Супер класно, тепер іще хочу Доцю прочитати.
«Шептуха» – це перша книжка про повномасштабне вторгнення, яку я змогла прочитати без больового шоку. У листопаді 2021 київська перекладачка Ольга Петрівна, 48+, бере рюкзак, бере кота і їде в бабину...читати далі →
Неймовірна книжка! Така атмосферна, жіноча, українська. Події відбуваються в селі на укр-рос кордоні під час вторгнення. Хотілося б, щоб про цю книжку знали всі!
Сподобалась, але там про початок війни у 2022, тригернуло, тож будьте обачні. Але авторка класно пише, читати легко. Я прямо переносилася в ту атмосферу.
Це було гарно. Смішно та місцями до сліз. Те що відображено події перших місяців з повномаштабного вторгнення, нагадує чого не варто забувати.
Якщо є такий літературний жанр як легке читання, але не пустишка тоді 10/10, прочитала за день, дуже раджу жінкам старшого віку, тут багато про переоцінку цінностей на половині життєвого шляху.
Дуже сподобалась книга. Починалась як життєпис з нотами самоаналізу і роздумів про жіночу долю. Героїня дуже самостійна, позитивна і виважена пані, не боїться посміятись з власних промахів або просто...читати далі →
Доволі цікава книга з нотками містики) Вразила відважність і рішучість головної героїні-оповідачки, яка проявилася в середині книги. переїхавши до Богом забутого села, що розташоване біля самого к...читати далі →
Ольга Петрівна Кривенко, по матері Первоцвіт, ліпить докупи шлюб, а він не ліпиться. Що пристойніший і поважніший фасад, що солідніший вигляд це має збоку, то відчутніша пустка і порожнеча за лаштунками. Самотність, страх перед віком, правда, яку немає сил більше приховувати… Це все не закінчиться добром.
Ні, героїня не дівчинка, щоб просто так тікати з дому, все-таки вона поважна людина, перекладачка зі сталою клієнтурою і професійним реноме. Але, тим не менше, вона втекла… Втекла у бабину хату на краю світу, втекла на далекий закинутий хутір з наміром пожити тихим усамітненим життям, розібратися у собі, подумати, врешті-решт.
Але тихий усамітнений куточок виявився далеко не простим.
Честь і нечисть, живе і неживе, чоловіки і жінки, насилля і безсилля, любов і зрада — все змішалося на нашому прикордонні.
Баба свого часу відьмували і лишили по собі неабияку репутацію, яку хоч-не-хоч доводиться виправдовувати. Старі гріхи й злочини не бажають сидіти тихо і пробиваються назовні, шукаючи помсти і справедливості. Сучасні грішники не відстають від тодішніх, нагородивши такого, що без наливки не розібратися.
А потім почалася війна.
Котолог
