Напередодні свята Купала двійко друзів Олексій та Федір вирішують піти в похід. Вирушити вони планують з рідного села Федора, яке має химерну назву - Велика Тиша. Дуже загадкова місцина, тут дотримуються язичницьких обрядів, вірять у мавок, русалок, перелисників й іншу нечисть. Існує легенда, за якою привид Білої Панночки мститься нащадкам своїх кривдників. Олексій сприймає усе це як жарт, допоки не знаходять мертвою місцеву дівчину Улиту.
Перша частина книги містична й лячна, в другій додалося ще й детективної складової.
Історія цікава, легко читається, сподобалося як автор вплів міфічних істот в сюжет. У вбивствах (так-так, воно тут не одне) я підозрювала декількох осіб, але так і не вгадала справжнього вбивцю. Це плюси.
З мінусів - інколи діалоги видавалися надто штучними.
Це було знайомство з творчістю автора, було б цікаво прочитати й інші його книги.
Книга оповита стародавніми українськими міфічними
істотами (мавками, русалками, перелесниками, одмінками) легендами, рунами та темними ритуалами.
В центрі сюжету постає село-повністю просякнуте цією атмосферою.
Задум початок і динаміка книги чудова, але сам фінал мені не сподобався, хоч я і не очікувала
саме такого винуватця.
Моє перше знайомство з автором, хоча містичні історії я люблю, але раніше Пономаренка не читала. І перші сто сторінок думала, що мене надурили, чи розіграли, бо не може майстер, за плечима якого десятки, як мені говорили, подібних книжок, писати так штучно, з дивними діями, емоціями, вчинками персонажів, з неправдоподібними діалогами. Вже й не знала, яке ж то виправдання знайти, бо міфологія, обряди, які описані в тексті, мене зацікавили. Але ж текст, герої, сюжет – виникало безліч питань.
Яке ж було полегшення, коли нарешті після сотої сторінки автор почав давати пояснення всім цим казусам і все стало на свої місця. Ось такий оригінальний спосіб кострубатого викладення історії і не менш кострубатого тексту автор вибрав, щоб показати певні обставини, що сталися з героями.
Далі вже була майстерна розповідь про село, його мешканців, про наших героїв Олексія і Федора, про події, які в тому селі і не лише в ньому траплялися в минулому, починаючи з 18 століття і до сьогодення. Крім людей, їх фантазій, страхів, є ще й міфічні створіння: Біла Панночка, Мавка, Одмінок, Перелесник та інші не менш цікаві персонажі. Але все ж головний акцент не на них, а на людях і їх вчинках. Міфічний антураж виявився дійсно антуражем, який допомагав показати саме людську натуру, людські гріхи, людське усвідомлення своїх вчинків і покарання за них. Тож містичний детектив можна читати як звичайний, бо не так і багато тої містики там виявилося). Але все ж достатньо, щоб надати подіям таємничості, налякати, зацікавити, розповісти про українську міфологію та ритуали, яка досі цілком успішно існують в наших головах, незалежно від місця проживання. Тому то і любимо ми читати такі книжки, щоб полоскотати свої страхи і нерви.
Анотація книжки цікава, історія, як і обіцяли, теж тримала в напрузі до кінця. Гарний трилер-детектив з місцевим міфологічним колоритом для осінніх вечорів (хоча в книжці все ж більше про купальські звичаї).
