«Катананхе» Софії Андрухович – це досвід, який ви більше ніде не отримаєте. Почнемо з того, що катананхе – це квітка, яка дуже поширена в Україні. От після читання відчуття таке, що вона проросла у ва...читати далі →
ця книжка як життя впродовж останніх кількох років: дуже дивне, подекуди сюрреалістичне й практично не схоже на одну цілісну історію ?
Історія не може залишити байдужим, вона цікава і непересічна. Але зовсім не моя. Відчуваю себе наче вийшла з болота, і вся та імла й бруд, що були на поверхні води обліпили з ніг до голови. Книжка вик...читати далі →
Роман "Катананхе" Софії Андрухович — це складний і багатошаровий твір, який викликає змішані почуття. Відразу визнаю: я не все зрозуміла під час читання, але це не завадило мені отримати задоволення в...читати далі →
Софія Андрухович вміє самою назвою книги зацікавити і викликати питання. "Катананхе" хочеться повторювати, перекочувати по складах на язиці і почати пошук відповідей ще до купівлі книги. Знаєте стан,...читати далі →
Вони живуть у звичайній київській багатоквартирній панельці, із заквітчаними клумбами перед під’їздами й тісними балконами, з яких літніми вечорами так приємно слухати місто й споглядати, як на нього опускається ніч. Вони — це Леся та Олекса, а також їхня донька-підлітка Тая і собака Діна. Їхнє життя теж здається звичайним, навіть банальним, аж поки у нього не вривається вихором надмірна пристрасть, яка загрожує зруйнувати та поховати під собою все — усталені звички, почуття одне до одного, ба навіть уявлення про самих себе.
Занурюючи читача в оповідь, що на початках здається буденною, історія, яку розповідає Софія Андрухович, з кожним новим абзацом закручується немов пружина, обростає напругою й за якісь кількадесят сторінок вже несеться на читача нестримною лавиною, що заледве дозволяє перевести подих. І ця літературна лавина настільки майстерна, настільки витончена та прекрасна, що ми можемо лише зачудовано нею насолоджуватися.
Котолог
