Емілі Генрі

«Пляжне чтиво» /Емілі Генрі/

⭐ Оцінка: 7/10

Це була моя перша книга від Емілі Генрі, і ось мої враження...

Дженьюері — письменниця ромкомів, яка переживає творчу кризу після того, як втрачає віру в справжню любов. 💔 Вона була впевнена, що її батьки — ідеальна пара, що вони переживуть будь-які труднощі, навіть серйозну хворобу її матері. Але все змінюється, коли на похороні батька до неї підходить жінка, яка стверджує, що була його коханкою. І все змінюється... 🌪️ Виявляється, її мати про це все знала. Це розривало світ Дженьюері на шматки, але найбільший удар вона отримала, коли її наречений заявив, що більше не може бути з нею, бо вона змінилася. 😔

Щоб впоратися з усіма цими випробуваннями, Дженьюері переїжджає до будинку, який вона завжди ненавиділа. І ось тут її чекає ще одна несподіванка — зустріч з Оґастусом, її колишнім суперником з університету, який теж переживає кризу. 🎭 Він пише трагічні історії, де постійно вбиває своїх героїв. Але, як виявляється, він також не може писати, бо натхнення його залишило. Їхнє суперництво переростає в дивовижний виклик: вони погоджуються змінити жанри та спробувати написати що-небудь нове. ✍️ Хто з них швидше закінчить роман, той і виграє!

І ось вони разом: вона тягне його по романтичних місцях, намагаючись запалити його душу, а він виводить її на темні стежки літератури, де немає місця для щастя. Між ними виникає чудова хімія, і хоча це початок їхньої гри, з часом виникає більше, ніж просто професійний інтерес... 💫

Хоча сюжет був досить цікавим, відчувала, що чогось не вистачало для повного занурення. Багато романтики, але, на жаль, моменти інтимності були описані дуже поверхнево і не викликали глибоких емоцій🫶🏼

З огляду на те, що це перша книга письменниці в такому жанрі, я не буду занадто сувора. Але сподіваюся, наступні її роботи будуть ще більш захоплюючими і з глибшим емоційним наповненням. 💭

«Щасливе місце» /Емілі Хенрі/

⭐️Оцінка 7/10

Це історія про трьох подруг — Гаррієт, Сабріну та Клео, які познайомилися в університеті й з перших днів відчули спорідненість душ. З часом їхнє коло розширюється: до компанії приєднуються Парт, Вейн та дівчина Клео — Кіммі. Разом вони створюють свою маленьку традицію — щоліта збиратися у будинку біля моря, що належить батькові Сабріни.

З роками стосунки між Гаррієт і Вейна переростають у глибоке кохання, яке триває вісім років. Та одного вечора, без пояснень, Вейн розриває їхній зв’язок по телефону. Обоє переживають це болісно, але вирішують не розповідати друзям, щоб не руйнувати ідилію їхнього спільного літа.

І ось знову літо. Друзі збираються в улюбленому будинку, який цього разу — востаннє. Сабріна повідомляє, що будинок продається, а також ділиться новиною про заручини з Партом. Щоб не псувати настрій іншим, Гаррієт і Вейн удають, що досі разом. Але старі почуття виринають із новою силою, відкриваючи багато запитань: чому Вейн насправді її залишив? Чому каже, що кохає, але не хоче бути разом? І навіщо вдає, ніби ніколи не припиняв її любити?

Сюжет захоплює, історія емоційна й близька. Проте деякі ключові моменти (наприклад, саме весілля, інтимні сцени чи окремі події) описані доволі поверхово, чого так не вистачає. Авторка піднімає важливу тему — що робити, коли ти вигорів і більше не хочеш займатись тим, що робив усе життя? Але, на жаль, відповіді на це питання читач так і не отримає. Як і головна героїня. 🙄

Але також відмічу, що сама книга надзвичайно гарна 🩷

Як каже сама авторка - ромкоми недооцінюють. Чудова історія про тривалі стосунки, які заходять у тупик, про дружбу, яку з роками важче підтримувати, особливо, коли життєві шляхи розходяться, про сімʼї, які не завжди підтримують або впливають найкращим чином. Найулюбленіше в цій книзі для мене - це те, що герої тут вирішують свої проблеми розмовляючи про них. І все це на фоні літа, сонця і океану. Щиро рекомендую!

Мені нереально сподобалась ця книга.🔥🔥🔥
Дуже емоційна, з нотками ностальгії, любові, страхів і змін, які приходять у дорослому житті. Почуття героїв і діалоги викликають багато емоцій. Особливо сподобалося, як авторка показує, що любов — це не завжди легко, але якщо вона справжня, то варта зусиль.
Читалася легко, атмосферно, думала що не буду плакати, але дуже помилялася.
Вона залишає після себе теплі відчуття. Рекомендую тим, хто любить історії про кохання, дружбу і другий шанс.

Тепла книжка з класним літнім вайбом🍹Але не тільки. Крізь всю книгу проноситься важливий сенс: не відкладайте на потім те, що хочеться зробити зараз. Живіть цим моментом. Краще спробувати зробити і шкодувати (або ні), ніж не спробувати і точно шкодувати 🙂
⠀
Книга про двох друзів, які по суті і друзями стали випадково. Адже в них немає абсолютно нічого спільного. Поппі весела бунтарка, яка постійно знаходиться в русі та в пошуку пригод, а Алекс — інтроверт, який надає перевагу спокійному відпочинку, відсутності галасу та веселощів. Та все ж ці двоє подружились. І тепер мають круту спільну традицію — щоліта разом їздити у тижневу відпустку🏝
Та під час останньої спільної відпустки сталось те, що здавалося б вже не можна виправити. Чи все ж шанс виправити помилки є завжди?
Відтоді Поппі і Алекс не спілкувались вже два роки. Дівчина сумує за їхньою дружбою, адже тільки згодом зрозуміла, що саме в момент тих відпусток була по-справжньому щасливою.
Вона робить перший крок та після такої довготривалої паузи запрошує Алекса в чергову відпустку.
⠀
Як ви зрозуміли, присутній троп від друзів до коханців (який я не дуже люблю), але тут він класний.
Після прочитання книга залишає вас в теплих та приємних роздумах про ваше щастя та кохання ❤️
⠀

Це була якась синусоїда. Спочатку я захоплено прониклась хімією між головними героями, потім втратила інтерес до всього, що відбувається. Потім знову трошки зацікавилась подіями і наче вчиталась, але потім взагалі зловила себе на думці, що історія взагалі не зачепила. І до кінця книжки це було суцільне передбачуване полотно. На жаль, це поки найслабша книжка у Емілі Генрі, що я читала 🤷🏻‍♀️

Ця історія захоплює своєю хімією між героями.

Ми бачимо двох людей, що зустрічаються по роботі і неприязнь один до одного прямо сочиться зі сторінок.

Вона агентка. Він редактор. Працюють в одній сфері і їх шляхи перетнулись. Ненависть. Пікантність. Жарти. Гострі словечки. Дотепні діалоги.

Ця книжка про книжки як ви могли зрозуміти. Авторка гарно і вправно вплітає в історію різні фільми і книги, що хочеться передивитися і прочитати кожний згаданий твір.

В цій книзі все як я люблю.
⭐️ Гарне місце — що важливо описи наскільки влучні, що не потрібно 100500 сторінок тексту, щоб описати природу і пейзажі навколо, все коротко, але достатньо, щоб фантазія уявила що там і як.
⭐️ Прекрасно прописані герої, навіть другорядні. Складається враження, що я знаю всіх тих людей.
⭐️ Драма. Звісно, куди ж нам без неї 😉
⭐️ Діалоги — дотепні, гострі, колючі. Можемо простежити цей троп від ненависті до кохання — ідеально одним словом.

Ну і звісно в нас є багато пригод за якими ну дууууже цікаво стежити.

Книгу рекомендую для читання. А якщо ще й спекотним літом — взагалі супер, щоб повністю відчути ту атмосферу.

Ця історія захоплює своєю хімією між героями.

Ми бачимо двох людей, що зустрічаються по роботі і неприязнь один до одного прямо сочиться зі сторінок.

Вона агентка. Він редактор. Працюють в одній сфері і їх шляхи перетнулись. Ненависть. Пікантність. Жарти. Гострі словечки. Дотепні діалоги.

Ця книжка про книжки як ви могли зрозуміти. Авторка гарно і вправно вплітає в історію різні фільми і книги, що хочеться передивитися і прочитати кожний згаданий твір.

В цій книзі все як я люблю.
⭐️ Гарне місце — що важливо описи наскільки влучні, що не потрібно 100500 сторінок тексту, щоб описати природу і пейзажі навколо, все коротко, але достатньо, щоб фантазія уявила що там і як.
⭐️ Прекрасно прописані герої, навіть другорядні. Складається враження, що я знаю всіх тих людей.
⭐️ Драма. Звісно, куди ж нам без неї 😉
⭐️ Діалоги — дотепні, гострі, колючі. Можемо простежити цей троп від ненависті до кохання — ідеально одним словом.

Ну і звісно в нас є багато пригод за якими ну дууууже цікаво стежити.

Книгу рекомендую для читання. А якщо ще й спекотним літом — взагалі супер, щоб повністю відчути ту атмосферу.

Сюжет веде нас класичними дорогами усіх ромкомів - сильні, але зранені герої потрапляють у незвичні для себе умови, де знаходять нові сенси ну і звісно кохання всього життя... бла...бла...бла ...та не поспішайте з висновками, бо мені насправді книга сподобалась!

📙 По-перше, гумор...авторка, випереджує нас і вустами головної героїні сама іронізує над "банальністю" усіх книжкових любовних тропів, адже Нора Стівенс - літературна агентка, такого читала-перечитала...і все ж доля (в особі її сестри Ліббі) таки приводить її у маленьке містечко, де вона і матиме шанс самій стати героїнею із книги...
Гумор між персонажами - він ....дотепний, якийсь такий життєвий, непідробний, я щиро посміхалась і то багато... переписки Нори і Чарлі - це було прекрасно

📙 Попри те, що "Книголюби" - це ромком, авторці вдалося майстерно вписати драматичну лінію...відносини сестер, що лишились сиротами, їх співзалежну любов, почуття самотності і надмірної відповідальності, гіперопіки і контролю емоцій...на диво я зробила багато позначень саме місць, де мені дуже близькі були емоції і болі Нори, я співпереживала ...

📙 Еротика...у книзі вона є, проте саме стільки, щоб не затьмарювати ані гумор, ані драму. Ну звісно нас мучатимуть думки типу "ну ж ясно, що ви закохані....ну давайте, будьте разом, що ж ви ходите околяса...?" Та мені було приємно спостерігати за динамікою відносин Нори і Чарлі, особливо тому, що в них їм було безпечно, бо хто любить героїв -"поганців", той не я...🫣 Це було гаряче, але не "на попіл", ще один плюс

📙 Це було приємне читання, майже на одному диханні...якщо Ви шукаєте книгу, щоб прожити гарну історію кохання, перемкнутись від серйозних і важких книг.... це саме вона, мені дуже навіть сподобалась! Я обов'язково читатиму Емілі Генрі ще

Поппі й Алекс — дуже різні, але вже десять років щоліта разом мандрували. Поки одна подорож усе не зруйнувала. Тепер у них останній шанс все виправити… і, можливо, нарешті зізнатись у справжніх почуттях.

Як же мені сподобалась ця історія, особливо після низки прочитаних трилерів підряд. Якщо бути відвертою, такі романи — це як ковток свіжого повітря. Ти повністю занурюєшся в атмосферу, в емоції, в той особливий простір між людьми, який так точно передає авторка.

Я щиро закохалась і в Поппі, і в Алекса — в їхні схожості та, на перший погляд, протилежні світогляди. Ця історія дуже зрезонувала мені: пошуки себе, спроби зрозуміти, чого ти хочеш від життя, як наповнити його чимось справжнім, як не втратити себе в буднях.

Герої не набридають, навпаки — цікаві, живі, об’ємні. Історія розвивається м’яко: минуле переплітається з теперішнім, створюючи цілісну, щиру розповідь. Але — чесно — затягує вона десь із середини, тож варто дати їй трохи часу.

Вважаю, що моє перше знайомство з творчістю Емілі Генрі пройшло на відмінно. Однозначно хочу ще!

Чудове легка книга

Пляжне чтиво
Джейнюері Ендрюс письменниця яка пише про «довго і щасливо» отримує в спадок від батька дім, на березі озера, про існування якого не знала, але вона все ж таки їде з надією що вона зможе дописати книгу, яка щось застопорилася і одного дня вона дізнається в цій же місцевості живе її давній шкільний конкурент, який вічно її підколював — Огастус Еверет і ось дивина, в нього теж не виходить написати власну моторошну книгу) вони укладають парі — обміняються жанрами і другий має піарити того хто перший видасть книгу
Кожен з них має власні таємниці, темне минуле яке хочеться розгадати і зцілитися
І мені так сподобались ці їхні побачення, з якими вони зближувалися, особливо моторошні побачення від нього, є певне напруження
Також мене торкнуло ці їхні спілкування через вікно пишучи фрази на листочках
Батько Джейнюері також залишив їй квест по тому щоб знайти листи, які він їй писав на кожне її день народження і читаючи ті листи потім ти ніби отримуєш зцілення разом з головною героїнею
Піднімається тема пошуку натхнення і стосунків з родиною, неприємних ситуацій, образ