Друга частина не розчарувала. Напевне можна сказати, що була навіть цікавіша за першу. Це одна з не багатьох серій, де цікаво читати не тільки від лиця основного персонажа, а й від лиця інших героїв. ...читати далі →
Відчуваю, що цей цикл стане улюбленим. Часто буває, що після першої книги циклу (особливо фентезі) наступні вже не ті. Але тут зовсім інший випадок. Це неймовірно багатий і складний світ з класними ...читати далі →
Все несеться з неймовірною швидкістю ☄️ Другорядні персонажі вийшли на перший план, з'явились нові, багато хто розкрився з нового боку Мені цікаво де весь цей час були брати Лисиці (ну з одним зрозумі...читати далі →
І знову книга закінчується на найбільш неочевидному та інтригуючому моменті, чи точніше — фразі ? якщо продовження дає відповідь на найважливіше питання «Поклику», то відразу ж ставить і нові! Але д...читати далі →
Час наближається. Вогонь спалахнув востаннє, але він незрілий, його досі дуже легко згасити.⠀ Це було потужне читання ???⠀ Надзвичайно приємно читати фентезі від української авторки, дякую Віхола, що...читати далі →
Віксена на прізвисько Лисиця — дівчина, яка працює запечатувальницею могил. Звичайна людина в місті, де поруч живуть вампіри, перевертні, відьми й інші надприродні істоти. Та за якихось кілька днів усе її життя кардинально змінилося. І ось Лисиця опиняється на даху багатоповерхівки, переживаючи втрату того, хто ще тиждень тому був незнайомцем.
Рубіновий жнець мертвий. Вікланський клан оплакує утрату, звинувачуючи в ній Віксену. Надприродний світ збурюється дедалі сильніше: чорний драґон мріє знову мати крила, інфернальні чародійники вважають Віксену своєю Нареченою, а страхітливий «Неіснуючий загін», який полює на надприродників, досі не вдалося викрити.
Лисиця ж тим часом намагається оговтатися від утрати й приборкати власні сили, які стає щораз важче контролювати.
Нацкешбек
Котолог
