Затьмарення

Америка майбутнього. Люди живуть в закритих зонах під захистом поліцейських. В той же час Америкою прокочується епідемія: величезна кількість людей, особливо молоді, підсідає на небезпечний наркотик Препарат С. Наркослідчий Боб Арктор працює під прикриттям, живе і спілкується з наркоманами, щоб поступово вийти на тих, хто виробляє цей страшний наркотик.
Хоча в жанрі цього роману вказана наукова фантастика, фантастичного тут практично немає. Лише шифрувальний костюм і пару дивних пристроїв, якими користується Арктор. Сюжет специфічний з місцями огидними сценами і нецензурною лексикою. Але написано автором настільки майстерно, що незважаючи на неприємну тематику, я знаходила протягом роману ті гачки, завдяки яким було цікаво читати далі.
Як сказано в анотації, головний герой Боб Арктор сам безнадійно підсів на новий наркотик. Тому щасливого фіналу для нього бути не могло. Проте коли мені залишилось прочитати пару останніх глав, я все одно була обурена сюжетом і подробицями. Адже це був страшний реалізм, до якого я не була готова!
На щастя, останні глави розставили все на свої місця, повернули в цей роман обіцяну фантастику і пояснили головну детективну інтригу.
Це майстерно написана страшна історія про вибір людини і його наслідки. Історія, яка залишає слід після прочитання, але яку не захочеться перечитувати. Чи буду я читати в майбутньому інші твори автора? Так, однозначно)

«Затьмарення» — один із найтемніших, найглибших і, безперечно, найособистіших романів Філіпа К. Діка. Тут вже менше звичних для автора інтергалактичних імперій і андроїдів, натомість більше — болю, тривоги, спотвореної свідомості та безжальної правди про світ і людину в ньому. Це книга, яка наче розщеплює реальність на атоми — і не тому, що в ній описані дивовижні технології, а тому, що вона стосується того, що реальність роз’їдає зсередини: залежності, параної, втрати себе.

У центрі сюжету — спецагент Боб Арктор, що працює під прикриттям і розслідує розповсюдження небезпечного наркотику Субстанція Д, поступово сам втрачаючи особистість через його вживання. Тема роздвоєння свідомості тут набуває особливої сили: герой не просто грає дві ролі, він поступово перестає розуміти, ким є насправді. Усе це посилюється моторошною атмосферою світу, де навіть поліцейські не знають, хто за ким стежить, і де будь-яка ідентичність розмивається.

Стилістично роман сповнений характерної для Діка фрагментарності, потоку свідомості, тривожних, часом хаотичних діалогів. Але це не недолік — це форма, яка ідеально передає внутрішній стан персонажа і стан суспільства загалом. «Затьмарення» — це роман про крах не лише однієї людини, а й усього світу, де правда, довіра та любов більше не мають значення.

Це один із найболючіших і найчесніших творів Діка. Не стільки фантастика, скільки сповідь. Книга написана зсередини досвіду залежності, параної і втрати — й саме тому вона справжня. «Затьмарення» не полегшує, не втішає, не обіцяє просвітлення. Але це той самий Дік, який, з-поміж всіх фантастів, чи не найточніше торкається самої суті буття — тендітної, тривожної, дивної, як світ, що зникає перед очима.