Я рада, що моя мама померла

Я ТЕЖ РАДА, ЩО ЇЇ МАМА ПОМЕРЛА 😏

Дженнетт зірка підліткових серіалів "Айкарлі" та "Сем і Кет".

Акторська кар'єра Нет почалась у 6 років з рекламних роликів, не значних ролей. Вона таки досягла успіху...

...але чого це їй коштувало?🤷‍♀️

А на що ви готові, щоб ваша мама була щасливою?

Нет була готова на все...

Газлайтинг, не вміння чути свою дитину, самозакоханість і імпульсивність - це були основні риси і вміння маман Нет.

Анорексія, булімія, алкоголізм і багато чого іншого - були наслідками маминої "любові"...

Але мама для Нет була мамою... поки її мати не померла від раку, особисті проблеми збільшилися, а Дженнетт нарешті не відкрила для себе психотерапію.

Для мене - це книга одкровення, книга - крик про допомогу, книга - про те, що дитина не власність, а теж повноцінний член спільноти.

Книга дуже гарно написана, простою мовою зі зберіганням хронологічної послідовності.

Я співчуваю Нет на кожній сторінці і на кожному рядку...

Діти не повинні бути зручними - це не правильно.

А найбільша бентега цієї книги, що це мемуари - це було насправді.

Єдина, що радує - мати хотіла бути знаменитою і вона отримала свою славу.😈😈😈

Я навіть не знаю кому її порадити, але книга сильна і провокує на емоції.

"Я рада, що моя мама померла"
Джаннетт Маккерді

"Дивно, чому ми завжди так прагнемо поділитися найважливішими новинами з близькими в комі. Ніби в кому впадають через брак захопливих подій"

"То що скажеш? Хочеш грати? Станеш маленькою матусиною акторкою?
І правильна відповідь лише одна."

"Я киваю. Творець кладе руку мені на коліно, і моя шкіра враз береться сиротами."

Дуже тригерна автобіографічна книжка, в якій розповідається про життя відомої акторки нікелодіону, яка насправді ніколи не хотіла бути нею.

Часто люди кажуть, що мама, як найближча людина завжди бажає усього найкращого своїй дитині, але це не так, точніше не завжди так. Мама Джаннетт була дуже.. дивною жінкою, вона хворіла на рак, але більшу частину життя доньки перебувала в ремісії, вона була істеричкою, агресивною і взагалі не дуже приємною жінкою. Не уявляю, як Джаннетт змогла пережити всі ці події і ще спромігтись написати книгу.. Вона дійсно любила свою матір, тому завжди усе їй прощала🤱🤯

Книга починається з моменту в лікарні, коли мама Джаннетт лежить у комі. героїня та її брати кажуть щось мамі, сподіваючись, що та прокинеться. Джаннетт каже, що нарешті схудла і важить 40 кілограмів, саме так, як мама і хотіла. чи не дивно? З самого дитинства дівчинка страждає від анорексії, яка потім переросла в булемію та від психічного розладу , а також від алкогольної залежності.

До речі, коли я казала що її матір була дивною жінкою, я мала на увазі ненормальною.. вона мила доньку та оглядала її статеві органи до 17 років.. інколи вона мила її разом з її старшим братом,  тому що в неї було "замало часу, щоб мити їх окремо" а також не дозволяла митися їм самим.. виправдуючи це тим, що вона переживає за їх здоров'я і таким чином перевіряє їх на  наявність різних пухлин.😨

Тобто вона просто не давала їй ставати самостійною та дорослішати. давала дуже "добрі поради" по типу -

"зменшуй калорії, щоб подовше залишатися маленькою"


або

"кажи всім що я хворіла раком, щоб тебе точно взяли на фільм"


Вона буквально не давала їй розвиватися, коли вже ПІСЛЯ ЇЇ ПОВНОЛІТТЯ, вона підозрювала що в Джаннетт з'явився хлопець, хоча донька наголошувала на тому, що йде до Міранди (подруги), матір почала істерику та називала  доньку хв*йдою і тому подібними словами..
Та й взагалі я всю книгу сиділа з таким обличчям: 😳😨😱
Дуже важка книга, але я раджу її прочитати!! просто хоча б щоб мати уявлення про наслідки усіх цих хвороб, а також знати якою мамою точно НЕ треба бути..

Мене злякала трохи назва, але книжка в цілому досить цікава, а якщо ви дивились серіали за участі цієї акторки - то тим паче. Ніколи не знаєш, що відбувається в чужому житті і скільки болю на душі в людині, що посміхається.