Володимир Аренєв

Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали".
Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік.

Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів.
Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями.

Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах.

Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку.

Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною.

З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило.
Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.

Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені.
Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.

Загалом цю збірку я не зрозуміла. Це не різдвяна збірка, а якась безпросвітна темрява.

Деякі оповідання, звісно, були хороші! Від оповідань «Чорний Піт» і «У Поконо» було дуже боляче, від багатьох було сумно, більше половини збірки були просто ніякі (навіть у деяких факт Різдва був наче й трохи зайвим).

Не шкодую, що прочитала, оскільки тут є чудові українські автори. Але якщо хочете почитати щось перед Різдвом – не раджу. Хоча, як каже моя люба подруга, «які часи – таке й Різдво» 💔

Це було чудове атмосферне, по-своєму затишне чтиво, не дивлячись на темні подробиці, які ми дізнаємося в процесі розслідування, яке проводить заповзятий Адам. Є певні нюанси, за які зняла одну зірочку, проте вони жодним чином не псують враження від історії. Тож чекатиму на інші пригоди Адама Ламперта та пана малодоброго, бо епілог однозначно натякає, що вони таки будуть.

«Пан Малодобрий» — цікава і дуже атмосферна книга.

Неординарна історична професія ката, вірування та ритуали, що з нею пов’язані, додають історії особливого колориту.

Мені трохи не вистачило визначеності: місцями я так і не зрозуміла, що відбувалося і чому. Також було складно відділити авторську вигадку від історичних фактів. До кінця книги я була впевнена, що душозбирачі — це щось реальне, що справді існувало в середньовіччі. Лише післямова прояснила, що це елемент вигаданого світу.

Загалом мені сподобалося. Якщо буде продовження, обов’язково прочитаю.

📌Голос крові кличе до помсти - та насправді кличе він до іншої крові, до горя і нових смертей©️

💰Мені сподобався потойбічний вигаданий світ, який автор створив у книзі "Заклятий скарб", тож нарешті вирішила знову ним помандрувати. Анотація обіцяла, що це той самий світ, але з новою історією, а премія "Книга року bbc-2019" ще й обіцяла цікаве читання.

🗡Ця історія, заснована на скандинавських міфах та слов'янських легендах, просто захопила мене. У часи Київської Русі, на землях вікінгів, не всі народжувалися мужніми воїнами. Траплялися серед них і романтичні натури, що "гнули спину над книжками", як от Сноррі Каламар. А були й такі, які народилися дівчинкою, як Ульврун Хлопчакувата. Таких вважали відступниками, зрадниками роду.

⚔️Будучи вигнанцями із рідних земель, вони йшли за голосом крові до чужих, незвіданих, мандруючи світом та позасвіттям, б'ючись заклятим мечем, не виймаючи його з піхов. Маючи на меті одне: розірвати замкнуте коло🩸помсти...

🐉Якщо чесно, я до останнього не могла зрозуміти, чим ця книга пов'язана із попередньою? І лиш коли прочитала післяслово від автора - все стало на свої місця!

Шикарна збірка оповідань, от просто взяти й читати (не тільки на Різдво, але передусім). Оповідання справді глибокі, чудово написані, не поробки з шишок і палиць. Саме завдяки цій книзі я відкрила для себе Михеда та Кузнєцову - і мала неймовірний рік із іншими їхніми творами. Смакувати можна потрошку, по шматочку, або влаштувати собі довгу прекрасну ніч. Однозначна рекомендація.

Книга має багато гарних ілюстрацій, читається легко, мені особисто дуже сильно сподобалась. Сюжет цікавий. Буду брати ще книги цього автора

Сьогодні я хочу відмітити особливу книжку. Це липнева книжка мого книжкового клубу, і я певно єдина з клубу, хто не читав її в липні. І хоча в мене була поважна причина, я працювала над власною історією, мені було дуже прикро на обговоренні. Тим більше, що на зустріч нашого клубу завітав і сам автор – Володимир Аренєв. Тож, як тільки в мене з’явився час, я відразу почала її читати.

Це було вперше, коли я почала читати книжку, про яку наслухалась багато різних вражень від членів клубу і навіть деякі пояснення автора. Скажу відверто, трохи переживала, що після цього книжка видасться мені нецікавою. Але сюжет мене захопив і я пропала… Легка мова, дотепні і головне логічно підібрані ілюстрації, "кошачі" лапки на місці посилань до словничка, змусили мене закохатись в роман "Пан Малодобрий" Володимира Аренєва.

Його складно віднести до якогось конкретного літературного жанру. Це вміле поєднання альтернативної історії, фольклорних мотивів та детективного сюжету. Події розгортаються в XVII столітті в шахтарському містечку Штольні, де життя тісно переплетене з містикою та смертю. У цьому світі смерть — це не кінець, а лише початок нової, складнішої взаємодії з потойбіччям, адже душі померлих зберігаються в спеціальних мішечках — душоміхах, які промовляють голосами своїх власників.

Сюжет роману зосереджується навколо молодого студента-медика Адама Ламперта, сина місцевого ката. В його житті відбувається поворотний момент, коли батько просить допомогти зі складним завданням: провести кілька страт у містечку Штольні. Однак Адам підозрює, що злочинці, яких він має допомогти стратити, можуть бути невинними. Ця підозра штовхає його в вир небезпек і інтриг, які поступово розкривають темні таємниці не лише місцевої влади, але й родини Адама.

Одним із найсильніших аспектів книги є її всесвіт, сповнений деталей і містичних елементів. Це світ, де люди постійно взаємодіють з потойбіччям, чують голоси мертвих і носять душі в мішечках, щоб ті не стали привидами. Фольклорні мотиви, притаманні польській та українській культурі, додають історії унікального колориту. Містечко Штольні, розташоване на срібних копальнях, постає перед читачем як загадкове і похмуре місце, де кожен куток приховує таємницю. Світи, створені Аренєвим, завжди відзначаються уважністю до деталей, і цей роман не є винятком: кожен елемент — від побуту шахтарів до смертоносних ритуалів катів — продуманий і детальний.

Декілька слів про стиль, він вражає своєю легкістю і водночас іронічністю. Незважаючи на похмурі теми, автор уміло вплітає в текст гумор, який надає роману динамічності і робить його привабливішим для широкої аудиторії. Такий іронічний стиль допомагає витримати баланс між серйозністю та розвагою. Особливо це помітно в сюжетних лініях, де серйозні теми ховаються за легким гумором розмовних діалогів. Це робить твір схожим на казку, одночасно зберігаючи її гостросюжетний характер.

На сьогодні "Пан Малодобрий" це найкращий роман який я читала цього року. Вдале поєднання історичних і міфологічних мотивів створило складний і цікавий світ, у якому життя та смерть, наука та магія, справедливість та обман існують поруч. І я не згідна з тими оглядачами, хто називають цю історію "темною" чи "похмурою". Історія хоч і розповідає про похмурі речі, типу страти, вбивства і смерті, має світлі сторони. Вона розповідає про віру у власні сили, справедливість, про пошук власного "я" та усвідомлення відповідальності перед світом, соціумом і перед самим собою. Її глибина, атмосферність та майстерно зображені деталі роблять "Пана Малодоброго" справжнім скарбом для всіх цінителів фантастичної літератури.

Щиро Ваша #Клякса.

"Змієві вали" - це збірка фантастичних оповідань українських авторів, які можна грубо розділити на три блоки: твори ХІХ (їх класифікувала б скоріше як містику/готику), ХХ та ХХІ століть. Від останніх очікувала найбільше, а отримала найменше - більшість робіт були досить одноманітними, описували радянщину (від чого вже втомилась) або війну. Наприклад, "День Нептуна" автор буквально списав в тез російської пропаганди. Виділялись тільки "Ближче всіх до полюса" Кідрука та "Туди, де буде сад" Аренєва, які й сподобались найбільше.

"Отже, якось вигребем, наївно подумав Адам"

🐾 Молодий Адам Ламперт, студент-медик і звісно що поет (бо ким йому ще бути в атмосфері Європи 17 століття?), повертається домів на канікули, провідати батька, "попити молочка з-під корівки, побігати босоніж по ранковій росі"™. А батько йому й каже "а давай, синку, з'їздимо ненадовго, чисто провітримось, у відрядження".

🐾 І поїхали. А батько в Адама — кат, себто орган виконавчої влади. Ну слухайте, які вже часи, такі й органи!

💀 Звісно, що батько дещо недомовив Адаму, а замовник відрядження теж дещо применшив розміри катастрофи. Ну так, знаєте, в межах сказати, що "кімната потребує косметичного ремонту" коли від будинку лишилися тільки північна стіна і піч.

І саме так починаються пригоди із лейтмотивом "вижити б".

🐾 Прекрасна атмосферна підлітково-доросла історія, де точно знайшлося місце Ісусу Христу, щоправда, не на кресті, а на колесі.

🐾 Тонкий гумор, пригодницько-детективна складова, інтриги! Абсолютно ненав'язлива любовна лінія (ненав'язлива хоча б вже тому, що один з фігурантів вже один раз помер👀).

🐾 Історичний фактаж, перевернутий всесвіт, дуже своєрідне поняття честі, сильні жіночі персонажі™!

В принципі, ви вже й так знаєте, що я висувала цю книгу на блогерську премію, тому додавати #Дафа_радить, здається, буде зайвим.

А тепер чому ж 4 зірочки, а не 5.
Буквально 2 речі (і майте на увазі, що тут реально спойлери!):

2️⃣ я ніфіга не пойняв™ із ситуацією побігу через вікно, ножем у шапці і раптово перерізанними мотузками.

1️⃣ епізод з собакеном також був дивний. Ну ок, бездомних собак селяне не тойво і вбили б. Але ж Кудлань вже був ЇХНІМ цобакеном! То на кой ляд було його гнати? Коротше, я злюся тут.

А решта все прекрасно. Чекаю продовження, з полиць не прибираю ☕️

Чи хотіли б Ви дізнатися подробиці із життя козака-характерника? А помандрувати разом з ним світами, земним та потойбічним, які так тісно пов'язані один з одним? А хоч краєм оком підглянути за його уміннями?

Андрій Ярчук був славним козаком, у багатьох битвах бував, не раз товаришів рятував, очі ворогам відводив, на травах знався, поранених лікував, а декого і з того світу витягав. Та настав його час іти на заслужений відпочинок, у монастир, доживати свого козацького віку. Втім, доведеться перед "пенсією" повернути борги і виконати обіцянку дану сім років тому, ризикуючи не лише власним життям, а й совістю...

Захоплююче козацьке фентезі, де українська міфологія добряче переплелася з фантазією автора. Сюжет продуманий до найменших дрібниць, на які можеш не звернути увагу на початку, але які знаходять пояснення пізніше. Багато міфічних істот, але жодна не з'являється просто так. До речі, мій улюблений герой - чоботи, які одразу нагадали скриню із "Колір магії" Террі Пратчетта.

Події твору відбуваються досить динамічно і переважно в потойбічному світі, втім вони приправлені дрібкою козацького гумору, який робить книгу не такою моторошною. Можна читати як дорослому, так і дітям, але десь після 12+ років.

Окрема подяка художнику за оформлення книги! Чорно-білі малюнки з елементами кроваво-червоного кольору вдало доповнюють атмосферу твору.