Проста жива проза, експресивність якої збиває з ніг.

Яскравий представник наших тодішніх 20-х Лев Скрипник все своє недовге життя писав про Донбас та людей. Справжніх, не завжди правильних, завжди травмованих.

Писав про себе — дитину, яка надто рано пізнала і роботу в шахті, і злидні безхатька, і війну, і полон, і в’язницю. Писав про те, що відчув, бачив та пережив. Його герой завжди автобіографічний, події — правдиві, а виверти історії — трагічні та непередбачувані.

"Як любили і вмирали" — це літературний зняток епохи, Донбасу початку минулого століття з усіма його непростими реаліями та коловертю.