Спадок на кістках

Книга, яка, як я вважала, мала бути містичною з родинними таємницями та історичним тлом, виявилась дещо не такою.
⠀
Сюжет почав тут рухатися тільки за сто+ сторінок, а до цього було відчуття, ніби я читаю більше біографії героїв. Та навіть і після сотої сторінки рух був мінімальний, а сам фінал ніби обірваний. Я до кінця так і не зрозуміла, що відбувається і що мало взагалі відбутися в цій книзі.
⠀
У головній ролі тут Маркіян - журналіст, який веде програму про мистецтво. Дуже відомий і популярний. Одного разу до нього звертається його колега, телеведуча Яна, яка просить подивитися картину, оцінити її, бо хоче продати. Вона страшна і бентежить родину Яни. Виявляється, що ця картина не проста і якось повʼязана із санаторієм у Добромилі. Як? Ну я і сама не те, щоб зрозуміла як 👀
⠀
Ідея книги класна і це могло бути дуже цікаво, але реалізація виявилась слабкою. Містики я взагалі не відчула, хоч натяки на неї були. Давайте по пунктах. Що не сподобалось:
⠀
🔸те, що тут сюжет практично не рухається. Динаміка мінімальна. Все якось зіжмакано і незрозуміло, як воно повʼязалось між собою.
🔸було таке відчуття, наче я більшу частину книги читала просто біографії героїв.
🔸фінал обірваний, все ніби до чогось іде, ніби хочеться відчути якусь кульмінацію, але ні - просто кінець книжки вже от. Ніби й зрозуміло, чому і за що, але не вистачило описів, занурення в це.
🔸головний герой мені не сподобався. Дуже неприємний був для мене і якось читати про нього не дуже і хотілось.
⠀
Що сподобалось:
🔹книга читається легко і стиль тексту приємний;
🔹те, що авторка згадує і взагалі за основу взяла справжні історичні події - трагедію, яка сталась в Саліні у Львівській області. Завдяки цій історії я дізналась про ці злочини

📖 "– Галю, як із цим жити – нарешті заговорив.
– З чим, любий?
– Як із цим жити? – повторив він. – Усі ці дні я ховався в лісі. Шукав Стефу. Галю, я таке бачив...
– Розкажи, поділися. Тобі стане легше...

Петро повернув до жінки обличчя й довго дивився на неї прозоро-сірими очима.
– Там у костелі крові по кісточки. Усе в крові. І в лісі також. Там таке...
– Постарайся забути, – прошепотіла Галя.
– Там у костелі...Там отця Степана розіп'яли...Як Христа...", – уривок із книги Юлії Черніньки "Спадок на кістках"

🕯Ця історія про радянський терор 1941 року в Західній Україні. Трагедію, яка трапилася в урочищі Саліна, що біля Добромиля. Так наприкінці червня 1941 року в Саліні органи НКВС вбили приблизно 3600 осіб. Під час екзекуції весь час працювали двигуни, аби заглушити постріли і крики мордованих. Коли каральним органам не вистачило набоїв, людей били дерев'яними молотами і напівживими скидали в соляну шахту. Вона була заповнена вщерть людськими тілами❤️‍🩹

🖇У канву "Спадку на кістках" майстерно вплетено сьогодення і минуле. Так, що межа між першим і другим як тоненька, ледь помітна рисочка. Місцями вона стирається і читач опиняється десь в іншому, неназваному часопросторі.

● Головний герой – журналіст і мистецтвознавець Маркіян. У його шухляді – натільний хрестик від дідуся Янцьоня, а на важливі події прикраса була з ним, на ланцюжку біля сонячного сплетіння. Одначе доля зводить його із колегою по цеху – Яною. А також її бабусею Стефою, яка веде сторінку на тік-тоці, перевдягає елеґантні капелюшки й вражає глибиною знань із історії України, мамою-йогинею Веро. У Яни – донька, яку вона виховує сама. Саме дівчинка, чисте серце якої мов лакмусовий папірець, першою помічає в їх домі духів. Для дорослих вони стають її уявними друзями, бо ж хіба повіриш у таке?!

🔷️Далі пазликів збільшується. Який зв'язок між полковником НКВС і шалено відомим у Штатах художником Сванціцьким? Що означають подаровані колись останнім жаскі полотна під назвою "Пороги до вічності", триптих з яких нагадує Судний день? Про це читайте самостійно, а ще відчувайте цю книгу. Бо вкінці темінь перетворять на попіл!

Загалом я залишилась з приємними враженнями від книжки. Іноді мені не вистачало динамічності сюжету. Але правда було кумедно читати опис Іри, бо таку людину я знаю наживо. Смішний збіг.

Сучасний Львів переплітається зі страшною подією 1939 року. Та точно має вплив на окремих теперішніх мешканців цього місця, маючи містичний зв'язок між собою.
Як на мене, історія залишилась відкритою. З одного боку надто простий фінал, з іншого він точно може мати продовження. Текст читається легко, ідеальний варіант для швидкочитання.

За всі вчинки прадідів нести покарання доведеться нащадкам. Тому і назва така - "Спадок на кістках"