Птахи та інші оповідання

Коли на вулиці йде дощ, а звуки грому змушують здригатися від страху; у чашці гарячий чай, а жовтувата лампа слугує єдиним джерелом світла у темній кімнаті, то оповідання Дафни Дю Мор'є ідеально доповнюють цю атмосферу🖤

Темп оповіді неспішний. Описи довгі та детальні. Ці історії змушують зупинитися і так повільний час осінніх чи зимових вечорів. Для них має бути спеціальний настрій. Спокійний, темний і трохи моторошний.

Мені безумновно подобається стиль цієї авторки. Її тексти не читаються швидко та легко, але відчувається майстерність письменниці. Я не літературна критикиння, але якби була нею, то наврядчи б знайшла якісь недоліки у тому, як вона викладає думки на папір.

📍Хоча у мене є декілька зауваг до сюжету. Не всі оповідання сподобалися мені однаково. Деякі зачепили настільки, що я не хотіла, щоб вони закінчувалися. Я можу уявити, як ці історії розростаються у повноцінний роман, і я б із задоволенням їх прочитала. Деякі ж не запали мені у серце: читалися важко, і не викликали захоплення. Від деяких хотілося б іншого закінчення, не такого обірваного. Але знову ж таки, у кожного різний смак. Можливо, це фішка авторки, і мені просто слід звикнути)

До речі, оповідання жанрово різноманітні. Є містичні, є горрорні, є в реалістичному та психологічному напрямі. Цікаво було читати і не знати, що саме чекати від тієї чи іншої історії.

Збірку оцінювати важко. Але я це вже друга прочитана мною книжка від авторки, тому моє враження від неї вже більше менш сформоване. Мені подобається її фантазія. Тематика творів. Жанрова різноманітність. Атмосфера, з якою вона на мене тисне. Це не те що я б читала завжди. Але під певний настрій заходить)

Хто ще каже, що не любить короткої прози? Тоді я йду до вас — із "Птахами" Дафни дю Мор'є.

Тихенько шкрябаю у двері. Ви зачиняєтесь, але на ранок знаходите книжку під подушкою.

Моторошно? Саме такими є її оповідання.

Тендітні риси, вольове підборіддя… У цій світлій голові з ніжними русявими хвилями народжувалися темні й лячні історії, які надихнули Альфреда Гічкока на створення відомих шедеврів психологічного трилеру. Дафна дю Мор'є — одна з найвидатніших британських письменниць ХХ століття, нагороджена численними преміями в Англії та США, і її талант створювати холодну, пронизливу атмосферу просто заворожує.

Не обіцяю вам серцевого нападу від страху, але приготуйтесь до світу, де звичайні речі набувають зловісних рис. Невиразні звуки в темряві, зграї птахів, що надто низько пролітають над головою, загадкові погляди перехожих, які натякають, що знають більше, ніж хочеться собі уявляти. Вона створює напругу, яка повільно проникає в свідомість і тримає навіть після останньої сторінки.

Читати ці оповідання було водночас моторошно й надзвичайно приємно. Кожне слово дю Мор'є нагадує, якою силою володіє література — здатністю змінювати відчуття, передавати тривогу, викликати питання. Я дуже рада, що відкрила для себе ці історії.

Романи Дафни дю Мор'є теж люблю, але в короткій прозі її найкращі риси — моторошна атмосфера, загадковість, містика, а також кохання та звичайні людські емоції — концентруються з такою силою, що аж захоплює подих.

Особливо вразили "Птахи" та "Яблунька", а останнє — "Старий" — просто розірвало мене на шматки! Щиро раджу цю збірку всім, хто шукає справді глибокі та проникливі історії.