Скажу чесно, хотіла вже закинути цю історію на 150 сторінці, було настільки нудно, багато персонажів в одному розділі, я плуталась, багато хокею (дивно да? Книга ж про хокей) Але мене зупиняло те, що я вже купила цілу трилогію і куди ж її дівати? Тому продовжила.

Десь на 250 сторінці вже почали події набирати оберти і стало цікаво. Під кінець я була в шоці і мені сподобалося.

Тут розкривається одна з найважливіших тем, з якою можна часто зустрітися в житті. Я не буду казати, що це, щоб вам було цікаво, я не знала про це і для мене був шок. Книга написана настільки про життя, як воно є. Як люди стикаються з несправедливістю, коли більшість стає на сторону зла, бо зло-впливове. Читати було боляче, якби ж то мені книга зайшла з самого початку, я думаю, навіть би поплакала.

Персонажі прописані ідеально. Важкувато спочатку всіх запамʼятати, але вони живі. Зі своїми почуттями, своїми думками.

Книгу можна розібрати на цитати, я пожалкувала, що не взяла стікери.

Бакмана люблю, він завжди пише про життя. Але треба мати відповідний настрій на його книги. Найчастіше вони дуже повільні, без якихось поворотів. Так було і тут.

Насправді це одна з книг, яка лишає слід. Вона мені попала трішки не в той час, але трилогію дочитувати буду однозначно. Цікаво ж, що буде далі.

Рекомендую прочитати, байдужим ця книга вас точно не залишить.

Обожнюю книги Фрідочки, хочу всі їх до себе в колекцію, тому купляю, навіть не читаючи анотацію.

Насправді, я очікувала будь-чого, але не цього😂 Не буду спойлерити, але читати було прям мерзко, краще б тут була розчленьонка, ніж те, що тут було.

Сюжет трішки передбачуваний здається спочатку, в кінці, звісно ж, розкривається більше таємниць, це стиль в авторки такий, через це я її і обожнюю.

Тут в нас головна героїня-вчителька, яка живе в щасливому шлюбі, з гарним чоловіком, але в кожного є свої «скелети». І дівчинка-школярка, яку не люблять в школі через її минуле. Читати було нереально цікаво, хотілося швидше дізнатися, що ж буде далі. Тому проковтнула її за ранок.

Не дивлячись на те, що все я розгадала і знала що і як буде, я залишилась задоволеною максимально.

Обожнюю Тесс Ґеррітсен😍 Обожнюю цей цикл і розтягую його як можу. Це 5 частина, а їх всього 13.

Ця частина відрізняється від інших. Тут піднімається жахлива тема сексуального насилля над жінками та рабства.

Початок мені дуже сподобався, я думала, що вона переплюне мою улюблену частину «Двійник», але цього не сталося. Мені більше подобається читати про серійних вбивць, а тут і тероризм і теорія змови. А ще анотацію прочитала і знала, що буде (не робіть моїх помилок) тому чекала цього моменту з книзі.

Захопливо, динамічно, моторошно. Середина сюжету, дійсно, просідає, а кінцівка набирає обертів, але теж ніби то обривається. А ще тут часто згадується «русня», тому може бути тригером.

Любовна лінія тут класна. Але хочеться вже щоб і Морі дали нормального чоловіка 🤭

Непогано та легко читається. Чекаю вже коли візьму іншу книгу цієї серії.

Заключна частина циклу про вершників. Така манюнька ця книга, як «Конклав». Але «Конклав» я обожнюю🤭🤭

Тут нам розповідається про героїв вже зі своїми сімʼями. Сподобалося, що ми почули історію від кожного героя з його сторони. Спочатку було важко розібратися в цих дітях😂 Хто чий, але потім вже зрозуміло.

Алеее. Я б останню книгу зробила б по іншому. Пенелопка, як завжди, закинула сюди якийсь бойовик. А мені хотілося чогось душевного, це ж все, завершення. Наступні частини про дітей, сказала, що писати не буде, але непогано так було б продовжити, тому що закинула вудочку цікаво в цій частині, наче це не кінець.

Ну, признаюсь, тут Деймон мені сподобався😂🤭 Хоча всі книги я це заперечувала. Але бути батьком — це його.

Сумно, що все закінчилося. Так подобалася ця атмосфера.

Купую книги Гувер, навіть не читаючи анотацію, бо знаю, що це буде неймовірно. А тут ще було неймовірно боляче 💔

Тут дві часові лінії: початок стосунків героїв та вже їх сімейне життя. Знаєте, коли є тригер, то тоді книга викликає емоції. Ось тут склалося так. Читаєш і замислюєшся, що шлюб — це не легко, бувають складні моменти, іноді частіше ніж класні, і треба вчитися разом знаходити рішення в кожній ситуації.

Герої тут не ідеальні, хоча спочатку всі ми класні в стосунках, показуємо тільки свої світлі сторони, але це життя, і завжди такими не можемо бути, тут піднімається тема безпліддя, тема спілкування один з одним, зараз багато авторів показують важливість просто говорити, а не ховати свої емоції.
Я настільки проживала емоції з героями, ще з першого розділу, що в кінці мені було так боляче💔 Проревіла останні 50 сторінок. Такий сильний слід залишила після себе🥺

В кожній книзі Гувер піднімає важливі теми, що я ще більше закохуюсь в її творчість.