Лонтано

Після кількох рекомендацій від людей,смаку котрих я довіряю,я таки взяла читати Гранже.

Тож,що ми маємо.

Сімʼя Морван. Ґреґуар-батько сімейства,абʼюзер і голова поліції Парижу.
Меґґі-мати сімейства,жертва,і дуже неоднозначна персонажка.
І троє дітей: Ґаель недоакторка-ескортниця, Лоїк фінансист-наркоман і Ерван -старше дитятко якому доводиться розгрібати все це лайно,і він же детектив,якому доручено розслідувати справу про наслідувача відомого маніяка на прізвисько Людина-цвях,якого Морван старший багато років тому затримав. Тож,перед нами стає багато питань,а перед Морванами багато випробувань.
.
Одразу зазначу,що не варто тут розраховувати на «чистий детектив». Ця історія сповнена драми, жорстокості і дивних вчинків і відкриттів.

Сімʼя Морван дуже справжня. Те,що карєриста-копа накриває ненависть, і ця лють виливається в сімʼї ,зображено
реалістично і це ми вже бачили в подібних фільмах/книжках. Що ще раз змушує мене ненавидіти такий типаж,де людина відмовляється піти до спеціаліста замість того щоб робити страшні речі.

Що до Меґґі,у неї поведінка жертви,бо вона,власне,нею і є. І всі обставини які склалися надалі були передбачувані.

Якби не жорстка складова з розслідуванням і справами,взагалі цю книгу можна було б легко віднести до сімейної психологічної драми,і вона була б не менш сильною. Бо Гранже вміло «малює» характери і емоції.

Улюбленцем звісно став Ерван,що не дивно. Деякі його риси мені дуже імпонують,і бажання і віддача справі не дивлячись на сімейний антураж. Та я не можу сказати що всі його дії мені здавалися логічними саме в рамках розслідування.

Книга має гарний розгон і відкритий фінал з гачком на наступну частину, і я рада що мала обидві і читала підряд,адже цікавість просто на максимумі і секрети Морвана-старшого мають бути розкриті!

У пошуках мінусів я не змогла виділити щось. Ну дії персонажів,про які я писала вище,котрі мені не всюди зрозумілі,не можна віднести до поганого,адже без них не було б сюжету.

Незабаром викладу відгук і на другу частину. І однозначно впевнена що читатиму Ґранже ще.

ㅤне сподобався жоден персонаж, і мені хотілося викинути книгу у вікно, коли знову відбувалися сімейні драми. хоча деяка симпатія до Ервана — той, хто вів розслідування — все ж таки була. часто не розуміла поведінку персонажів і вважала це тупим, але для мене це навпаки плюс. це робило їх живими і неідеальними.

ㅤпобачивши в книзі 720 сторінок і весь її об’єм, одразу зринула думка: «що там взагалі можна писати?». але є про що. окрім доволі повільного розслідування, була купа сімейних проблем і драми, а також справи старого Морвана, які досі не розкрито повністю...

ㅤякось так все завертілося, що зі звичайного нещасного випадку все перетворилося в жорстоку серію вбивств, манера яких була подібною до злочинів 40-а річної давнини, і відкривалося ще більше деталей, які я читала з розширеними від подиву очима.

ㅤвсе слідство йшло повільно, бо старий Морван вічно тормозив свого сина. «допоможи брату. допоможи сестрі. виріши цю проблему». але повільність також через відсутність конкретних зачіпок і підозрюваних. лиш якісь випадковості дозволяли робити припущення.

ㅤа ці всі секрети і недосказаність… хотілося залізти в книгу і все витрусити зі старого. добре, що є друга книга, бо я не заспокоюся, поки не дізнаюся, що залишилося в минулому, яке так добре приховує Ґреґуар і Меґґі.

ㅤфінал вразив, хоча почала здогадуватися, що не все так просто і треба зменшити коло пошуків. от треба ще придивитися.

ㅤспершу боялася читати, бо книга непопулярна і мало відгуків, але однозначно одна з найкращих!