Сага Зеленої Кістки. Нефритове місто

“Клан — кров моя, а Стовп — її володар. 
Клянуся честю своєю, життям своїм і своїм нефритом.”

📌Так, це буде компліментарний відгук. Так, мені це сподобалось, і так, саме тому я вже кілька днів збираюсь з думками, щоб його написати. 

⏺Отже, що ми маємо. 

📌Перед вами дійсно цікаве і не банальне урбан фентезі. 
Тут не буде юних героїнь-нетакусь обраних врятувати світ і по дорозі зустріти кохання всього свого життя (бажано з крилами та на пару століть старше). 
Вибачте, але тьотя Стася вже застара для такого. 

⏺Це буде фентезійний світ, дуже схожий на наш з вами. Тут буде багато політики, боротьби за владу, жорстокості та несправедливості. 
Десь в азійській частині цього вигаданого світу розташований невеличкий острів Кеконь. 

📌На острові видобувають нефрит. Але це не той камінчик для прикрас про який ви подумали, в цьому світі носити його можуть лише кеконьці, і то не всякі, а вхожі в один із кланів. 
Ті, хто носить нефрит звуться Зеленокостими. 

⏺Що дає той нефрит і як його здобути?

📌Здібні юні кеконьці вступають в Академію, де протягом восьми років окрім стандартного набору дисциплін тренують свої Силу, Гарт, Чуття, Легкість, Відхилення та Направлення. 
По-справжньому вправний Зеленокостий може будь-якої миті звернутися до кожної з шести дисциплін. 
Нахил до однієї чи кількох з них визначає подальшу долю і життєвий шлях випускника. 
Від того наскільки успішно учень складе випускні іспити залежить з якою кількістю нефриту він покине академію. 
Для більшості це буде перший та останній здобутий нефрит. 
Збільшити його кількість можна за особливі заслуги перед кланом або в бою (знявши з трупа суперника). 
Як ви вже могли здогадатися, кількість нефриту, який носить Зеленокостий = силі та здібностям, якими він володіє, а ще визначає його місце у клановій ієрархії. 

⏺Основна сюжетна арка закручена навколо боротьби двох найбільших кланів на острові. Колись Гірський та Безгірний клани були одним цілим і боролися за свободу та незалежність Кеконя, та після війни розділилися. 
Тепер Гірський клан прагне захопити владу на всьому острові попередньо знищивши Безгірників. 
З кожною главою градус напруги наростає (ми за Безгірний клан, якщо що). 

✨Окремо хочу зазначити якість перекладу і його насиченість, ох, це було смачно. 
Просто як приклад, назву ресторану «Twise lucky» переклали як «Подвійний талан», ну мед🤌🏻

⏺Тож за що ти, Стася, зняла пів зірочки, спитаєте ви? 
Це скоріше моя проблема, але поріг входу був мені зависокий. Перші сторінок 200 читаються як пролог, кожна нова глава написана від особи іншого персонажа і поки я втягнулась і зрозуміла як працює цей світ і хто кому там брат, сват і т.д. знадобилося трохи часу. 

✨Але повірте, воно того варте. Десь на половині книжки відбувається плот твіст, після якого від тексту важко відірватися, а дочитавши першу частину хочеться взятися за другу (ну, десь за місяць, бо треба ще все переварити). 

Ця книга не легка, адже не варто очікувати якесь "ванільне" фентезі. Світоустрій добре прописаний, відчувається китайська тематика, герої наче живі, а головною темою є сім’я та борг перед кланом. Мені не вистачило того, як герої використовують свої сили, надані нефритом, хотілось би більше активних, бойових сцен 9/10

1000000/10
Книга, над якою я плакала вперше в житті (no spoilers).

Якщо ви поціновувач епічного, якісно прописаного фентезі, з не картонними персонажами, то вам однозначно потрібне Нефритове місто.

Азія, мафія та магія, спричинена нефритом. Купа деталей, які переплітаються впродовж всієї книги. Про стосунки, людське єство, боротьбу за владу та про наслідки навіть незначних виборів, які люди роблять щодня.

От я хотіла цю книгу і якнайшвидше проковтнути, і водночас розтягнути якомога довше. І переваливши за середину, я зрозуміла чому. Емоції персонажів. Герої тут настільки живі із своїми живими проблемами, живими сумнівами і роздумами, що я буквально проживала усе це від їх обличчя. Я відчувала їх емоції, як свої власні, тому мені потрібнен був час, щоб пронести це все, як частину самої себе, переварити, справитись з цим, і тільки потім рухатися далі.

Окремимою лінією для мене було місто, де відбуваються всі події – Дзаньлунь. Воно не просто для фону, воно цілісний і живий (прибийте мене за тавтологію) організм. У книзі є детальна карта. Читаючи ту чи іншу подію, авторка дає нам конкретниий і гарний опис та призначення якогось району. Я наче побувала в Дзаньлуні, і сама погуляла всією територією, спостерігаючи все власними очима. Нам навіть розповідають про свята, звичаї, релігію, вирази, забобони цієї країни і тд, що ще більше допомагає повністю відтворити цей світ в голові.

Якщо ви не любите всілякі піструни, печерки і жезли, то велкам сюди🤭 Тут ви будете насолоджуватись прямими описами і своїми іменами речей (хоча їх і небагато). Ненормативна лексика в подарунок.

Від останніх десятків сторінок я підловлювала щелепу, а на останніх двох - захотілось когось ударить.

Я не прочитала Нефритове місто, я його прожила. Дякую величезне Фонді Лі, що я мала змогу прожити ще одне життя💚