Сергій Пономаренко

Моє перше знайомство з автором, хоча містичні історії я люблю, але раніше Пономаренка не читала. І перші сто сторінок думала, що мене надурили, чи розіграли, бо не може майстер, за плечима якого десятки, як мені говорили, подібних книжок, писати так штучно, з дивними діями, емоціями, вчинками персонажів, з неправдоподібними діалогами. Вже й не знала, яке ж то виправдання знайти, бо міфологія, обряди, які описані в тексті, мене зацікавили. Але ж текст, герої, сюжет – виникало безліч питань.
Яке ж було полегшення, коли нарешті після сотої сторінки автор почав давати пояснення всім цим казусам і все стало на свої місця. Ось такий оригінальний спосіб кострубатого викладення історії і не менш кострубатого тексту автор вибрав, щоб показати певні обставини, що сталися з героями.

Далі вже була майстерна розповідь про село, його мешканців, про наших героїв Олексія і Федора, про події, які в тому селі і не лише в ньому траплялися в минулому, починаючи з 18 століття і до сьогодення. Крім людей, їх фантазій, страхів, є ще й міфічні створіння: Біла Панночка, Мавка, Одмінок, Перелесник та інші не менш цікаві персонажі. Але все ж головний акцент не на них, а на людях і їх вчинках. Міфічний антураж виявився дійсно антуражем, який допомагав показати саме людську натуру, людські гріхи, людське усвідомлення своїх вчинків і покарання за них. Тож містичний детектив можна читати як звичайний, бо не так і багато тої містики там виявилося). Але все ж достатньо, щоб надати подіям таємничості, налякати, зацікавити, розповісти про українську міфологію та ритуали, яка досі цілком успішно існують в наших головах, незалежно від місця проживання. Тому то і любимо ми читати такі книжки, щоб полоскотати свої страхи і нерви.

Анотація книжки цікава, історія, як і обіцяли, теж тримала в напрузі до кінця. Гарний трилер-детектив з місцевим міфологічним колоритом для осінніх вечорів (хоча в книжці все ж більше про купальські звичаї).

кіносценарист Орест, після подорожі до Індії з коханою Анітою, стикається з низкою загадкових подій.
знайомство з культом богині Калі та витягнута карта Таро «Похмурий Жнець» стають початком низки кошмарів, де реальність і вигадка переплітаються.

розпочалася історія дуже цікаво, динамічно, заплутано, але в певний момент автор стільки всього намішав, що це здавалось лишнім.

мені було замало містики, забагато ШІ, хоча розумію, що в цьому і був весь задум.

сподобалась ця книга набагато менше за «Чорне весілля», від якого я була в захваті.🙈

Книга оповита стародавніми українськими міфічними
істотами (мавками, русалками, перелесниками, одмінками) легендами, рунами та темними ритуалами.
В центрі сюжету постає село-повністю просякнуте цією атмосферою.
Задум початок і динаміка книги чудова, але сам фінал мені не сподобався, хоч я і не очікувала
саме такого винуватця.

Твір пов’язаний з українською міфологією, але не наскільки б хотілось. Думала що вбивця вітчим Олексія, але автор гарно закрутив хто вбивця. На деякі сюжетні повороти не встигаєш реагувати як вже якийсь новий поворот. Гарно описано атмосферу старого села десь далеко від міста, під самим лісом, з віруючими і в релігію в міфологію людьми.

📖Книга розпочалася дуже цікаво, динамічно, заплутано, але в певний момент в сюжеті вже було вже стільки намішано, аж занадто. Охх..
📚Якщо коротко, Орест головний герой в один момент втрачає і улюблену роботу (а він сценарист), і свою кохану дівчину Аніту, яка гине за дивних обставин, і за ледь власний глузд, адже страждає на лунатизм. Чи може він його вже втратив? Та ще й випадкова знайома, гадає йому на Таро, що в його житті прийдуть переміни, небезпека...😱

😎І все в сюжеті, ніби нічого розслідування вбивства, особисті переживання героя, якісь цікаві повороти, розкриття таємниць його дівчини, а потім бац і на сцену виходить штучний інтелект Пандора.😱

І тут вже таке почалося, заплутано-закручено, словом до 200 сторінки мені дуже сподобалася книга, далі, як на мене, було перенасичене подіями.
Але такий задум автора.

📚Читається легко, затягує з перших сторінок, стиль автора сподобався, трішки дивні останні 100 сторінок, але в цілому нормально. Обов'язково, пізніше повернуся до його творчості

Розповідь ведеться від імені головного героя - Ореста. В його житті настала чорна полоса. Спочатку його звільняють з роботи, потім за дивних обставин гине його дівчина. І він, навіть того не усвідомлюючи, поступово починає власне розслідування її загибелі. І, чим далі він буде просуватися в своєму розслідуванні, тим більше питань виникатиме. І головне з них - а чи він взагалі знав свою дівчину?
Цей роман, як і все, що пише пан Пономаренко, мені сподобався. Читається дуже легко, захоплює й не відпускає від початку і до самого кінця. На читача тут очікує і , такий пережиток минулого, як ворожіння, і найсучасніші технології, такі як штучний інтелект. Є і трилерна складова, і кримінальна. Однозначно рекомендую до читання.

Якщо ви не можете вибрати, що саме зараз почитати - детектив чи містику, беріть цю книгу, бо це - містичний детектив. Наш. Сучасний. Цікавий.

Про що? 25-річний киянин Олексій разом з другом приїздить у Велику Тишу. Це село, що мало таємничу та жорстоку історію та матиме сумне майбутнє. Хлопці, один з яких місцевий, знайомляться з дівчатами, йдуть на танці, вступають у конфлікт з місцевими "братками".А ще Олексій з дивом дізнається, що міфологічний світ для мешканців цього села точно не казковий, а дуже навіть реальний

"- Не будемо сперечатися, чи є насправді мавки, чугайстри, перелесники, нічниці, мамуни, щезники, потерчата, русалки, водяні та лісовики, чи їх нема, — сухо відповіла Уля, але її інтонація викривала, якої думки дівчина щодо цих істот:"

І ось одного разу саме цю дівчину знайдено мертвою. І хто ж це зробив? Олексій, що виявляв до неї інтерес, чи хтось інший, більш страшний? І щоб дізнатися, батьки вирішили провести Чорне весілля. Але цього виявилося замало, розслідування триватиме, аж доки вбивця не буде виявлений. Бо і смертей буде багато...

Вбивцю я вирахувала, але, повірте мені, вам точно захочеться зрозуміти цю історію детально

Якщо б мені потрібно було написати короткий відгук, то я б написала, що такої крінжатіні давно не читала 🫠

Тож маю єдине питання до автора - хто йому сказав, що він письменник і як КСД може таке видавати 🤷🏼‍♀️

Сюжет - ніякий, купа білих плям, претензія на містику, пласкі та стереотипні герої, які чинять дивні вчинки (приклад - за чуваком гоняться бандити по селу вночі, а він вирішує подрімати на лавочці біля ставка до ранку 🫠), розрізнити героїв можна тільки по іменам (хоча і тут можна заплутатися), про їхні діалоги я взагалі промовчу, наче читаєш рапорт якийсь. Примітивні епітети, по типу «сильний, як бик», «міцний, як сталь» тощо.

Окремо виділю ще слово «прутень», яке повторюється декілька разів, ну камооон 🙈😂

Чи був у цієї книги хоч якийсь редактор? Питання риторичне.

В кращому випадку це тягне на сценарій малобюджетного фільму, а не на книгу.

Тому навіть не хочу давати автору другий шанс і читати ще якісь його книги. Після цього якось навіть довіра до КСД пропала із-за того, що вони таке видають 🙈

Напередодні свята Купала двійко друзів Олексій та Федір вирішують піти в похід. Вирушити вони планують з рідного села Федора, яке має химерну назву - Велика Тиша. Дуже загадкова місцина, тут дотримуються язичницьких обрядів, вірять у мавок, русалок, перелисників й іншу нечисть. Існує легенда, за якою привид Білої Панночки мститься нащадкам своїх кривдників. Олексій сприймає усе це як жарт, допоки не знаходять мертвою місцеву дівчину Улиту.

Перша частина книги містична й лячна, в другій додалося ще й детективної складової.

Історія цікава, легко читається, сподобалося як автор вплів міфічних істот в сюжет. У вбивствах (так-так, воно тут не одне) я підозрювала декількох осіб, але так і не вгадала справжнього вбивцю. Це плюси.
З мінусів - інколи діалоги видавалися надто штучними.

Це було знайомство з творчістю автора, було б цікаво прочитати й інші його книги.

Олексій приїжджає в гості до свого друга в село Велика Тиша. Попереду свято Івана Купала, будуть традиційні святкування та обряди. Село дуже старе та мальовниче, його жителі вірять що поряд з ними живуть мавки, перелесники, відьми та одмінки. Також застерігають від привида Білої Панночки, якого місцеві дуже бояться. Але для нашого героя це лише казки, до моменту, поки не знаходять таємниче вбиту молоду дівчину.

Отже, що ми маємо:

✨Насичений, динамічний сюжет.

✨Крутий антураж українського дарк фольклору.

✨Моторошне напруження під час читання.

✨Максимально неочікуваний поворот на 180 градусів на середині книги.

Перша половина книги була більш насичена стародавніми міфами, незвичайними істотами, легендами та звичаями.

Друга половина більше присвячена детективній лінії. Багато таємниць, неочікуваних моментів та родинних секретів. Тут автор закрутив так, що позаздрили б навіть голівудські фільми. Можливо навіть трішки занадто, але відірватись неможливо.

Класний, динамічний, цікавезний детектив. Легко і швидко читається. Гарантую, ви не зможете зупинитись, поки не дочитаєте до кінця.