Ще одна неймовірна історія, яка ще довго не відпускатиме мене. Мабуть, це найбільш зворушлива книжка, яку я прочитала за останній час. На деяких моментах наверталися сльози на очі. На все є свої причини. Так можна описати поведінку Деймона. Вінтер він показав себе справжнього: турботливого, ніжного, та в ту ж мить запального та владного. Проте всі заслуговують на любов.
Ось кілька цитат, які мені сподобалися:
- "Життя скидалося на пекло, тому що ми очікували, що воно буде побідним до раю";
- "Часом доводиться пережити найгірше, щоб відчути найкраще";
- "Випробування даються нам, щоб ми могли стати тими, ким покликані бути";
- "Краса - це те, заради чого ми живемо, і вона скрізь. Треба тільки придивитися уважніше".

Спочатку книжка викликала в мене неоднозначні емоції, але загалом мені сподобалася. Інтрига тривала з перших сторінок і до самого кінця. Хоч деякі сцени були гидкими або цілком не зрозумілими, проте я вражена.

"Ми живемо зараз. Іншого в нас не буде".

"Проковтни свій страх, інакше страх проковтне тебе".

"Кожен - герой свого життя".

Як я й очікувала, книжка мені сподобалася. Кай просто лапочка, незважаючи на нотки жорстокості у його характері. Усе одно він такий турботливий і ніжний. На відміну від Деймона. Переважно в романі описували саме його, жорстокого та владного. Хоча мені шкода Деймона, враховуючи те, як він страждав через матір. Роман справді тримав мене у напрузі від початку до кінця.
Ось кілька цитат, які мені сподобалися:
- "Ми гарно поводимося тільки через можливі наслідки... Забери їх, і кожен покаже своє справжнє "я". Це наче зняти маску";
- "Однак зі свободою приходить можливість розширювати наші горизонти";
- "Бути владним класно хіба що у спальні. Але точно не тоді, коли це заважає жити тим, кого ти любиш";
- "Сім'я - це те, що дає тобі життя, щоб допомогти вистояти".

"Пляжне чтиво" Емілі Генрі — це яскрава та емоційно насичена історія, яка поєднує в собі легкість літнього роману та глибину особистих переживань. Моя оцінка - 10/10.
Тут ідеться про Дженьюері, письменницю романтичних книг, яка переживає кризу після втрати батька і розриву з коханим, а також Ґаса, автора більш серйозних творів, який стикається з власними проблемами в особистому і професійному житті.
Зовсім випадково давні знайомі стають сусідами. Для обох героїв це літо стає шансом не лише переписати свої історії, а й по-новому подивитися на власне життя.
Емілі Генрі майстерно створює атмосферу, де за романтикою ховаються важливі питання про творчість, любов і прийняття. Якщо ви бачили мої відео, то знаєте, що я емпат. Тому не думаю, що ви будете здивовані, якщо я скажу, що був момент, коли я ледве стримала сльози. Отже, ця книга чудово підходить для тих, хто хоче розслабитися з гарним чтивом, але з тих, хто не боїться, коли сюжет зачіпає глибші теми.

Після "Голодних ігор" мені захотілося прочитати якусь легку романтичну історію. Не знаю, чому я обрала саме "Кохання в мозку" Алі Гейзелвуд, адже ця авторка полюбляє використання термінів у своїх книгах. Але мені цей роман сподобався. Моя оцінка 8/10. Головна героїня, нейровчена Бі Кеніґсвассер, стикається не лише з гендерними упередженнями у світі науки, а й із неочікуваним поворотом у стосунках з її колишнім ворогом з університету - Леві Вардом. Він холодний, мовчазний геній, який, на її думку, терпіти не може її. Але між ненавистю і пристрастю лише один крок…
Часом Бі мене підбішувала, адже не помічала очевидних речей. Хоча роман іноді трохи передбачуваний, його чарівність полягає у динаміці між героями, саркастичних діалогах і натхненній тематиці — жінки, які доводять, що заслуговують на своє місце в науці. Рекомендую всім, хто цінує інтелектуальні романи з емоційною глибиною!