Троє в човні,якщо не рахувати собаки

"Троє в човні, якщо не рахувати собаки" Джерома К. Джерома — це неймовірно приємна, весела й життєва історія, яка залишає тільки найкращі враження. Читаючи її англійською, я отримав багато задоволення, і з великим інтересом ознайомився з українським перекладом. Можу сказати, що переклад зроблений якісно, і гумор та легкість мови повністю збережені.

Сюжет оповідає про трьох друзів, які вирушають у подорож річкою Темзою, і, попри всі труднощі, які на них чекають, історія випромінює тепло та непідробну життєву радість. Головне, що робить цей твір особливим — це гумор, він тонкий, іронічний, та одночасно глибоко пов'язаний із реальними життєвими ситуаціями, в яких багато хто впізнає себе.

Читання цього твору — це приємний досвід, що дарує легкість і добрий настрій, незалежно від того, якою мовою ви його читаєте.

Якщо ви шукаєте, щоб ще такого почитати влітку, то однозначно раджу вам повість англійського письменника Джерома Клапки Джерома «Троє в човні (як не рахувати собаки!)» про пригоди трьох друзів-іпохондриків (і собаки), які абсолютно не пристосовані до побуту, але вирішують вирушити у двотижневі мандри Темзою на човні

Цю повість я хотіла прочитати ще тоді, коли була у школі, але все ніяк до неї не доходили руки, тому коли випадково побачила її на полиці у книжковому, вирішила, що час настав і досить вже відкладати наше знайомство. І про таке рішення я не пожалкувала)

Оповідач в цій історії - це щось. Щоразу говорячи про те, що відбувається зараз, він майже одразу додає "пригадую" і починає розповідати абсолютно іншу історію, яка випадково йому згадалась. А часом, одна побічна історія нагадувала йому про якусь іншу і він розповідав вже її, максимально віддалившись від початкової теми

Неймовірний у цій історії також гумор, в якому часом можна вгадати себе, або ситуації з власного життя. Я й не сподівалася, що у цій книзі будуть настільки дотепні описи всього починаючи від іпохондрії і завершуючи прогнозом погоди

Початок книги мені сподобався дещо більше, ніж кінцівка, тому що у другій частині гумору у стало значно менше, втім, за пригодами друзів все одно було цікаво спостерігати до самого кінця

Посмішка 😀 асоціація до цієї життєвої іноді сатиричної історії. За легким написанням та буденністю речей знаходиться глибокий підтекст

Троє друзів та Монморенсі () 🐕 вирішили провести двотижневу подорож на човні по річці Темза. Адже всі були страшенно втомлені від монотонності буденних справ та потребуть гарних пейзажів та веселих пригод.

В цій подорозі кумедним є все від зборів речей в дорогу, перетворившись на виставу для сусідів до приготування ірландського рагу, в яке навіть Монморенсі доклав зусиль 🧑‍🍳(гарний спосіб позбутись залишків непотрібних продуктів)

Мені страшенно подобається стиль письма автора, як легко він говорить про звичні речі, як невимушено переплітає їх з гумором.

Загалом мало дізнаємось про гг, їх вік та зовнішність ніхто не знає, можна лише здогатуватись, навіть імʼя оповідача історії загадка. Та чи насправді це необхідно… адже іноді імена чи вік не мають значення, має значення враження від людини її харизми та вчинки. Має значення те які емоції лишила після себе.

Ось так і книга лишила лиш приємний настрій після себе, хоч часом герої були роздратовані та знервовані іноді незграбні та кумедні, 😸вони викликають лиш посмішку та комфортне перебування в їх компанії.