Ребекка

«Я подумала про всіх цих героїнь романів, які здавалися гарними, коли плакали, і про те, як разюче я, певно, вирізнялася на їхньому тлі з набряклим, укритим плямами обличчям і почервонілими очима»
⠀
Дафна Дю Мор’є «Ребекка»
⠀
Жанр: класична проза, детективний роман
Вид-во: @ksd_bookclub
⭐️5/5
⠀
Герої: цікавий факт, що імені головної героїні ми так і не дізналися 😳, Ребекка, місіс де Вінтер, місіс Денверз, місіс Ван Гоппер, Фріс, Френк, Февелл, полковник Джуліан, Бен та інші.
⠀
Справжня англійська класика, з нотками трилеру.
⠀
Соромʼязлива, молода, невпевнена у собі дівчина, сирота, працює компаньйонкою у заможної та самовдоволеної пані. Максиміліан де Вінтер — заможний англійський аристократ. Одного разу вони знайомляться в Монте-Карло і вже через 2 тижні стосунків він пропонує їй вийти за нього. Після медового місяця подружжя повертається до прекрасного маєтку, де Максим жив зі своєю колишньою дружиною. Однак, тут ніби досі присутній дух померлої, ні — не привид, а те що, нову дружину постійно порівнюють із попередньою і навіть персонал у маєтку досі живе за канонами та розкладом, що колись започаткувала Ребекка.
⠀
Це гнітить, тож головна героїня відчуває себе некомфортно, тривожно, починає себе накручувати, навіть задумуючись про доречність шлюбу з Максом. Намагається звикнути до нового статусу та триматися за кожну нитку, щоб тільки не втратити кохання 💔 Поступово ми спостерігаємо як головна героїня дорослішає, проходячи життєві випробування.
⠀
Згодом відкриваються деякі жахливі обставини смерті Ребекки, таємниці та персонажі. Хто ж насправді винен у її смерті?
Та яка доля чекає новостворене подружжя де Вінтер?
⠀
Авторка має майстерний стиль написання, реалістичний та детальний і тримала в напрузі. Відчуття, ніби ти стаєш свідком розмов у коридорі маєтку; буквально переживаєш те саме, що головні герої. Уява чудово малювала краєвиди навколо. Старовинний маєток Мендерлей в бухті недалеко від моря, квітучі сади, ліси. До речі, герої в книжці так часто п’ють чай, що точно захочеться самому :)
⠀

Юна і недосвідчена головна героїня виходить заміж за заможного, але похмурого Максима де Вінтера і переїжджає в його розкішний маєток Мендерлей. Але з першої ж хвилини їй здається, що вона тут чужа. Кожен куточок дому, кожен слуга і кожен погляд нагадують їй: тут досі править Ребекка — перша дружина Максима, яка трагічно загинула рік тому. Здається, навіть стіни шепочуть її ім'я. Як змагатися з мертвою, якщо всі навколо твердять, що вона була ідеальною? Якщо її сукні досі висять у шафі, а її кімната залишається неторканою?

Це історія про любов, ревнощі, самотність і страх, що тебе ніколи не сприймуть гідно.
Роман розвивається повільно, неквапливо, ніби затягує у свій густий, туманний настрій. Довгі, детальні описи створюють атмосферу готичного трилера, де навіть вітер здається живим свідком таємниць Мендерлея. Саме ця неквапливість — ключ до занурення в історію. Головна героїня не завжди викликає симпатію, вона сором’язлива, невпевнена, схильна до самознищення. Вона блукає коридорами маєтку, мов тінь, порівнює себе з примарою Ребекки. Але цікаво спостерігати, як вона поступово змінюється, знаходить у собі сили боротися за власне місце в цьому домі.

Довга напруга, яку так майстерно нагнітає Дафна дю Мор'є, нарешті вибухає у фіналі, відкриваючи правду, яку складно було передбачити.

Цей роман — не лише класика готичної літератури, а й глибоке дослідження людських емоцій, психології і того, як минуле здатне отруювати майбутнє

“Щастя — це не річ, яку можна отримати у винагороду, це властивість думки, стан душі.”

Стиль написання Дафни дю Мор’є — це окрема насолода. Від самого початку мене захопила її майстерність у створенні атмосфери. Її описи природи, старовинного маєтку Мендерлей, узбережжя — це справжня магія слова. Кожна деталь оживає перед очима, відчуваєш як вітер куйовдить волосся і ти наче сам гуляєш стежками цього загадкового місця.

Хоча перші розділи читалися повільно, авторка поступово затягує в історію, і згодом неможливо відірватися. Я буквально жила життям героїв, співчувала кожному з них і переживала разом із ними. Нову місіс де Вінтер (її ім’я ми так і не дізналися) хотілося підтримати: її сором’язливість, внутрішня боротьба й зростання впродовж роману викликає справжнє захоплення. Вона змінюється на очах: від невпевненої дівчини до сильної й відважної жінки, яка вчиться протистояти страхам і будувати своє майбутнє.

Головною родзинкою роману є відчуття невидимої присутності першої дружини де Вінтера — Ребекки. Її тінь буквально пронизує весь твір, впливаючи на стосунки героїв, розкриваючи їхні емоції та внутрішні конфлікти. Навіть не з’являючись фізично, вона залишається центральним персонажем роману. Її історія, її боротьба за щастя, її складний характер змушують одночасно захоплюватися й співчувати.

Для мене “Ребекка” — це більше, ніж просто роман. Це історія про кохання, страх, боротьбу з минулим і пошук себе. Вона зачіпає найглибші емоції й ставить важливі питання: Чи можна бути щасливим, не звільнившись від минулого? Чи можемо ми бути собою, якщо постійно порівнюємо себе з кимось іншим?

Ця книга назавжди залишиться в моєму серці. Вона змушує замислитися про ревнощі, страхи та те, як минуле може впливати на майбутнє. Її хочеться перечитувати, щоб заново пережити всі ці емоції, і ще раз замислитися над тим, що насправді важливо в житті. “Ребекка” безумовно заслуговує бути прочитаною.