Нові відгуки

“У “Нефритовому місті” поєдналися відголоски історії і Сходу, й Заходу” - написала сама Фонда Лі. Так і є. Справді склалося враження, що книга творилася людиною, котра добре знайома зі Сходом, але при цьому чудово розуміє, як гарно передати західному читачеві цей східний колорит, адже авторка, попри азійську зовнішність та прізвище, народилася та виросла на Заході. Перша книга Саги Зеленої Кістки оповідає про унікальний острів Кеконь, єдине місце на планеті, де видобувається нефрит, що має магічні біоенергетичні властивості. Лише кеконьці можуть без негативних наслідків для власного здоров’я використовувати коштовний диво-камінь, котрий дає своєму носієві надзвичайну фізичну силу й спритність та неймовірно загострює чуття. Але вмінням правильно користуватися нефритом кеконьців вчать з раннього дитинства. Для іноземців же цей камінь смертельно небезпечний, адже непідготовлений організм просто не витримує його впливу. Звісно, інтерес зі сторони сильних держав до такої потужної зброї не сприяє мирному та спокійному життю населення. А найголовніше - видобутком нефриту управляють винятково місцеві мафіозні клани. Ось про непрості стосунки між двома найбільшими з них і оповідає “Нефритове місто”. Світ у книзі повністю вигаданий, назви країн та міст не скажуть читачеві абсолютно нічого. Час, у якому відбуваються події роману, технологічно ніби наближений до нашого. Приміром, є сучасні автомобілі, але нічого не чути про комп’ютери чи мобільні телефони. У книзі поміщено дві карти - острову та міста, котрі дуже допомагають орієнтуватись під час читання. Остання - досить детальна, адже події переважно відбуваються саме в Дзаньлуні. Авторка ненав’язливо час від часу вставляє розповіді про історію Кеконю та відомості про політичне становище острова та найвпливовіших держав-сусідів, їхні стосунки між собою, про звичаї, свята та обряди кеконьців і їх відмінність від іноземців (котрих на острові відверто зневажають за нездатність носити нефрит). Але вишенькою на торті для мене стали описи місцевої кеконської релігії та пов’язані з неї легенди та міфи світотворення. Ці міфи та легенди подаються у книзі невеличкими окремими розділами й читаються просто як давні автентичні буддійські притчі, настільки мальовничо-поетичною мовою вони написані. З великим задоволенням читав про Старого Дядечка Дзеньшу чи воїна Байдзеня. Так, це настільки прекрасно продуманий світ! Звісно, роману не оминути аналогій з “Хрещеним батьком” - крім спільної “мафіозної” тематики є ще й деякі дещо схожі сюжетні ходи, але загалом це інша, цілком оригінальна історія. “Нефритове місто” - це радше яскравий екшн з фентезійним відтінком (хоча варто зазначити, що для поцінувача класичного фентезі тут фентезійності відверто бракує, вона проявляється хіба в магічних властивостях нефриту та ще у вигаданому світі). У ньому є все те, що ми бачимо в азійських бойовиках - харизматичні персонажі, стрімкий розвиток подій, перестрілки, багато бійок, ось тільки у фільмах це трюки, каскадери та вмілий монтаж (а нині якісна комп'ютерна графіка), а в книзі за “трюки” відповідає нефрит - він дає можливість стрибати знизу на другий поверх, ухилятися від куль, чути за сотні метрів та ще багато чого. Загалом яскраво змальована авторкою картина справді постає перед очима як видовищний фільм. Кілька слів про мафію. Ієрархія клану в книзі нагадує знамениті китайські тріади з їх суворою дисципліною та жорстко визначеними посадами, котрі мають доволі оригінальні назви (Стовп, Синоптик, Ліхтарник, Ріг). В мафіозних кланах, як і в кеконському суспільстві в цілому панує традиціоналізм, де молодші беззаперечно підкоряються старшим, жінки чоловікам, проте жінка, якщо не бажає бути лише матір’ю чи дружиною, має достатньо свободи та можливостей, щоб дістатися вищих щаблів влади (аж до очільниці клану) або ж просто жити власним життям, одиначкою. Такий собі компроміс між азійським консерватизмом та західним лібералізмом. Маю сказати, що брався за “Нефритове місто” абсолютно нічого не знаючи про авторку книг. Лише перегорнувши останню сторінку роману в коротенькій біографії дізнався, що Фонда Лі має чорний пояс з кунгфу та карате. Це мене анітрохи не здивувало, враховуючи з яким смаком, знанням справи та соковитістю авторка описувала в книзі бійки та етикет бійців-суперників) Вийшло так, що не маючи високих очікувань від твору, отримав величезне задоволення від читання! Не можу сказати, що це прям безгрішний шедевр, ніби і є дрібнички, до яких можна причепитися, але дуже несуттєві, справді дрібнички. Моя оцінка- 8. Щиро рекомендую, особливо якщо вам подобаються книги на кримінальну тематику з краплинкою магії!

Я щойно дочитала «Нефритове місто» Фонди Лі — і, чесно кажучи, залишилася розчарованою. Для мене це не більше ніж п’ятірка з десяти. І хоча в книзі є цікаві ідеї, загалом читання виявилося виснажливим і менш захопливим, ніж я очікувала. Світ, який створила авторка, справді оригінальний — нефрит як магічний ресурс, мафіозні клани, стильна атмосфера зі східними мотивами. Звучить класно, правда? Але на практиці мені було важко втягнутися. Світобудова дуже щільна, і хоча вона продумана, авторка, на мій погляд, перевантажує читача інформацією з перших сторінок. Замість того, щоб поступово занурити в атмосферу, мене наче кинули в хаотичний вир імен, кланів, термінів і політичних інтриг. Сюжет... Він міг би бути динамічним і напруженим, але щось не склалося. Дуже багато політичних розбірок, внутрішньокланових справ, які з часом стали одноманітними. Я чекала на емоції, глибину стосунків, несподівані повороти — натомість отримала довгі діалоги і сцени, які тягнулися без особливого сенсу. Я ловила себе на думці, що мені все одно, що з героями — а це, мабуть, головний тривожний дзвінок. Щодо персонажів: вони наче мали потенціал, але я не відчула справжньої прив’язаності до жодного. Усі здавалися мені або надто шаблонними, або недописаними. Їхні внутрішні конфлікти залишалися на поверхні, і мені було складно перейматися їхніми долями. Плюсом, хіба що, став стиль письма — у Фонди Лі є відчуття ритму, іноді фрази звучали красиво, образно. Але для мене цього було замало, аби витягнути книжку загалом. Можливо, в інших частинах саги ситуація покращується, але поки що я не відчуваю бажання читати далі. «Нефритове місто» мало всі шанси мені сподобатися, але в результаті стало прикладом того, як цікава ідея може загубитися у складному, перевантаженому виконанні.

Ця історія стала для мене відкриттям. Політичні інтриги, нетипова магія, герої зі своїми внутрішніми демонами, протистояння двох кланів і все це з вайбом азійських бойовиків. Ну що ще треба для захопливої історії? Тут буквально на кожній сторінці щось відбувається, ти просто не встигаєш сказати: "Не цікаво, коли вже щось станеться?", бо сюжет досить динамічний. "Нефритове місто" точно коштує вашої уваги, читайте, не пожалкуєте!

Мені знадобився певний час, щоб відчути себе комфортно у Нефритовому місті. Спочатку мені здалося, що сюжет дуже повільний, і я намагався звикнути до персонажів. Але перші 100 сторінок, безумовно, були варті того, щоб проштовхнути їх крізь себе. Наприкінці я читав допізна, просто не в змозі відкласти книгу. Мені сподобалося читати розділи про Лана і Шае. Єдині розділи, які мені по-справжньому не сподобалися, - це ті, що розповідають про другорядного персонажа, Беро. На щастя, він з'являється не так часто, але ця перспектива, здається, була включена лише заради експозиції. Каули мають яскраво виражені характери і деякі серйозні розбіжності в поглядах, що робить їхню сімейну динаміку складною і реалістичною. Мені сподобалися різні конфлікти, з якими вони стикаються, балансуючи на складній межі між родинною любов'ю та обов'язком перед кланом. Урбаністичне фентезі в східноазійському стилі добре підходить для поля битви кланів, і тут є справжнє відчуття інтриги. Ми вже бачимо вплив великих сил, які правлять світом за межами спірних територій кланів, що дозволяє припустити, що наступні книги підвищать ризики і змусять персонажів грати на більш високих ставках. Зрештою, "Нефритове місто" мені настільки сподобалося, що я майже забув про те, що мене спочатку не влаштовувало. Часом здається, що автор прагне представити Каулів як свого роду благородний самурайський клан, забуваючи, що вони (нібито) є міськими мафіозі, а отже, аморальні за своєю суттю. Крім того, через те, що все настільки відсторонено від похмурої реальності життя в місті, де панує бандитизм, виникає відчуття, що книга сприймає себе надто серйозно. Персонажі бачать себе групою безжальних крутих хлопців, але важко повірити, що вони аж настільки круті. В цілому, я вважаю, що "Нефритове місто" - це чудове, приємне чтиво, сповнене гарних ідей. Незважаючи на те, що в книзі є кілька аспектів, які не відповідають моєму смаку, я розумію, чому вона отримала так багато нагород. Я, безумовно, продовжу читати серію, і з нетерпінням чекаю на "Нефритову війну".

🐉 Перша думка після прочитання цієї книги -". Винятковість"! 🎐 Культура, благоговіння перед сім'єю, родом, кланом, країною, мерехтливою шовковою ниткою відчувається на сторінках цієї книги. 🪷 Оригінальний стиль авторки зачаровує і майстерно занурює в епічну урбан-фентезі сімейну сагу. 🐉 Магія, кланове протистояння, політичні ігри та інтриги, боротьба за владу і магію. ❤️‍🔥 Окреме задоволення від неймовірно глибоко прописаних персонажів. Так щиро, по справжньому, душевно і сердечно, кожен герой живий і його емоції змушують серце танцювати галопом. 🔥Неймовірно яскраво і смачно прописані двобої, сутички, настільки яскраво що здається дивиться якісний фільм. Це про винятковий досвід читання, коли ти віддаєшся історії авторки, рушаєш у пригоди і виклики долі разом з персонажами. Це дійсно занурення у клан, і осягнення всіх викликів долі які дають влада і магія. 💖Пару цитат які дадуть вам можливість познайомитись з нескінченною глибинною цієї історії. " Справжнє кохання, міркував Хіло, було чуттєвим та ейфорійним, але також болісним і титанічним, воно вимагало підкорення. " 🪷" Доля - вона як тигр, якого випадково зустрічаєш на шляху; уваги такого звіра краще уникати" І мій персональний топ, уривок весільної обітниці з світу, який створила авторка.❤️❤️❤️ ❤️‍🔥" Я вправлятимусь у смиренності: ставитиму кохану мою поперед себе, не чекаючи ні славослов'я, ні винагороди, бо нині ми єдині в усьому." Якщо ви шукаєте епічне, динамічне, гангстерське, продумане, оригінальне, політичне, доросле фентезі то "Сага зеленої кістки" для вас! 🐉

«Нефритове місто» Фонди Лі викликає двоякі враження. Дія відбувається на вигаданому острові Кекон, де нефрит — надзвичайно цінний і магічний ресурс, що дає фізичні й ментальні здібності «зеленим воїнам». Кекон після війни за незалежність ділиться між двома мафіозними кланами: Кланом Нефриту та Гірським кланом. Влада, честь і контроль над нефритом — основа конфлікту. Головними героями є родина Клану Нефрит: Каул Лан — спокійний, розумний голова клану; Каул Хило — гарячкуватий, емоційний Воєначальник, брат Лана та їхня сестра, яка повертається після навчання за кордоном і не хоче бути частиною клану. Сюжет розвивається повільно — особливо у першій половині книги. Авторка детально описує політичні інтриги, кримінальні угруповання, сімейну динаміку, закони світу нефриту, і це може здаватися виснажливим. Якщо очікуєш динамічного фентезі з сильним магічним елементом — справді може не вистачити тієї «магії», в прямому й переносному сенсі. Нефрит як магічна система цікавий, але його використання більше функціональне, ніж видовищне — не як у класичних епік-фентезі, де магія часто домінує. Тут усе дуже заземлене: бої, політика, мафіозні сутички, честь, контроль над ресурсом — і все це більше нагадує гангстерський роман з азійським антуражем, ніж традиційне фентезі. Стосунки між членами клану Каулів, між родинами, з ворогами — усе це виписано достовірно й психологічно переконливо. Авторка справді добре передала тягар лідерства, моральні дилеми, складні вибори. Можна симпатизувати героям, але не завжди відчувається глибокий емоційний зв'язок. Вони ніби функціонують у рамках заданої ролі, а не живуть. Книга завершується без остаточного вирішення — це радше пролог до великої війни. І, скоріше за все, це й повпливало на повільний темп оповіді, тому чекаємо на наступну книгу!

Ну що сказати? Я вражена. І мене вразив не стільки фентезійний сюжет і динаміка твору, яка безперечно не дає відірватися від книги, а те, наскільки майстерно авторка поєднала сцени кланових сутичок, політику, сімейні відносини, дружбу і любов. Емоції і ставлення персонажів не беруться нізвідки, все максимально просто і легко описано, ти розумієш героїв і співчуваєш їм, наче сам належиш до клану. Ну і звісно ж сюжетні повороти описані, як на мене, шикарно. Чекаю з нетерпінням наступну частину!

Дуже нелегке для сприйняття фентезі у міському стилі з кланами, політичними іграми та інтригами на повну. Перша моя книга цієї авторки і влучила прямо у серце. Це прям як ковток свіжого повітря серед багатьох ванільних фентезі, які маємо зараз на ринку. Знаю, що закордоном дуже полюбляють Фонду Лі, тому благаємо Жоржа якомога скоріше перевести та видати наступні частини нефриту. 10\10