітити), та Гал каже, що це проблеми будинку, і все буде добре. Це їх будинок, їх власний дім — важить тільки це.
Минає рік, другий, третій. На початку четвертого року, Гал вирішує, що він більше так не може, і йде. Маргарет не може наважитись сказати про це їх донці, але та починає щось підозрювати, і вперше приїжджає до нового будинку своїх батьків.
Вона починає пошуки батька, але дуже швидко розуміє, що більше її уваги потребує мати.

Неймовірний горор, в найкращих традиціях жанру. Весь час поки читала книгу, бачила яскраві жахіття. Дуже рекомендую любителям жанру, містики, привидів, та розуміння, що люди - жахливі створіння.