Ребекка

Юна і недосвідчена головна героїня виходить заміж за заможного, але похмурого Максима де Вінтера і переїжджає в його розкішний маєток Мендерлей. Але з першої ж хвилини їй здається, що вона тут чужа. Кожен куточок дому, кожен слуга і кожен погляд нагадують їй: тут досі править Ребекка — перша дружина Максима, яка трагічно загинула рік тому. Здається, навіть стіни шепочуть її ім'я. Як змагатися з мертвою, якщо всі навколо твердять, що вона була ідеальною? Якщо її сукні досі висять у шафі, а її кімната залишається неторканою?

Це історія про любов, ревнощі, самотність і страх, що тебе ніколи не сприймуть гідно.
Роман розвивається повільно, неквапливо, ніби затягує у свій густий, туманний настрій. Довгі, детальні описи створюють атмосферу готичного трилера, де навіть вітер здається живим свідком таємниць Мендерлея. Саме ця неквапливість — ключ до занурення в історію. Головна героїня не завжди викликає симпатію, вона сором’язлива, невпевнена, схильна до самознищення. Вона блукає коридорами маєтку, мов тінь, порівнює себе з примарою Ребекки. Але цікаво спостерігати, як вона поступово змінюється, знаходить у собі сили боротися за власне місце в цьому домі.

Довга напруга, яку так майстерно нагнітає Дафна дю Мор'є, нарешті вибухає у фіналі, відкриваючи правду, яку складно було передбачити.

Цей роман — не лише класика готичної літератури, а й глибоке дослідження людських емоцій, психології і того, як минуле здатне отруювати майбутнє