Нові відгуки

«Щасливе місце» — ще одне підтвердження таланту Емілі Генрі створювати затишні історії з живими діалогами, харизматичними героями і емоційною глибиною. Але якщо бути чесною, для мене ця книга стала, мабуть, найслабшою серед її романів. Хоча навіть “найслабша” у виконанні Генрі – це все одно хороша історія, яку приємно читати. 💫 Про що книга Двоє колишніх закоханих, які давно вже… ніби не разом. Але щороку вони з друзями приїжджають до свого “щасливого місця” — старого будинку на березі океану. І цього разу вони вирішують прикинутися парою востаннє, щоб не псувати традиційний відпочинок спільним друзям. У книзі багато тепла, спогадів, краєвидів, вина, сарказму і невимовлених почуттів. Це роман про кохання, дружбу, зміни, втрати, карʼєру та спробу зберегти щось дороге, навіть якщо світ навколо змінюється. Що сподобалось: Атмосфера – море, спільні вечері, ностальгія. Діалоги – живі, прості, з характером. Ідея про те, як ми іноді втрачаємо себе, намагаючись стати "ідеальними" для інших (спойлер - не треба так). Що трохи розчарувало Романтична лінія здалася менш емоційною, ніж в інших книгах авторки, і при цьому трохи затягнутою, занадто пагато роздумів по колу. Те саме про лінію дружби. Деколи сюжет трохи буксує, а герої ніби не наважуються говорити прямо аж надто довго. Моя оцінка: 8 з 10. Не найкраща книга Емілі Генрі, але все одно — дуже атмосферна і приємна історія, яку хочеться читати повільно, із келихом вина та видом на захід сонця 🌅

Вагаюсь між 8 і 9 з 10 Це як дивитись дуже якісний фільм про кохання з 90х - 00х, де все як має буть в жанрі. В ній достатньо ’зручних’ автору збігів, так що відчувається вигадка. Але при тому вона достатньо глибока, щоб говорити про трошки більше речей, ніж просто про коханнячко і цілуночки. Тут хороший гумор, вдале розкриття ’від ворогів до коханців’ в дотепних словесних перепалках. Героям достатньо мотивації , щоб не бути рОботами (хоча інколи мені аж забагато було тих передісторій і я читала їх навскоси) У мене доволі багато стікерів з цитатами , і думаю, вона пару раз спонукала і себе проаналізувати на тему висловленого в тексті. Не ставлю 10/10, бо не плакала. Я люблю в кінці роману поплакать. Тут не вистачило.

З книгами Емілі Генрі у мене щоразу різна настроєва історія: від захвату ("Книголюби") до більш від'ємного почуття. І з цією книгою захвату не сталося. І зараз розповім - чому. Емілі Генрі "Щасливе місце", 433 стор. Про що? Про дружбу і любов. Отже, жили в одній кімнаті три подруги-студентки, минули роки, але їхня дружба не розтанула. То ж вони щороку збираються в курортному містечку у будинку батька однієї з них. Але цього разу відпочинок має пройти феєрично, бо востаннє. Отож, і зібралися дівчата зі своїми другими половинками, але кожен щось приховував і лише вдавав, що веселиться. Та чи вийде обдурити одне одного та й самих себе? "-Мабуть, мені треба попісяти,- кажу я Парту, вибираючись із басейну.-Чи попити. Щось із цього. -Гаррі, якщо ти не розрізняєш цих речей,- гукає Парт навздогін, - краще сходи до лікаря! -Парте, - пригальмовую у дверях, - я сама лікарка". Отже, подібних жартів тут багато і ґрунтуються вони на надмірно спожитому алкоголі та вчинках, пов'язаних із цим фактом. Головною героїнею є лікарка (це не жарт) Гаррієт, яка вимушена ділити кімнату з колишнім нареченим, але, як ви розумієте, їхні почуття зовсім не такі, якими здавалися одне одному. Кожен має свої болі та свої причини не розповідати про них. Просто ці двоє, як і взагалі всі ці шестеро, не звикли говорити відверто на болючі теми. Враховуючи, що вперше вони заговорили десь на сторінці 360, читати про дорослих людей, що досі звинувачують когось у своїх проблемах, було не дуже весело. Мабуть, мені хотілося чогось іншого. Але великим плюсом історій авторки є геппі-енди! То ж цю книгу можна прочитати навіть заради покращення настрою через яскравість оформлення та позитивне вирішення усіх проблем! І нехай те місце, де ви читатимете цю книгу, також буде для вас щасливим!

"Пляжне чтиво" Емілі Генрі — це яскрава та емоційно насичена історія, яка поєднує в собі легкість літнього роману та глибину особистих переживань. Моя оцінка - 10/10. Тут ідеться про Дженьюері, письменницю романтичних книг, яка переживає кризу після втрати батька і розриву з коханим, а також Ґаса, автора більш серйозних творів, який стикається з власними проблемами в особистому і професійному житті. Зовсім випадково давні знайомі стають сусідами. Для обох героїв це літо стає шансом не лише переписати свої історії, а й по-новому подивитися на власне життя. Емілі Генрі майстерно створює атмосферу, де за романтикою ховаються важливі питання про творчість, любов і прийняття. Якщо ви бачили мої відео, то знаєте, що я емпат. Тому не думаю, що ви будете здивовані, якщо я скажу, що був момент, коли я ледве стримала сльози. Отже, ця книга чудово підходить для тих, хто хоче розслабитися з гарним чтивом, але з тих, хто не боїться, коли сюжет зачіпає глибші теми.

Ну тепер я можу сказати, що Емілі Генрі не моя авторка, тому що поки що із трьох прочитаних книг, в захваті я була тільки від «Пляжного чтива» Як же важко мені дались перші сторінок 150, я вже думала, що цікавіше не буде і можна відкладати книгу. Хоча в буктоці, знову ж таки, багато гарних відгуків на неї. Настільки тут був заїзжений сюжет 🫠 Як в кожному ромкомі, хоча кажуть, що Генрі не пише ромкоми, а романи. Герої для мене тут були картонні, всі сторінки мусолили одну й ту ж саму тему, замість того, щоб поговорити!!!!кожен придумував свій розвиток подій, в кінці вже ж таки зібрались і розказали все про що думають, але навіщо так багато сторінок писати тоді? Драма притягнута за вуха. Хімії між героями я теж не відчула, цікаво було читати розвиток їх стосунків, але те, що відбувалося вже в реальному часі- не цікаво. А, ще або це переклад такий або американський гумор, але деякі фрази ніби то були не в контексті. Не знаю, що це було, але дивно. Бал поставила за оформлення, таке рожеве 😍Ще бал додала за те, що тут не тільки стосунки є головною темою, а ще й дружба. Сподобався фінал, як завжди хеппі-енд і в деяких моментах атмосфера книги, такий собі літній вайб. Це непогана книга, але мене вона не зачепила, для кожного своє❤️

Для мене це була найнудніша книга Емілі Генрі. Вона, звісно ж, чудова, проте у порівнянні з іншими вийшла трохи незграбною. Це досить нетиповий ромком, оскільки в історії часто через гумор розкриваються досить важливі та серйозні теми дружби, другого шансу, важливості розмовляти, втрати себе в стосунках, депресії та стосунків з батьками. За бажання, тут справді можна відшукати шалену кількість важливих тем, які стосуються кожного з нас. Це та частина книги, яка вийшла справді якісною, бо авторка дуже легко підводить до цих саморефлексій завдяки жанру. Що стосується хімії між Гарієт та Вейном, то, на диво, вона спрацювала. Я не люблю троп second chance, але тут все іскрилось з першої появи головних героїв, що мене здивувало. Формат двох таймлайнів теж дуже класно сервісить історію, адже дає нам інтригу з приводу того, а що ж пішло не так. Водночас це дає нам оцей контрастний сум між тим як було на старті і тим, що сталось згодом. Щось схоже було у Алекса та Поппі з "Люди, яких ми зустрічаємо у відпустці". Крутезний формат, з яким авторка дуже добре ладнає. Але що мені не сподобалось, так це інформаційні зарослі та інтенсивні діалоги. В цій книзі любовна лінія хоч і є центральною, вона лише трохи більше уваги забирає, ніж тема дружби та її трансформації, коли ви дорослішаєте. + тут аж цілих 6 важливих персонажів, кожен з яких протягом історії має власний розвиток. І ось тут мені було дуже важко втримати це все до купи. Якщо читати лише заради любовної лінії, то стає дуже нудно читати все інше, + втрачається загальний контекст. Якщо ж читати з увагою до інших персонажів, їх поглядів, драм та діалогів, то ти перенасичуєшся і тонеш в усій цій інформації. А це вже занадто для романтичної комедії, в якій ти хочеш розслабити мозок. Сабріна, Парт, Клео і Кіммі класні, але ти наче лізеш через зарослі і намагаєшся зрозуміти, а що тут важливо. А важливо все. А все то вже не про легке чтиво в даному випадку. Історія чудова, доросла, важлива. Дуже timing в моєму житті. Але, можливо, її варто було трохи відшліфувати. Тверда 8.

Нора Стівенс - літературна агентка. Чарлі Ластро - літературний редактор. У цих двох є дещо спільне: їх обох бояться. А ще в них неприязнь одне до одного. Нора обожнює свою роботу, місто, в якому живе і свою сестру Ліббі. Саме Ліббі витягує Нору на відпочинок для перезавантаження у маленьке містечко й складає цілий план справ, які треба втілити в життя. Саме в цьому містечку Нора зустрічає ненависного їй Чарлі. А що з цього вийде - читайте самі) Книжка наповнена чудовим гумором, життєвими та травматичними подіями з дитинства, сестринською любов'ю та трохи гіперопікою, фліртом та здоровими стосунками між чоловіком та жінкою. Стиль написання дуже легкий, багато діалогів, живі та яскраві персонажі, а тому читається швидко. Ідеально підійде для відпочинку. Вважаю, що знайомство з авторкою вдалося. Мені сподобалося.

Дуже сподобалась книга! Навіть не так: дууууже сподобалась. Ця книга прекрасна від початку й до фіналу. Жодного моменту, щоб стало нудно, тонкі, смішні жарти змушували мене сміятися ледь не на весь потяг) і такі ж щемкі моменти, навертали сльози. Ніяких передбачуваностей, ну хіба що останні сторінки. Все решта - низка цікавих і не замилених подій, на найближчий час точно буде взірцем для наступних моїх прочитаних книжок. Книга варта уваги на всі сто відсотків. І це однозначно 10/10.