Після кількох рекомендацій від людей,смаку котрих я довіряю,я таки взяла читати Гранже.
Тож,що ми маємо.
Сімʼя Морван. Ґреґуар-батько сімейства,абʼюзер і голова поліції Парижу.
Меґґі-мати сімейства,жертва,і дуже неоднозначна персонажка.
І троє дітей: Ґаель недоакторка-ескортниця, Лоїк фінансист-наркоман і Ерван -старше дитятко якому доводиться розгрібати все це лайно,і він же детектив,якому доручено розслідувати справу про наслідувача відомого маніяка на прізвисько Людина-цвях,якого Морван старший багато років тому затримав. Тож,перед нами стає багато питань,а перед Морванами багато випробувань.
.
Одразу зазначу,що не варто тут розраховувати на «чистий детектив». Ця історія сповнена драми, жорстокості і дивних вчинків і відкриттів.
Сімʼя Морван дуже справжня. Те,що карєриста-копа накриває ненависть, і ця лють виливається в сімʼї ,зображено
реалістично і це ми вже бачили в подібних фільмах/книжках. Що ще раз змушує мене ненавидіти такий типаж,де людина відмовляється піти до спеціаліста замість того щоб робити страшні речі.
Що до Меґґі,у неї поведінка жертви,бо вона,власне,нею і є. І всі обставини які склалися надалі були передбачувані.
Якби не жорстка складова з розслідуванням і справами,взагалі цю книгу можна було б легко віднести до сімейної психологічної драми,і вона була б не менш сильною. Бо Гранже вміло «малює» характери і емоції.
Улюбленцем звісно став Ерван,що не дивно. Деякі його риси мені дуже імпонують,і бажання і віддача справі не дивлячись на сімейний антураж. Та я не можу сказати що всі його дії мені здавалися логічними саме в рамках розслідування.
Книга має гарний розгон і відкритий фінал з гачком на наступну частину, і я рада що мала обидві і читала підряд,адже цікавість просто на максимумі і секрети Морвана-старшого мають бути розкриті!
У пошуках мінусів я не змогла виділити щось. Ну дії персонажів,про які я писала вище,котрі мені не всюди зрозумілі,не можна віднести до поганого,адже без них не було б сюжету.
Незабаром викладу відгук і на другу частину. І однозначно впевнена що читатиму Ґранже ще.