"Отже, якось вигребем, наївно подумав Адам"
🐾 Молодий Адам Ламперт, студент-медик і звісно що поет (бо ким йому ще бути в атмосфері Європи 17 століття?), повертається домів на канікули, провідати батька, "попити молочка з-під корівки, побігати босоніж по ранковій росі"™. А батько йому й каже "а давай, синку, з'їздимо ненадовго, чисто провітримось, у відрядження".
🐾 І поїхали. А батько в Адама — кат, себто орган виконавчої влади. Ну слухайте, які вже часи, такі й органи!
💀 Звісно, що батько дещо недомовив Адаму, а замовник відрядження теж дещо применшив розміри катастрофи. Ну так, знаєте, в межах сказати, що "кімната потребує косметичного ремонту" коли від будинку лишилися тільки північна стіна і піч.
І саме так починаються пригоди із лейтмотивом "вижити б".
🐾 Прекрасна атмосферна підлітково-доросла історія, де точно знайшлося місце Ісусу Христу, щоправда, не на кресті, а на колесі.
🐾 Тонкий гумор, пригодницько-детективна складова, інтриги! Абсолютно ненав'язлива любовна лінія (ненав'язлива хоча б вже тому, що один з фігурантів вже один раз помер👀).
🐾 Історичний фактаж, перевернутий всесвіт, дуже своєрідне поняття честі, сильні жіночі персонажі™!
В принципі, ви вже й так знаєте, що я висувала цю книгу на блогерську премію, тому додавати #Дафа_радить, здається, буде зайвим.
А тепер чому ж 4 зірочки, а не 5.
Буквально 2 речі (і майте на увазі, що тут реально спойлери!):
2️⃣ я ніфіга не пойняв™ із ситуацією побігу через вікно, ножем у шапці і раптово перерізанними мотузками.
1️⃣ епізод з собакеном також був дивний. Ну ок, бездомних собак селяне не тойво і вбили б. Але ж Кудлань вже був ЇХНІМ цобакеном! То на кой ляд було його гнати? Коротше, я злюся тут.
А решта все прекрасно. Чекаю продовження, з полиць не прибираю ☕️
Сьогодні я хочу відмітити особливу книжку. Це липнева книжка мого книжкового клубу, і я певно єдина з клубу, хто не читав її в липні. І хоча в мене була поважна причина, я працювала над власною історією, мені було дуже прикро на обговоренні. Тим більше, що на зустріч нашого клубу завітав і сам автор – Володимир Аренєв. Тож, як тільки в мене з’явився час, я відразу почала її читати.
Це було вперше, коли я почала читати книжку, про яку наслухалась багато різних вражень від членів клубу і навіть деякі пояснення автора. Скажу відверто, трохи переживала, що після цього книжка видасться мені нецікавою. Але сюжет мене захопив і я пропала… Легка мова, дотепні і головне логічно підібрані ілюстрації, "кошачі" лапки на місці посилань до словничка, змусили мене закохатись в роман "Пан Малодобрий" Володимира Аренєва.
Його складно віднести до якогось конкретного літературного жанру. Це вміле поєднання альтернативної історії, фольклорних мотивів та детективного сюжету. Події розгортаються в XVII столітті в шахтарському містечку Штольні, де життя тісно переплетене з містикою та смертю. У цьому світі смерть — це не кінець, а лише початок нової, складнішої взаємодії з потойбіччям, адже душі померлих зберігаються в спеціальних мішечках — душоміхах, які промовляють голосами своїх власників.
Сюжет роману зосереджується навколо молодого студента-медика Адама Ламперта, сина місцевого ката. В його житті відбувається поворотний момент, коли батько просить допомогти зі складним завданням: провести кілька страт у містечку Штольні. Однак Адам підозрює, що злочинці, яких він має допомогти стратити, можуть бути невинними. Ця підозра штовхає його в вир небезпек і інтриг, які поступово розкривають темні таємниці не лише місцевої влади, але й родини Адама.
Одним із найсильніших аспектів книги є її всесвіт, сповнений деталей і містичних елементів. Це світ, де люди постійно взаємодіють з потойбіччям, чують голоси мертвих і носять душі в мішечках, щоб ті не стали привидами. Фольклорні мотиви, притаманні польській та українській культурі, додають історії унікального колориту. Містечко Штольні, розташоване на срібних копальнях, постає перед читачем як загадкове і похмуре місце, де кожен куток приховує таємницю. Світи, створені Аренєвим, завжди відзначаються уважністю до деталей, і цей роман не є винятком: кожен елемент — від побуту шахтарів до смертоносних ритуалів катів — продуманий і детальний.
Декілька слів про стиль, він вражає своєю легкістю і водночас іронічністю. Незважаючи на похмурі теми, автор уміло вплітає в текст гумор, який надає роману динамічності і робить його привабливішим для широкої аудиторії. Такий іронічний стиль допомагає витримати баланс між серйозністю та розвагою. Особливо це помітно в сюжетних лініях, де серйозні теми ховаються за легким гумором розмовних діалогів. Це робить твір схожим на казку, одночасно зберігаючи її гостросюжетний характер.
На сьогодні "Пан Малодобрий" це найкращий роман який я читала цього року. Вдале поєднання історичних і міфологічних мотивів створило складний і цікавий світ, у якому життя та смерть, наука та магія, справедливість та обман існують поруч. І я не згідна з тими оглядачами, хто називають цю історію "темною" чи "похмурою". Історія хоч і розповідає про похмурі речі, типу страти, вбивства і смерті, має світлі сторони. Вона розповідає про віру у власні сили, справедливість, про пошук власного "я" та усвідомлення відповідальності перед світом, соціумом і перед самим собою. Її глибина, атмосферність та майстерно зображені деталі роблять "Пана Малодоброго" справжнім скарбом для всіх цінителів фантастичної літератури.
Щиро Ваша #Клякса.
