Трішки дивно в +25 за бортом читати абсолютно різдвяну — і по настрою, і по часу, і за подіями — історію, але від того вона не стала гірше 😇
От вкотре запевняюся, що Володимир Аренєв — це дитячий письменник, який пише для дорослих. В плані, що і дорослим цікавезно, і підліткам теж дуже круто зайде (заходить).
(бал зняла за розмір — нє ну що це за "пробнічкі" романів, ну?)
🐕🦺 Трійця героїв — сичуня, кіт та сліпий ньюф — шукають, де б переночувати в Особливу ніч і погоджуються постерегти склад, поки його господарі дещо роблять зі світовим балансом 👀
🦉 Звісно, ніч буде неспокійна, і не все так просто із тим складом, але... А от не скажу, чи зрештою все буде добре. Все як у житті — щось буде, а щось...
✅ Прекрасна добра історія, десь, можливо, трішки наївна, а десь — геть непроста. Повертає надію і вплітає магічний реалізм в наші воєнні реалії настільки філігранно і без жодних спекуляцій, що повчитися багатьом автор(к)ам, які пишуть про війну.
#Дафа_радить всім, а автору — писати трішки більше за гомеопатичні 104 сторінки, в які до того входять ще й малюнки, післямова, питання до книжкового клубу і початок наступної історії про Музикантів 😑
Анонім
"Зло, може, ніколи й не спить, та в моєму серці бринить переконливий голос щирого невиспаного добра."
Якщо вам посеред спекотного (може, й дощового) літа захотілося відчути Дух Різдва, то ось вам історія про кота, пса та сову, які отримують простеньке завдання від дванадцяти незнайомців😏. Але завдання те просте лише на перший погляд, бо головним героям, яких ще називають Музикантами, доведеться зіткнутися з непростими перешкодами.
При всій моїй любові до грубезних книжок інколи хочеться прочитати щось маленьке, але щоб емоції переправили по повній. І книга Володимира Аренєва впоралася з цією справою на всі 100%
В цій маленькій історії ховаються купа сенсів: релігія, пам'ять, війна, дружба, підтримка, доброта, невпевненість в собі... Підняті теми відгукнулися в мені і я навіть пустила сльозу (не одну і не один раз)🥺. Тому хочу порадити цю книгу тим, кому зараз не вистачає дива.
Нагадування собі: перечитати книгу на Різдво ✨.
Анонім
“Пам'ять людей плинна, непевна - і в тому прокляття й дарунок їхній”.
Невеличка повість для підлітків, у якій переплелися давнина і сьогодення, пам'ять і забуття. Довкола героїв Різдвяна ніч, і розпач, і надія.
Я була попереджена. Так, я була попереджена іншими читачами, що сідаєш, аби проглянути кілька сторінок, - і вух! Ти вже занурений в історію.
Але я все одно не була готовою, що це буде настільки інтенсивно. Що місцями забуватимеш, як дихати, як пектиме очі.
Так, ми дорослі, ми швидко зчитуємо значення татуювання, чому Імперський марш на рінгтоні, хто ті “розбійники”, - але ж зрозуміти, що буде далі, і побачити, як іде розповідь - це зовсім різні речі, еге ж? Саме так. Саме тому забуваєш, як дихати, саме тому печуть очі. І, звісно, не можна вгадати появу вигаданих істот, яких доводиться знищувати героям.
А ще у Музикантах є любов до котів і розуміння їхнього котячого єства.
Дбайливо відібрані епіграфи до розділів додають атмосферності і багатоголосості історії.
Цитата:
"— Де ми?
— Та ж не в Канзасі, — хмикнув Мавр. І вивалив язик від задоволення: — Завжди мріяв це сказати.”
(уіііііііііііііііііііііііі! Це просто уіііііііііііііііііііііііі! Бо хто з нас не мріяв це влучно сказати?)
Окрема подяка за ілюстрації Дмитра Кривоноса.
Анонім
