Чомусь книги Гранже серед усіх трилерів для мене є найбільш депресивними, бридкими, чорними, брудними. Не знаю, яких ще епітетів підібрати.
Тому, гадаю, що автор робить свою роботу на 100%, прописуючи атмосферу дуже гарно, тому я і люблю книги його авторства)
Анонім
Неймовірний детектив, що на протязі всієї історії тримає тебе в напруженні та захоплені. Історія про родинні звʼязки, про відносини між кровними родичами.
Анонім
ㅤне сподобався жоден персонаж, і мені хотілося викинути книгу у вікно, коли знову відбувалися сімейні драми. хоча деяка симпатія до Ервана — той, хто вів розслідування — все ж таки була. часто не розуміла поведінку персонажів і вважала це тупим, але для мене це навпаки плюс. це робило їх живими і неідеальними.
ㅤпобачивши в книзі 720 сторінок і весь її об’єм, одразу зринула думка: «що там взагалі можна писати?». але є про що. окрім доволі повільного розслідування, була купа сімейних проблем і драми, а також справи старого Морвана, які досі не розкрито повністю...
ㅤякось так все завертілося, що зі звичайного нещасного випадку все перетворилося в жорстоку серію вбивств, манера яких була подібною до злочинів 40-а річної давнини, і відкривалося ще більше деталей, які я читала з розширеними від подиву очима.
ㅤвсе слідство йшло повільно, бо старий Морван вічно тормозив свого сина. «допоможи брату. допоможи сестрі. виріши цю проблему». але повільність також через відсутність конкретних зачіпок і підозрюваних. лиш якісь випадковості дозволяли робити припущення.
ㅤа ці всі секрети і недосказаність… хотілося залізти в книгу і все витрусити зі старого. добре, що є друга книга, бо я не заспокоюся, поки не дізнаюся, що залишилося в минулому, яке так добре приховує Ґреґуар і Меґґі.
ㅤфінал вразив, хоча почала здогадуватися, що не все так просто і треба зменшити коло пошуків. от треба ще придивитися.
ㅤспершу боялася читати, бо книга непопулярна і мало відгуків, але однозначно одна з найкращих!
Анонім
