Гаррі Поттер і філософський камінь

"Гаррі Поттер і Філософський Камінь" - захопливе введення в світ чудес та магії. Дж.К. Роулінг розпочинає свою епопею захоплюючою подорожжю персонажів, розкриваючи перед читачем неймовірно багатий та чарівний універсум. Ця книга чарує великою дозою уяви, гумору та невичерпної пригоди.

Моя найтепліша книга! Скільки б разів не читала, відчуття казки і затишку не полишає. З фільмом те саме, у найбільш тривожні періоди, дуже рятує.

Історія про Гаррі Поттера є моєю улюбленою з 2000 року. Вже який раз повторно знайомлюся із цим циклом і щоразу помічаю щось нове.
Соромно сказати, що цьогоріч я вперше читаю історію в українському перекладі. Тож наступним етапом моїх відносин із Гаррі будуть книжки про нього мовою оригіналу.

Саме із 1 частини почалася моя безкінечна любов до всесвіту ГП, фентезі та читання загалом.

Це неймовірна історія про перетворення із часом і у потрібному оточення гидкого каченяти у прекрасного лебедя, про самовиховання, віру у добро і світле майбутнє, про справжню дружбу, відстоювання своїх кордонів, безстрашність, силу духу, самопожертву.

Багато разів ловила себе на думці, що, ймовірно, якби Гаррі не втратив батьків, то ріс би зовсім іншою людиною. Вважаю, що якщо б він не поневірявся у Дурслів, то, можливо, не був би таким чистим душею і не розбалуваним.

Тому що все ж таки іноді проявляв себе не дуже гідно, хоча його кривдники й заслуговували такого ставлення зі сторони хлопчика.
(Потрібно обов’язково прочитати фанфік Елізера Юдковського).

Мене неймовірно дратують Дурслі. Дуже влучно переклали їх прізвище, бо ж могли зробити з них Дарслі.

Не розумію, як можна так погано ставитися до беззахисного хлопчика.
Якщо чесно, то навіть на самому початку історії навертаються сльози на очі через жахливе животіння нещасної дитини.

Деякі імена і назви трішки збивали мене з пантелику, бо я звикла до інших варіантів, але загалом переклад сподобався.

Звісно, 1 книга циклу про пригоди 11-річних дітлахів ще досить дитяча, але все одно дуже цікава навіть для дорослого читача.

Мені дуже імпонує трійця Гаррі, Рона і Герміони, з якими я дорослішала і яка здатна повертати мене у моє дитинство, ніби за помахом чарівної палички.

Велетень Геґрід полонив моє серце своєю добротою.
Дамблдор теж дуже цікава особистість. Приглядаюся до нього і переосмислюю.

Багато які деталі я забула, тому була дещо заінтригована під час читання.
Екранізація, звісно, чудова, але точно не може зрівнятися із книгою!
Також здалося, що оформлення книги занадто яскраве та переповнене деталями.

Мрію про ілюстровані видання та від MinaLima.

Потрібно терміново спробувати горошинки Берті Ботс.

У дорослому віці задумалася, навіщо чаклунам потрібна чарівна паличка, якщо й так їх сила проявляється ще в дитинстві? Яким чином шматок дерева із наповненням підсилює магію? Чому паличка сама обирає собі господаря і чому тоді Рон користувався б/в?
Звідки діти із маглівських родин мали галеони (гроші)?
Коли Герміона встигла купити і прочитати магічні книги до початку навчання у Гоґвортсі?

Буду надалі повторно відкривати для себе світ магії та чаклунства.

P.S. Яке щастя, що наш світ не такий загрозливий і остерігатися потрібно тільки людей.