Часом книги залишають по собі слід, наче легкий подих вітру, а іноді – врізаються в пам’ять, залишаються в серці. «Це безжальне благословення» належить до другого типу.
Ця історія – не просто черговий роман про «обрану» дівчину та її шлях до долі. Це книга, в якій кожен крок головної героїні Алесси – боротьба з власними силами, що замість рятувати, убивають. Її дар – це не подарунок богів, а прокляття, що змушує її боятися власного дотику. І отут авторка влучає прямо в серце: сила без контролю – страшна річ.
Але найбільша магія книги – не у світі, не у проклятті, навіть не у смертельних демонах, що наближаються. Вона – у діалогах, у хімії між героями. Данте – не лицар у сяючих обладунках, а суворий охоронець із темним минулим, саркастичний, недовірливий, трохи жорсткий, але до біса харизматичний. І між ним та Алессою виникає щось більше, ніж просто романтика – це поєдинок характерів, де кожен удар діалогу залишає слід.
Стиль Емілі Сід – це суміш темної казки та вибухового екшену.
Ця книга – для тих, хто любить розумних, складних персонажів, для тих, хто цінує діалоги з вогником, і для тих, хто не боїться історій, де магія така ж небезпечна, як і прекрасна.
Після фіналу залишається лише одне питання: а коли ж продовження?!
Ця історія - чудовий приклад сучасного фентезі, де магія і людські емоції сплелися в непросту, але зворушливу історію. Атмосфера книги захоплює з перших сторінок: передчуття кінця світу змішане з теплом знайденої сім’ї та пошуком власного шляху. Попри загрозу, яка нависає над героями, історія відчувається затишною — наче захищає читача від темряви навколо.
Світ, який побудувала авторка, має своїх богів, серед яких Дея та Кролло. Ці істоти сперечаються, чи людство варте спасіння, і використовують людей як своїх слуг. Алесса, обрана богинею Деєю, володіє даром посилювати чужу магію. Її роль Фінестри — захищати свій народ разом із Фонте, людьми з унікальною магією, проте кожен потенційний партнер гине, залишаючи Алессу наодинці з її прокляттям.
Персонажі — багатогранні, живі й абсолютно непередбачувані. Вони проходять складний шлях самопізнання, і разом з ними я відчувала їхній біль і втрати, віру та сміливість. Взаємозв'язки між героями заплутані, але щирі, іноді навіть занадто відверті. Кожна зустріч і кожне рішення настільки наповнені емоціями, що від них мурашки по шкірі.
Історія стає ще цікавішою, коли в життя Алесси з’являється Данте — її охоронець із темним минулим. Між ними поступово розквітає складний, але щирий зв’язок, що додає сюжету емоційної глибини. Їхня любовна лінія — це поєднання ненависті, довіри, заборонених почуттів та обраності. Мені подобалась майже кожна їх взаємодія, їх фрази один одному, допомога в пізнанні та пошуку себе.
Події розгортаються стрімко, і кожен поворот сюжету — це новий виклик, що втягує все глибше. Я не могла відірватися, бо кожна сторінка розкривала нові таємниці та вела мене до фіналу, який залишив мене з розбитим серцем і водночас з почуттям надії.
Авторка майстерно створила світ, де відчай і благословення йдуть пліч-о-пліч, а герої балансують на межі між страхом і надією. Це справді роздуми про силу, кохання і втрату, які несуть герої.
Це точно книга для тих, хто шукає атмосферне, легке фентезі з гарною любовною лінією, дружбою, інтригами та безмежною кількістю пригод.
П.С. РМ зробили надзвичайно гарне українське видання.
Мені сподобалось. І я тепер не можу дочекатись, коли вийде друга книга, адже ми прожили історію довжиною у 488 сторінок, але в той же час в кінці ми опинились там, звідки починали. Тому я дуже хочу дізнатись, як же все має скластись далі, бо зараз в мене враження, що з цієї ситуації виходу немає.
Чому варто читати?
✨дуже затишна атмосфера. Хоч все відбувається на фоні ймовірного кінця світу (чи його частинки), історія все ж дуже тепла і комфортна. Тут і знайдена сім’я, і пошук свого призначення, і розкриття особливих здібностей, і самотність, яка закінчується, коли знаходиш людину, яка відчувається як дім.
✨тут мої улюблені тропи:
🪲"обрана" та її охоронець
🪲її дотик вбиває
🪲він ненавидить усіх, окрім неї
🪲від друзів до закоханих
🪲вимушена близькість
🪲заборонене кохання
🪲знайдена сім'я
🪲сцени 18+
🪲дружба - це ключ
🪲буркотун і сонечко
🪲трагічне минуле
🪲зло, що чекає свого вивільнення
✨стабільні, адекватні стосунки у любовній лінії (славатобігосподи). Якщо герої не можуть бути разом, то це чимось обґрунтовано. Якщо в них є сумніви чи претензії - вони говорять про це словами через рот. Якщо вони чогось потребують одне від одного - вони теж про це розмовляють.
✨дуже цікава задумка світоустрою:
В нас тут є божественна парочка, яка використовує людей як своїх пішаків:
⏺️Дея (Богиня), яка створила людство
та
⏺️Кролло (Хаос) - головний поганчик, який поклявся очистити землю від людей і почати заново (якби він почав з ₚосії, я була б не проти, але ми відходимо від теми).
Тооож. Дея повірила в людей і сказала, що їхня сила - в єдності. І боги побились об заклад: Кролло може посилати своїх демонів, але Дея озброїла своїх улюблених дітей дарами, створивши рятівників, які зможуть захистити своїх людей лише разом, в парі.
Так виникли Фінестра та Фонте.
✨Алесса - Фінестра, тобто Обрана богинею. Вона володіє здатністю поглинати та збільшувати чужу магію та повинна обрати собі партнера з Фонте - людей, які від народження благословенні захисною магією - вогню, вітру, води, землі, електрики та іншими. Лише разом вони зможуть зайняти своє місце на чолі армії Саверіо та захистити свій народ від демонів Кролло.
Але, на жаль, всі Фонте Алесси помирають від її дотику⚰️.
Часу до чергової атаки залишається все менше, і вона повинна не лише знайти свого партнера (четвертого, упс), якого вона не вб’є, а й уникнути розправи від заколотників, які вважають, що вона несе більшу загрозу, ніж демони.
✨ОФОРМЛЕННЯ. Це буквально найкрасивіша книжка, яка в мене є (в перший вечір хотілось перед читанням одягнути рукавички, як Оля Фреймут, але я вирішила, що це буде занадто🌚).
Що не дуже сподобалось?
✨те, як була реалізована задумка з сюжетом та світоустроєм. Тут навіть є два аспекти:
💫По суті, це суміш трьох (а може, там і більше, але я впізнала три) книг - «Із крові і попелу», «Знищ мене» та «Двір крил і руїн». Десь використані окремі елементи, десь переосмислені цілі сцени. Хоча, я думаю, що фраза «Ремікс усіх найкращих складових темного фентезі та романтичної комедії» на сторінці книги на сайті видавництва мені на це натякала, але давайте будемо чесними - я читала це вже після того, як прочитала книгу🌚 Щось схоже я відчувала, коли читала «Четверте крило», але там це було трішки менш явно.
💫Взагалі світ здався мені не до кінця продуманим. Нестійким. Якщо почати ставити питання, то може утворитись багато дірок.
Але в цілому мені сподобалось. Особливо друга половина книжки, коли світоустрій вже пояснили, сюжет розкачався, а герої зблизились. Я прочитала останні 250 з хвостиком сторінок за два рази.
В кінці був досить складний момент, коли я розуміла, що щасливого кінця не буде, і ледь не викинула книжку (я обережно поклала її на подушку, заспокойтесь, не викликайте до мене книжкову поліцію🙂). Тому я дуже сильно чекаю наступну книгу. Я чомусь впевнена, що вона буде навіть кращою, ніж перша.
