Loading...

Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці. Limited edition

RDT оцінка
9.0
2
Ваша оцінка
відгуків
2
550 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
550 грн
1
Про книжку
Код товару
114929
Видавництво
Рік видання
Вік
18+
Палітурка
Тверда
Папір
Мова
Українська
Оригінальна назва
People We Meet on Vacation by Emily Henry
Перекладач
Анна Процук
Кількість сторінок
424
Формат (мм)
210 x 40
Вага
0,550
ISBN
9786175230824
Опис

Двоє найкращих друзів. Літня подорож. Останній шанс виправити помилки й закохатися…

У Поппі й Алекса немає нічого спільного. Вона свавільна й непокірна, має жагу до подорожей, а для нього найкраще дозвілля — посидіти вдома з книжкою. А втім, за часів коледжу вони якимсь дивом подружилися. І хоч більшість часу ці двоє проводять далеко одне від одного, кожного літа впродовж уже десяти років друзі разом їдуть у тижневу відпустку.

Та два роки тому у черговій подорожі Поппі й Алекс посварилися й відтоді припинили спілкування. Дівчина сумує за часами їхньої дружби, тож запрошує хлопця знову відправитися з нею у відпустку, щоб усе виправити, адже розуміє: у тій останній подорожі два роки тому вона була по-справжньому щаслива.

Чому варто прочитати книжку «Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці»:

  • Історія побудована на тропі «від друзів до закоханих».
  • Книжка сповнена гумору, взаємної туги й дивовижної хімії між персонажами.
  • Емілі Генрі розповідає читачам історію кохання героїв, як разом прожили найкращі й найгірші моменти своїх життів.

Попередження: книжка містить відвертий опис сцен сексуального характеру.

Цікавий факт:

  • Книжка посіла перше місце серед бестселерів за версією New York Times.
  • Цю книжку радять до прочитання Newsweek, Oprah Magazine, Marie Claire, The Wall Street Journal та інші світові медіа.
Враження читачів
RDT оцінка
9.0
2
Ваша оцінка
відгуків
2
Котик
9
09.06.2024
То що ж, чорт забирай, сталося в тій Хорватії?

З Емілі Генрі моє знайомство сталося минулого року завдяки «Пляжному чтиву». Тоді я налаштовувалася на чистий ромком, а отримала ромкомну драму, але поза тим – історію вподобала.

До «Людей, яких ми зустрічаємо у відпустці» я вже бралася з певним розумінням, як пише авторка, і саме такий роман моя читацька душа прагнула спожити в той конкретний момент.

💭 «Ось що я постановила описати в цій книжці. Двоє героїв без явних підстав симпатизувати одне одному, а тим паче одне одного любити. Двоє людей, між якими так мало спільного, що, здавалося б, про роман не могло і йтися, а тому могла розквітнути дружба. Та справжня, найглибша, безумовна дружба, яка буває раз у житті, яка стає частиною твоєї ДНК — так, що без неї вже ніколи не почуватимешся собою. Алекс і Поппі, Поппі й Алекс».

Ось так пише про свій роман Емілі Генрі і чудово розкриває в ньому історію двох людей, які протягом 12 років зриваються у спільні відпустки. Попри відсутність спілкування місяцями. Попри наявність стосунків з іншими. Попри те, що сталося у Хорватії два роки тому.

💭 «Поверхово це, звісно, книжка про відпустки, написана в доковідні часи, коли поїздки на вихідні й міжконтинентальні перельоти здавалися набагато доступнішими, ніж тепер. Проте … це книжка про дім. Про пошук дому, життя в домі, про те, як міцно огортаєш його руками й дихаєш домом, аж доки він наповнить легені. Про світ, збудований для двох, про чарівну діаграму Венна, створену особливою дружбою: Ти, Я і заповітне спільне Ми».

Знову дозволю собі процитувати авторку у післямові, адже краще за неї я цей твір не опишу. Це той випадок, коли книга потрапила у правильний час в правильні руки – і стався match 🧡 Ця історія навіть сподобалася мені на дрібочку більше, ніж «Пляжне чтиво», але тут, певно, причина в тому, що підійшла до неї з правильними запитом та очікуваннями.
9
18.06.2024
Це друга прочитана книга Емілі Генрі, і хоча обидві я оцінила в дев'ять з десяти, "Люди яких ми зустрічаємо у відпустці" сподобалась мені більше, ніж "Пляжне чтиво".

Взагалі я дуже не люблю, коли двоє закоханих людей замість того, щоб зізнатися у почуттях один одному, гаять час, чекають потрібної миті, бояться відмови, зустрічаються з іншими людьми і так далі. А якщо це триває років 10, то це взагалі для мене червоний прапорець. Однак не в цьому випадку.

Я повірила героям, усім їх сумнівам, міркуванням, тому, що вони прагнули різного життя і при цьому зовсім не мучали себе якимись болісними і невизначеними стосунками. Поппі та Алекс довгий час були друзями, найкращими друзями без сексуального контексту. І мені це дуже сподобалось, бо це, як на мене, свідчить про їх повагу одне до одного. Вони не були готові до спільного і щасливого життя, тож і не давали даремних обіцянок, надій, не робили зі своєї дружби літню інтрижку.

Взагалі у книзі підіймається багато цікавих тем. Вони стосуються не лише дружби і любові, а також стосунків у сім'ї, шкільного булінгу, кар'єри, вигорання професійного і не тільки.

В той же час у романі вдосталь кумедних моментів, безліч подорожей, дружніх жартів і море алкоголю. Разом з героями книги ми відвідуємо безліч міст і спостерігаємо за тим, як спокійний вчитель Алекс перетворюється на вар'ята, і це дуже кумедно.

Книга дійсно літня, наповнена пригодами і духом свободи. А ви їздите у щорічну Літню подорож?