Перша книга з творчого доробку Софії Андрухович, котру я прочитав. “Фелікс Австрія” - це т. зв. “ретро-роман”; він написаний від першої особи та зображує події, що відбувалися у Станіславові (нині Івано-Франківську) на самому початку 20 ст. Навіть якщо не торкатися сюжету, котрий насправді сам по собі дуже цікавий, книга просто закохує в себе оригінальним стилем письма; в ній майстерно змальовані напрочуд живі персонажі та таке саме живе місто. Письменниця зробила все можливе, щоб читач повірив у написане (причому написане очевидицею подій!) - текст густо пересипаний діалектизмами, на сторінках твору яскраво постає архітектура тодішнього Станіславова, ми читаємо тогочасні назви вулиць (Казимирівська, Бельведерська, Сапіжинська та безліч інших), вдихаємо аромат безлічі автентичних страв…

Авторці вдалося заставити мене як читача надзвичайно співпереживати головним дійовим особам роману. Всі вони по своєму складні люди, зі своїми комплексами, усі не без гріха. Сімейні проблеми, психологічні травми з дитинства, материнський інстинкт, що переростає у гіперопіку абсолютно дорослої людини… “Фелікс Австрія” підіймає багато питань, примушує замислитися, а закінчується досить різкою та раптовою розв’язкою, котра аж ніяк не дає відповіді на всі ці порушені питання. І не останнє з них, принаймні для мене - а що ж сталося далі?)

Моя оцінка - 9 з 10. Щиро рекомендую поціновувачам хорошої вдумливої літератури.

Купив для себе, хоч сам уже й у зрілому віці, та й дітей маленьких немає. Але книжка прям запахла дитинством) Стоїть зараз на полиці, на почесному місці.
Безсмертна класика!